Рішення № 73045418, 15.03.2018, Вишгородський районний суд Київської області

15.03.2018 Справа № 363/372/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комплекс Агромарс», третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити грошові кошти,

встановив:

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом, в якому, посилаючись на протиправне позбавлення відповідачем преміальної складової його заробітної плати через дискримінацію за ознаками належності до профспілки «Побратими», й, уточнивши позовні вимоги, просив визнати такі дії ТОВ «Комплекс Агромарс» протиправними та стягнути з останнього заборгованість по невиплаченій премії в період з 01 квітня по 09 червня 2016 року та з 07 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року в розмірі 33 188 грн. 67 коп. з урахуванням індексу інфляції НБУ.

Позивач ОСОБА_1 в суді просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача Савін О.О. в суді проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що згідно Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2008 року виплата премії це право, а не обов'язок підприємства. Разом з тим, згідно нового Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2009 року вважав, що оскільки позивач в у квітні, жовтні, грудні2016 року та березні 2017 року перебував на лікарняному, а в червні 2016 року був звільнений, премія за вказані місяці згідно п. 4.3.1.2 Положення від 01 січня 2009 року позивачу нараховуватися не повинна.

Доводи позивача щодо його дискримінації за ознакою належності до профспілки вважав необґрунтованими, оскільки останній не навів жодних фактичних даних та доказів, які підтверджують, що така дискримінація мала місце, а заробітна плата позивача нижча ніж у інших спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Крім того, просив, у разі ухвалення рішення на користь позивача, врахувати положення ПК України та визначити суму грошових коштів, які підлягають стягненню з утриманням податків та зборів відповідно до чинного законодавства.

Представник третьої особи, будучи повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що позивач на підставі наказу ТОВ «Комплекс Агромарс» №413 кп від 29 травня 2014 року з 02 червня 2014 року прийнятий на посаду технолога дільниці очисних споруд цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту.

01 жовтня 2015 року наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» №486 позивача переведено на посаду технолога цеху водопостачання та очисних споруд.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 16 березня 2016 року на ТОВ «Комплекс Агромарс» створено незалежну професійну спілку «Побратими» з числа працівників вказаного товариства.

Пунктом 3 протоколу №1 установчих зборів Незалежної профспілкової організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 лютого 2016 року обрано керівний виборний орган профспілки, одним із членів якого став ОСОБА_1

Згідно довідки Незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» №10/06-16-Д/СК від 21 червня 2016 року ОСОБА_1 є членом профспілки та його обрано на виборну громадську профспілкову посаду - Голову Незалежної Профспілки «Побратими» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс».

Відповідно до штатного розпису Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» Ніколаєвим С.П. до складових частин заробітної плати ОСОБА_1 входить оклад в розмірі 1 800 грн. та премія в розмірі 4 550 грн.

Як вбачається з довідок про доходи позивача №№501, 502 та 503 від 30 червня 2016 року, №№257, 258 від 05 квітня 2017 року, останній з часу прийняття його на роботу відповідачем, тобто з червня 2014 року отримував заробітну плату в середньому розмірі близько 6 350 грн. щомісячно.

Разом з тим, з квітня 2016 року, тобто з моменту створення Незалежної профспілкової організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» заробітна плата позивача, без достатніх правових підстав значно зменшилась та з того часу становила тільки близько 2 500 грн. щомісячно.

Наказом №577 к-з від 09 червня 2016 року позивача звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КУпАП.

23 серпня 2016 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області наказ начальника відділу кадрів ТОВ «Комплекс Агромарс» №577 к-з від 09 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у філії Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаді технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту з 09 червня 2016 року. Стягнуто з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року в розмірі 6 963,32 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишено без змін.

04 жовтня 2016 року наказом відповідача №633 кп позивача поновлено на попередній посаді, що вбачається з трудової книжки позивача.

До виконання посадових обов'язків після поновлення на роботі позивач приступив 07 жовтня 2016 року.

Наказом №204 КА/к-з від 05 квітня 2017 року позивача звільнено з посади технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ст. 1 КЗпП України Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Як передбачено ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно ст. 243 КЗпП України відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Відповідно до ст. 246 КЗпП України працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Службові особи підприємств, установ, організацій зобов'язані у встановлений строк розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їх про вжиті заходи.

Як передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Як передбачено ч. 1-3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Позивач навів в суді фактичні дані про його дискримінацію з боку відповідача у зв'язку з його членством в Незалежній профспілковій організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс».

Зокрема, факт такої дискримінації вбачається із зменшення розміру заробітної плати позивача з моменту його вступу до вказаної профспілки, припинення відповідачем виплати преміальної складової заробітної плати.

Відтак саме на відповідача у вказаному випадку покладався обов'язок доказування відсутності фактів дискримінації позивача.

Разом з тим, посилання представника ТОВ «Комплекс Агромарс» про недоведеність позивачем фактів, що підтверджують його дискримінацію з боку відповідача, на викладених вище вимогам Закону не ґрунтуються й обставинам позову не відповідають.

Відповідач в суді такі твердження позивача не спростував й відсутність дискримінації не довів.

Таким чином, суд вважає доведеним факт дискримінації ОСОБА_1 з боку ТОВ «Комплекс Агромарс» у зв'язку з його членством в Незалежній профспілковій організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс», що виразилось в невиплаті преміальної складової заробітної прати позивачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як передбачено ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати складають основна, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі:

-законодавчих та інших нормативних актів;

-генеральної угоди на національному рівні;

-галузевих (міжгалузевих), територіальних угод;

-колективних договорів;

-трудових договорів;

-грантів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оплату праці» системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов'язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

Колективним договором, а якщо договір не укладався - актом роботодавця, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України (ст. 7 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Вказані норми Закону України Закону України «Про оплату праці» кореспондуються із положеннями ст.ст. 94, 96, 97 КзпП України.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Як передбачено ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Враховуючи викладені вимоги законодавства та фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що при прийнятті на роботу та укладенні з ОСОБА_1 трудового договору сторони погодили всі умови його праці, зокрема і розмір заробітної плати, невід'ємною складовою частиною якої є премія.

Погоджений сторонами розмір заробітної плати й визначений в штатному розписі, який дорівнює близько 6 350 грн. позивач щомісячно отримував до квітня 2016 року, що вбачається із поданих суду довідок про доходи останнього та виписок з його особового рахунку.

Таким чином, ОСОБА_1 мав законні очікування отримувати саме такий розмір заробітної плати і згідно штатного розпису Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» Ніколаєвим С.П.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зміна умов оплати праці в односторонньому порядку роботодавцем не допускається.

Отже відповідачем в суді не доведено, що заробітну плату позивачеві зменшено за наявності правових підстав.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що згідно Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2008 року виплата премії це право, а не обов'язок підприємства та його доводи про те, що оскільки позивач в у квітні, жовтні, грудні 2016 року та березні 2017 року перебував на лікарняному, а в червні 2016 року був звільнений, а тому премія за вказані місяці згідно п. 4.3.1.2 Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2009 року позивачу нараховуватися не повинна, то суд зазначає наступне.

Так, згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 12 вересня 2016 року у зв'язку з порушенням директором ТОВ «Комплекс Агромарс» Сігал М.А. законодавства про працю, зокрема через відсутність на підприємстві колективного договору та незатвердженого трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс», останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого, ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Крім того, згідно до постанови Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у зв'язку з порушенням директором ТОВ «Комплекс Агромарс» Сігал М.А., законодавства про працю, зокрема через відсутність на підприємстві затвердженого трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс», що є порушенням ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Вказані постанови суду набрали законної сили й обставини встановлені ними згідно ст. 82 ЦПК України беруться судом до уваги при розгляді цієї справи.

Відтак Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2008 року та 01 січня 2009 року, на які посилається представник відповідача, суд до уваги не приймає, які в установленому Законом порядку трудовим колективом не затверджені.

За таких обставин зазначені положення вимогам законодавства не відповідають й юридичної сили мати не можуть.

Відтак, посилання представника ТОВ «Комплекс Агромарс» на те, що на підприємстві премії виплачуються на розсуд роботодавця, на вимогах ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» не ґрунтуються, виплата яких має погоджуватися з трудовим колективом.

Сам по собі факт не вирішення цього питання роботодавцем у спосіб встановлений Законом не може бути підставою для відмови працівникам у виплаті премії, що є порушенням принципу правової визначеності.

Встановлено, що преміальна складова заробітної плати за звичаєвою практикою підприємства відповідача є обов'язковою складовою оплати праці позивача, яку роботодавець не має права зменшувати в односторонньому, невизначеному Законом порядку, що є свавільним втручанням в права позивача, недотриманням принципів правової визначеності, пропорційності та балансу інтересів сформованих усталеною конвенційною практикою ЄСПЛ (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При цьому позивач мав всі законні очікування отримувати заробітну плату в розмірі визначеному в штатному розписі й втручання відповідача в його права, обмеження прав позивача в цій частині здійснено не у відповідності до Закону, за відсутності легітимної мети застосування.

Таким чином, судом встановлено порушення прав позивача, які підлягають захистові шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману преміальну складову заробітної плати позивача в розмірі 4 550 грн. щомісячно передбачену штатним розписом Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» Ніколаєвим С.П.

Водночас під час здійснення виплати вказаних коштів на користь позивача роботодавцеві на виконання вимог ст.ст. 14, 18, 164, 167-168 ПК України слід провести відповідні відрахування та утримання з доходу позивача, які суд здійснювати не повинен, що тим самим позбавляє суд можливості стягнути з відповідача визначену в позові грошову суму.

Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача конкретної суми грошових коштів в розмірі 33 188 грн. 67 коп. слід відмовити.

Подані представником відповідача табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 суд до уваги прийняти не може, які належним чином не оформлені та не містять всіх необхідних підписів відповідальних за їх складання осіб.

Таким чином обов'язок провести виплату заробітної плати позивачу з належними відрахуваннями слід покласти на роботодавця, і тим самим захистити порушені права позивача, шляхом зобов'язання здійснити ту дію, яку відповідачем протиправно не здійснено, що є адекватним змісту порушеного права.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ТОВ «Комплекс Агромарс» в частині невиплати ОСОБА_1 преміальної складової заробітної плати за період його роботи на підприємстві з 01 квітня по 09 червня 2016 року та з 07 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року.

Зобов'язати ТОВ «Комплекс Агромарс» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 преміальну складову заробітної плати передбачену штатним розписом Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» Ніколаєвим С.П., за період роботи на підприємстві з 01 квітня по 09 червня 2016 року та з 07 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року з урахування всіх передбачених чинним законодавством України відрахувань.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Повне судове рішення складено 26 березня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в

АДРЕСА_1).

Відповідач: ТОВ «Комплекс Агромарс» (Київська область, Вишгородський район,

с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757).

Третя особа: Головне управління Держпраці у Київській області (м. Київ, вул. Вавілових, 10).

Суддя