Ухвала суду № 73044685, 28.03.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 755/13507/15-ц

4-с/357/19/18

Категорія

У Х В А Л А

28 березня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м.Біла Церква матеріали скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся представник ПАТ «КБ «Аткив-Банк» із скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_1, мотивуючи тим, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено рішення у справі №755/13507/15-ц від 24.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_2, як солідарного боржника, на користь ПАТ «КБ «Актив-Банк» заборгованість за договором про здійснення кредитних операції №0905/01 від 05.09.2013 року в сумі 145 109,04 евро, а також 533 451 грн., та суми боргу за кредитним договором №0905/02 від 05.09.2013 року в сумі 4 685 669,80 дол. США та 121 269,70 евро, яким було задоволено позовні вимоги Банку у повному обсязі. 29 липня 2016 року ПАТ «КБ «Актив-Банк» отримав виконавчий лист та направив його для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ. 01.09.2016 року на підставі заяви ПАТ «КБ «Актив-Банк» було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Банк повідомив державного виконавця, що боржнику на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1. Заявою від 15.11.2016 року Банк повідомив про наявність у боржника нерухомого майна, що належить йому на праві приватної власності та виступає предметом забезпечення за кредитним договором №0905/02 від 05.09.2013 року. Проте, рішення суду залишається не виконаним, Банку не відомо інформації про хід виконавчого провадження, не було отримано жодних постанов державного виконавця про розшук майна боржника/повернення виконавчого документу стягувачу. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВПВР ДДВС МУЮ ОСОБА_1, зобов’язати державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_1 здійснити примусове виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №755/13507/15-ц.

В судове засідання представник стяувача не з’явився, про місце, час та дату розгляду скарги повідомлявся належним чином, у скарзі зазначив про можливість розгляду скарги без його участі.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник за довіреністю Депаратменту ДВС МЮУ ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вказала на її необґрунтованість, подала письмово викладені заперечення проти скарги де вказала на повноту та своєчасність вчинення виконавчих дій державним виконавцем, та зазначила про спростування доводів скаржника матеріалами виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали скарги, виконавчого провадження №520769, надавши належну правову оцінку доводам скаржника та представника ДВС, прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

Судом встановлено, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено рішення у справі №755/13507/15-ц від 24.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_2, як солідарного боржника, на користь ПАТ «КБ «Актив-Банк» заборгованість за договором про здійснення кредитних операції №0905/01 від 05.09.2013 року в сумі 145 109,04 евро, а також 533 451 грн., та суми боргу за кредитним договором №0905/02 від 05.09.2013 року в сумі 4 685 669,80 дол. США та 121 269,70 евро, яким було задоволено позовні вимоги Банку у повному обсязі. За заяву стягувача 01.09.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Депаратаменту ДВС МЮУ ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №52076928. Іншою постановою від тієї ж дати накладено арешт та оголошено заборону на все майно боржника ОСОБА_2 у межах суми стягнення.

Згідно відповіді ПФУ №1019634646 від 01.09.2016 року на запит державного виконавця, боржник ОСОБА_2 не отримує доходи у вигляді пенсії.

Відповідно до відповіді Головного управління держпраці у Київській області від 09.09.2016 року №11/9315 за боржником великовантажні та інші технологічні транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до відповіді Держсільгоспінспекції в м.Києві від 28.11.2016 року №01/11/2458 за боржником сільськогосподарської техніки не зареєстровано.

28.09.2016 року боржнику направлено вимогу про надання відомостей про доходи та майно з викликом. Лист повернувся у зв’язку з закінченням терміну зберігання.

18.01.2017 року державним виконавцем встановлено, що згідно даних адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Харківській області від 30.12.2016 року, боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв’язку з чим було утворено виконавчу групу, однак майно боржника не виявлено, останній за адресою реєстрації двері не відчинив, а зі слів сусідів, там не проживає, про що складено Акти від 06.02.2017 року та від 16.02.2017 року.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності порушень у діях чи бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні №52076928, суд виходить з наступного.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано у розділі VII ЦПК України.

Так, відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Стягувач ПАТ «КБ «Аткив-Банк», як сторона у виконавчому провадженні, скористався своїм процесуальним правом звернутися до суду із відповідною скаргою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організаційно-правові засади здійснення примусового виконання судових рішень врегульовано законодавцем у Законі України «Про виконавче провадження».

Як зазначено в п.3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем відкрито виконавче провадження №52076928, накладено арешт на все майно боржника, зроблено запити до державних органів з метою встановлення майнового стану боржника.

Банк повідомив державного виконавця, що боржнику на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, разом з тим вказана інформація не відповідає дійсності. Так, згідно даних АІС м. Києва та НАІС МВС України станом на 28.02.2017 року, за боржником ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 транспортних засобів не зареєстровано.

Суд критично оцінює доводи представника стягувача щодо необізнаності Банку про хід виконавчого провадження з огляду на зміст ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, скаржник, як стягувач у виконавчому провадженні, не позбавлений можливості контролювати хід виконавчого провадження використовуючи свої процесуальні права у повному обсязі.

Заяву від 15.11.2016 року Банк повідомив державного виконавця про наявність у боржника нерухомого майна, що належить йому на праві приватної власності та виступає предметом забезпечення за кредитним договором №0905/02 від 05.09.2013 року, що не заперечувалось представником ДВС в судовому засіданні. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, ПАТ «КБ «Актив-Банк» є іпотекодержателем машиномісця в підземному паркінгу загальною площею 10,9 за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд.17, гараж 35 та машиномісця в підземному паркінгу загальною площею 13,6 за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд.17, гараж 16, власником яких є ОСОБА_2 Підставою виникнення іпотеки є договір іпотеки №0509/02/S-5, дата державної реєстрації обтяжень 05.09.2013 року.

Суд звертає увагу стягувача, що порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки врегульовано законодавцем у Розділі V Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на заставлене майно державним виконавцем передбачене у ст.51 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.7 вказаної статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За змістом ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В даному випадку, стягувач, як іпотекодержатель, своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки не скористався, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки чи відповідний виконавчий напис нотаріуса на примусове виконання до ДВС не подавав, тому підстави для звернення стягнення на зазначене заставлене майно в рамках виконавчого провадження №52076928 у державного виконавця відсутні.

Як вбачається з виконавчого провадження, державним виконавцем вчинялись дії на примусове виконання виконавчого документу, тому суд не вбачає бездіяльності державного виконавця у ВП №52076928. