Вирок № 73046314, 29.03.2018, Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 441/702/16-к 1-кп/441/3/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2018 року Городоцький районний суд Львівської обл. в складі:

головуючого – судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Боднар Ю.М.

прокурора Гавриліва О.М.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Городок Львівської обл. обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015140180000882 від 16.11.2015р. на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, безпартійного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше не судженого, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_4

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, безпартійного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше не судженого, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_4

за ч.2 ст.296 КК України, на кожного

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 15.11.2015р. близько 14 год., в стані алкогольного сп’яніння, під час проведення футбольного матчу на стадіоні «Газовик», що на вул. Самбірська, 28 у м. Комарно Городоцького р-ну Львівської обл., маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, порушуючи елементарні правила поведінки в громадському місці, загальноприйняті норми моралі і добропристойності, діючи з особливою зухвалістю, вийшов на футбольне поле, нецензурно і образливо висловлювався до футбольного судді Тарадади Р.М., на зауваження не реагував, внаслідок чого останній був вимушений зупинити футбольний матч.

Далі, близько 17 год., після завершення церемонії нагородження переможців футбольного турніру, ОСОБА_2, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, порушуючи елементарні правила поведінки в громадському місці, загальноприйняті норми моралі і добропристойності, діючи з особливою зухвалістю, у присутності інших громадян, виражаючись нецензурно, кинувся до ОСОБА_4, хотів вдарити того, але цьому завадили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які стали припиняти його хуліганські дії.

Тут же, ОСОБА_3, із невстановленими слідством особами, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_2, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, порушуючи елементарні правила поведінки та загальноприйняті норми моралі і добропристойності, приєднався до хуліганських дій останнього, умисно вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_5, збив того з ніг на землю, одночасно, ударом в обличчя на землю був збитий ОСОБА_6, після цього ОСОБА_2 в групі з ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, били потерпілих по тілу, ОСОБА_3 вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_6, як наслідок, з особливою зухвалістю, грубо порушили громадський порядок та заподіяли потерпілому ОСОБА_5 струс головного мозку, забій носа, рвану рану перенісся, а потерпілому ОСОБА_6 - закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, подряпину лівої брови, що в кожному випадку відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В суді обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав, пояснив, що 15.11.2015р. на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, при проведенні першого футбольного матчу, був невдоволений суддівством ОСОБА_4, тому викрикував до нього, виходив на футбольне поле, але образ не висловлював, на вимогу ОСОБА_7 повернувся на трибуну, що через це матч не припинявся. Після церемонії нагородження, на грубе звернення ОСОБА_4, направився до нього, щоб з’ясувати стосунки, але перед ним стали ОСОБА_6 та ОСОБА_5, останній його вдарив в живіт, він впав на землю, його копали, а коли звівся на ноги, то в обличчя його вдарив ОСОБА_6 Він та ОСОБА_3 потерпілих не бив, інкримінованих дій не вчиняв, просить не притягувати до відповідальності, відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_3 в суді вину не визнав, показав, що 15.11.2015р. на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, при проведенні футбольного матчу, ОСОБА_2 з вболівальниками вийшов на поле і повернувся на трибуну тільки після втручання футбольного судді Тарадада Р.М. і свідка ОСОБА_7 Після завершення церемонії нагородження ОСОБА_2 йшов до ОСОБА_4 з’ясувати стосунки, але ОСОБА_5 вдарив його, той впав на землю. Він кинувся на допомогу ОСОБА_2, піднімаючи того штовхнув ОСОБА_5, згодом ОСОБА_2 в обличчя вдарив ОСОБА_6 Він та ОСОБА_2 потерпілих не бив, інкримінованих дій не вчиняв, просить не притягувати до відповідальності, у задоволенні позову відмовити.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3, їх винуватість у скоєному доведена об’єктивно з’ясованими обставинами, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і зокрема.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5 в тій частині, що 15.11.2015р., під час проведення футбольного турніру на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були в стані алкогольного сп’яніння, поводили себе негідно, грубо та образливо висловлювались, ОСОБА_2 вибігав на футбольне поле. Після закінчення турніру і церемонії нагородження переможців, ОСОБА_2 з погрозами кинувся до ОСОБА_4, але вони із ОСОБА_6 стримували його, вимагали припинити хуліганство, відштовхували. Що тут же до ОСОБА_2 приєднався ОСОБА_3, разом з іншими невстановленими особами, вдарив його у перенісся, збивши на землю, разом з ОСОБА_2 та іншими копав його по тілу. Діями обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було грубо порушено громадський порядок, порвано його куртку, він мав рвану рану обличчя, струс головного мозку, інші тілесні ушкодження, через це знаходився на стаціонарному лікуванні та поніс матеріальну шкоду, також йому завдано моральну (немайнову) шкоду, загальний розмір шкоди - 30 000 грн., просить стягнути таку з обвинувачених.

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 в тій частині, що 15.11.2015р. на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, після церемонії нагородження переможців футбольного турніру, ОСОБА_2, грубо порушуючи громадський порядок, непристойно викрикуючи, кинувся до ОСОБА_4, що вони із ОСОБА_5 намагались припинити такі дії ОСОБА_2, відштовхували і стримували його. При цьому, ударом в обличчя його збили на землю, тут же його били ОСОБА_2 та ОСОБА_3М разом з іншими невстановленими особами. Коли підвівся, то кулаком у верхню частину обличчя його вдарив ОСОБА_3 Діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було грубо порушено громадський порядок, йому спричинено травму голови, інші тілесні ушкодження.

Із протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення від 15.11.2015р., із заяви ОСОБА_6 до правоохоронних органів від 15.11.2015р. (т.1 а.232, 239) видно, що кожен з них заявив про заподіяння йому в цей день на стадіоні «Газовик», що на вул. Самбірська, 28 у м. Комарно Городоцького р-ну Львівської обл., тілесних ушкоджень.

З висновків судово-медичної експертизи № 2097 від 30.12.2015р. і № 57/16 від 27.04.2016р. (т.1 а.234-235, 249) видно, що тілесні ушкодження у ОСОБА_5 – струс головного мозку, забій носа, рвана рана перенісся, спричинені 15.11.2015р. від ударів тупим предметом та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Із висновку судово-медичної експертизи № 2096 від 04.12.2015р. (т.1 а.240-241) убачається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_6 – закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, подряпина лівої брови, спричинені 15.11.2015р. від ударів тупим предметом та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

З протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_5 від 08.04.2016р. з фототаблицею в додатку (т.1 а.242-248) видно, що він показав на обставини, як 15.11.2015р., після закінчення футбольного турніру і церемонії нагородження, на стадіоні «Газовик» у м. Комарно ОСОБА_2 з погрозами кинувся до ОСОБА_4, як вони із ОСОБА_6 стримували його, як до останнього приєднався ОСОБА_3 з іншими невстановленими особами, вдарив його у перенісся, збив на землю, разом з ОСОБА_2 та іншими копали та били його по тілу.

Із показань в суді свідка ОСОБА_4 та протоколу слідчого експерименту з ним від 16.05.2016р. з фототаблицею в додатку (т.2 а.7-12) видно, що 15.11.2015р. був суддею на футбольному матчі, який відбувався на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, при цьому обвинувачений ОСОБА_2 поводив себе неадекватно, заважав проведенню матчу, вийшов на поле, грубо та нецензурно викрикував до нього, ображав його, на зауваження не реагував, тому він змушений був зупинити футбольний матч, і продовжив такий тільки після втручання свідка ОСОБА_7, з яким йому вдалось утихомирити і повернути на трибуну ОСОБА_2 Згодом, як закінчилась церемонія нагородження переможців, ОСОБА_2 присіпався до нього, ображав нецензурно, хотів вдарити, але цьому завадили ОСОБА_6 і ОСОБА_5 Тут же до ОСОБА_8 приєднався ОСОБА_3 з невстановленими особами, вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_5, далі ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_6 в обличчя справа, збивши потерпілих на землю разом з невстановленими особами, що були з обвинуваченими за одне, били потерпілих і спричинили їм тілесні ушкодження.

