Постанова № 73046468, 22.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1991/17 Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/202/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 40 22.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Селянсько фермерське господарство «Родина» про захист ділової репутації, -

встановив:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи його тим, що він є керівником селянського фермерського господарства «Родина». Відповідачі поширили щодо нього недостовірну інформацію, надумані та недостовірні відомості, які полягають у направлені Колективного звернення, а згодом і додаткових пояснень до даного звернення на ім'я депутата Київської обласної ради ОСОБА_8. Вважає, що у такому зверненні вказані завідомо неправдиві відомості, тому був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, звернувшись з колективним зверненням (листом) до депутата Київської обласної ради, реалізували своє конституційне право, передбачене ст. 40 Конституції України, а посилання позивача на те, що відповідачі поширили недостовірну та негативну інформацію є безпідставними та позивач не надав належних та допустимих доказів, що уся поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача або завдала шкоди його особистим немайновим благам.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачі по справі направили колективне звернення до депутата Київської обласної ради ОСОБА_8. Зі змісту даного звернення вбачається, що позивач, а саме Керівник СФГ «Родина» ОСОБА_2 незаконно користується земельними ділянками 10 га, не сплачує земельний податок, та здає в оренду частину земельної ділянки з нерухомим майном, за що отримує прибуток , за який також не сплачує податок.

Окрім того, відповідачем ОСОБА_4 на адресу депутата Київської обласної ради ОСОБА_8 було направлено додаткові пояснення, у яких було пояснено, що керівник СФГ «Родина» ОСОБА_2 12 років незаконно (без договору) користується земельними ділянками 10 га, не сплачує земельний податок, а також здає в оренду частину цієї земельної ділянки з нерухомим майном, отримуючи прибуток за це, на яку також не сплачує податок. Разом з тим, у додаткових поясненнях вказано, що у користуванні СФГ «Родина» в особі ОСОБА_2 фактично перебуває понад 350 га землі, при цьому згідно листу Головного управління ДФС у Київській області від 12.02.2016 року № 6/4/10-36-15-04-23 ОСОБА_2 звітує лише про 149,81 га. Таким чином 200 га одної землі СФГ «Родина» в особі ОСОБА_2 використовує без сплати земельного податку, без обліку вирощеної продукції, без орендної плати власникам земельних ділянок та без сплати податку на прибуток фізичних осіб.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування такої інформації. Негативна інформація, поширена на особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Пункт 7 вказаної норми зазначає, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У відповідності до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» - при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року за № 1 роз'яснено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку, що відповідачі, звернувшись з колективним зверненням (листом) до депутата Київської обласної ради ОСОБА_8, реалізували своє конституційне право, передбачене ст. 40 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що посилання позивача про те, що відповідачі поширили недостовірну та негативну інформацію у Колективному зверненні до депутата Київської обласної ради ОСОБА_8 та у додаткових поясненнях на її ім'я, а саме, що: «позивач - керівник СФГ «Родина» ОСОБА_2 12 років незаконно (без договору) користується земельними ділянками 10 га, не сплачує земельний податок. А також здає в оренду частину земельної ділянки з нерухомим майном, отримуючи за це прибуток, на який також не сплачує податок»; «про те, що в 2006 році з метою заволодіння нерухомим майном КПС «Прогрес» керівник СФГ «Родина» ОСОБА_2 колишній чоловік голови КСП «Прогрес» придумав плат, як стати власником його майна» та «про те, що в користуванні СФГ «Родина» в особі ОСОБА_2 фактично перебуває 12 років понад 350 га землі (згідно кадастрової карти-схеми полів). При цьому, згідно листу Головного управління ДФС у Київській області № 6/4/10-36-15-04-23 від 12.02.2016 року ОСОБА_2 звітує тільки за 149,81 га.» є безпідставними, оскільки зазначене вказує на те, що дана інформація є оцінкою дій, дане висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони не містять ствердження про порушення відповідачами законодавства чи моральних принципів, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями, вона є оціночним судженням, яке за таких обставин не може вважатися таким, що позбавлено будь-якого обґрунтування. Дана інформація не є негативною і не підлягає спростуванню.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що уся поширена відповідачами у викладеному ними листі інформація, порушує особисті немайнові права позивача або завдала шкоди його особистим немайновим благам або перешкоджає займатись будь-якою діяльністю чи стало наслідком звільнення позивача із займаної посади, а оціночні судження спростуванню не підлягають.

Доводи позивача стосовно того, що інформація, яку поширили відповідачі, була доведена відповідачами до відома багатьох осіб, є безпідставними, оскільки лист відповідачів має конкретного адресата - депутата Київської обласної ради ОСОБА_8. Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено наявність юридичного складу правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка. Колегія суддів не вбачає інших підстав для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2017 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.