З показань в суді свідка ОСОБА_9 та протоколу слідчого експерименту з ним від 16.05.2016р. з фототаблицею в додатку (т.2 а.1-6) убачається, що 15.11.2015р. на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, під час церемонії нагородження переможців футбольного турніру, група вболівальників голосно та образливо викрикувала, поміж них особливо вирізнявся ОСОБА_2, що після закінчення церемонії він з образливими криками подався до ОСОБА_4, зчинив шарпанину, при цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_5 намагались його заспокоїти, але до нього приєднався ОСОБА_3 з невстановленими особами, зчинили бійку, ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 в обличчя, той впав, вони копали його і лежачого на землі ОСОБА_6, що ОСОБА_5, із пошкодженим обличчям, він доставив до лікарні.

Показаннями в суді свідка ОСОБА_10 в тій частині, що 15.11.2015р. він був на стадіоні «Газовик» у м. Комарно під час проведення футбольних матчів, що під час першої гри ОСОБА_2 поводив себе зухвало, вийшов на поле, непристойно викрикував, ображав суддю Тарададу Р.М., на зауваження не реагував, через це суддя зупинив матч. Згодом, по закінченню церемонії нагородження, ОСОБА_2 знову нецензурно ображав ОСОБА_4, хотів вдарити, але йому на заваді стали ОСОБА_5 і ОСОБА_6, тоді до ОСОБА_2 приєднався ОСОБА_3 з невстановленими особами, зчинили бійку та спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Показами в суді свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 в тій частині, що 15.11.2015р. на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, після церемонії нагородження переможців футбольного турніру, в присутності великої кількості людей сталась сутичка, після якої вони бачили потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями на обличчі.

Показаннями в суді свідка ОСОБА_7 в тій частині, що 15.11.2015р. по обіді, під час проведення першого футбольного матчу на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, обвинувачений ОСОБА_2 поводив себе неналежно, вийшов на поле, викрикував та нецензурно ображав суддю Тарададу Р.М., на зауваження того і вболівальників не реагував, суддя на кілька хвилин зупиняв матч, просив ОСОБА_2 заспокоїтись, він теж заспокоював останнього і тільки після його втручання ОСОБА_2 повернувся на трибуну.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 і ОСОБА_3 доведена в повному об’ємі, оскільки вони, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, порушуючи елементарні правила поведінки та загальноприйняті норми моралі і добропристойності, діючи в групі, з особливою зухвалістю, умисно грубо порушили громадський порядок, дії кожного із них суд кваліфікує за ознаками ч.2 ст.296 КК України.

Суд бере до уваги покази потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо зухвалої та зверхньої поведінки обвинувачених 15.11.2015р. у громадському місці – на стадіоні «Газовик» у м. Комарно, що під час хуліганства обвинувачені вдавались до фізичного насильства, заподіяли їм тілесні ушкодження, оскільки такі послідовні, узгоджуються між собою і мають підтвердження показаннями свідків, протоколами слідчих експериментів, висновками судово-медичних експертиз.

Покликання захисника на необ’єктивність та упередженість слідства, про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.296 КК України до ЄРДР, суд, з огляду на пояснення з цього приводу свідка ОСОБА_14, долучені до матеріалів інформацію з ЄРДР про рух кримінального провадження №12015140180000882 від 16.11.2015р., копію постанови про об’єднання матеріалів досудового розслідування від 16.03.2016р., розцінює як необґрунтовані (т.2 а.100-102, 113).

Суд критично оцінює покликання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7, що 15.11.2015р. на стадіоні «Газовик» у м. Комарно суддя зупинив матч не через дії ОСОБА_2, а через ігровий момент, що після церемонії нагородження ОСОБА_2 першим вдарив потерпілий ОСОБА_5, що вони потерпілих не били, оскільки такі нічим не обґрунтовані, спростовуються показаннями свідків та потерпілих, які узгоджуються із даними, що містяться у протоколах слідчих дій за їхньою участю, де вони в т.ч. детально розповіли про обставини, за яких обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було вчинено протиправні дії.

Ту обставину, що при події 15.11.2015р. ОСОБА_5 і ОСОБА_6, не допускаючи ОСОБА_2 до ОСОБА_4, відштовхували його, суд розцінює як свідчення того, що вони діяли на попередження бійки, що не утворює складу злочину.

Суд не має підстав визнавати недопустимим доказом протокол прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 15.11.2015р. чи заяву ОСОБА_6 від 15.11.2015р., через не зазначення місця проведення процесуальної дії, способу ознайомлення учасників із їх змістом, що в них йдеться про обставини, які не відображені в обвинувальному акті та інше, на що покликається захисник, оскільки повідомлення про злочин може бути здійснене у різних формах: письмово, усно, за підписом особи яка його зробила або без такого. Заяви та повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень є найбільш поширеним законним приводом для початку досудового розслідування. Законом не обмежується зміст і не встановлюється форма даних як щодо офіційних повідомлень так і повідомлень фізичних осіб про вчинення кримінального правопорушення.

Посилання захисника на недопустимість, як доказів, судово-медичних експертиз № 2097 від 30.12.2015р., № 2096 від 04.12.2015р. і № 57/2016 від 27.04.2016р., через недоліки вступної і дослідницької частин таких, суд, з огляду на структуру цих документів, розцінює як необґрунтовані, оскільки кожна із них, як це передбачено Інструкцією про проведення судово-медичних експертиз (затверджена наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.) проводилась згідно із постановами слідчого, з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, проведена відповідним експертом в Обласному бюро судово-медичної експертизи та в амбулаторії Городоцького відділення КЗ ОСОБА_15, підсумки у висновках експертів сформульовані на підставі результатів виконаної експертизи, є достатньо обґрунтовані і сторонами процесу, в т.ч. захистом, не оспорюються.

Суд не вбачає підстав до визнання недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_5 від 08.04.2016р. чи таких же протоколів із свідками ОСОБА_4 і ОСОБА_9 від 16.05.2016р. із-за покликань захисту на неповне зазначення в них імені і по батькові особи, яка проводила слідчу дію, відсутність відомостей про усіх присутніх і не підписання ними фототаблиць та інше, оскільки ці протоколи складені слідчим Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській обл. ОСОБА_16, в порядку, передбаченому КПК України, слідчий вправі долучити до протоколу процесуальної дії додатки, виготовлені за допомогою технічних засобів у ході проведення процесуальної дії, в т.ч. фототаблицю, що ним же виготовлена і посвідчена підписом, як це передбачено у ч. 3 ст. 105 КПК України.

Посилання сторони захисту на недопустимість, як доказу, висновків медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно № 526 і № 525 від 15.11.2015р. є необґрунтованими, оскільки вони не є висновком експерта в розумінні КПК України, а іншими видом доказів – документами та відповідають вимогам, які ставлять до такого роду доказів.

З огляду на наведені вище докази й інші матеріали кримінального провадження, суд вважає встановленим, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.11.2015р. розуміли та усвідомлювали, що вони знаходяться у громадському місці під час проведення масового заходу, що своїми діями порушують елементарні правила поведінки та загальноприйняті норми моралі і добропристойності, спричинять тілесні ушкодження іншій особі, а отже, що їх дії поєднані з грубим та зухвалим порушенням громадського порядку.

Підстав до оправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_8, як на це покликаються вони та захисник, суд не має.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину кожним із них, їх особи, що вони не працюють, обоє мають утриманців, характеризуються добре, що ОСОБА_2 злочин вчинив в стані алкогольного сп’яніння та обирає їм покарання у виді обмеження волі кожному.

Згідно положень п. "в" ст.1 ЗУ "Про амністію у 2016 році", підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають в т.ч. неповнолітніх дітей, або дітей-інвалідів.

ОСОБА_2, як убачається із його пояснень та копій свідоцтва про народження (т. 2 а. 25-27) має троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_17, 05.04.2009р.н., ОСОБА_18, 01.10.2010р.н. ОСОБА_19, 28.08.2015р.н. щодо яких батьківських прав не позбавлений, згоду на застосування ЗУ "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 висловив в суді, письмову заяву з цього приводу подав 17.10.2017р. (т.2 а.80).

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_2 слід застосувати п. "в" ст.1 ЗУ "Про амністію у 2016 році" та звільнити його від відбування покарання.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, його молодий вік, добру характеристику та висновок органу пробації від 03.04.2017р. (т.1 а.218-222), суд уважає, що його виправлення можливе без реального відбування покарання, що він, в порядку ст.75 КК України, може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У провадженні ОСОБА_5 заявлено і підтримано цивільний позов про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 000 грн. матеріальної і моральної (немайнової) шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд виходить із зібраних у провадженні доказів, а також, що така шкода знаходиться у прямому причинному зв’язку із вчиненим обвинуваченими кримінальним правопорушенням.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 хуліганства, потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження, через це він знаходився на стаціонарному лікуванні у ЛОР відділення КЗ ГРР «Городоцька ЦРЛ» з 15.11.2015р. по 24.11.2015р., у зв’язку з чим мав витрати на придбання медикаментів.

Із оглянутої в судовому засіданні медичної карти стаціонарного хворого № 6024 ОСОБА_5, із довідки головного лікаря КЗ ГРР «Городоцька ЦРЛ» від 10.02.2017р. № 146 (т.1 а.197) видно, що потерпілий ОСОБА_5 був на стаціонарному лікуванні у ЛОР відділення КЗ ГРР «Городоцька ЦРЛ» з 15.11.2015р. по 24.11.2015р. з діагнозом струс головного мозку, забій носа, рвана рана перенісся, що такі медикаменти і препарати, як анальгін, димедрол і системи він отримав за кошти лікарні, а цефтріаксон, лідокаїн та інші купляв за свої кошти.

На підтвердження витрат понесених на придбання медикаментів ОСОБА_5 надав товарні чеки і квитанцію зокрема: за 15.11.2015р. на суму 17 грн. 35 коп. і 97 грн. 05 коп., за 16.11.2015р. – 262 грн. 05 коп. і 434 грн. 65 коп., за 18.11.2015р. – 124 грн. 12 коп., за 19.11.2015р. - 237 грн. 20 коп., а всього на 1172 грн. 42 коп. (т.1 а. 31-36, 197, 199).

Проте, при їх оцінці, разом із довідкою лікарні і медичною картою стаціонарного хворого, судом встановлено, що деякі медикаменти, про які йдеться у вищеозначених квитанціях - кеталонг, лізин і інші під час лікування ОСОБА_5 не призначались, а системи ПК/21-02 надавались за кошти лікарні, а отже, що належно підтверджується понесення ОСОБА_5 витрат на придбання медикаментів у сумі 633 грн. 94 коп., які підлягають стягненню на його користь із обох обвинувачених солідарно.

Підстав до відшкодування ОСОБА_5 витрат на правову допомогу та за ремонт куртки суд не має, оскільки розмір таких ним не визначено, доказів, що він мав такі витрати не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В суді потерпілим ОСОБА_5 підтверджено спричинення йому моральної (немайнової) шкоди хуліганськими діями обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також, що внаслідок цього він мав фізичну біль, переживання, душевний неспокій, порушення звичного укладу життя та інші негативні наслідки морального характеру.

З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на характер кримінального правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, матеріальний стан обвинувачених, суд вважає, що достатньою буде компенсація в сумі 14 000 грн.

Отже, суд стягує на користь потерпілого ОСОБА_5 із обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, солідарно, 633 грн. 94 коп. матеріальної і 14 000 грн. моральної (немайнової) шкоди, а всього 14 633 грн. 94 коп., в задоволенні решти вимог – відмовляє.

Процесуальних витрат у провадженні не має, запобіжний захід обвинуваченим не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

визнати винним та засудити ОСОБА_2 по ч.2 ст.296 КК України на три роки обмеження волі.

На підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання призначеного за цим вироком.

Визнати винним та засудити ОСОБА_3 по ч.2 ст.296 КК України на два роки шість місяців обмеження волі.

Застосувати ОСОБА_3 ст.75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на один рік.

В порядку ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов’язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, солідарно, в користь ОСОБА_5 633 грн. 94 коп., матеріальної і 14 000 грн. моральної (немайнової) шкоди, а всього 14 633 грн. 94 коп.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – відмовити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів.

С у д д я : ОСОБА_20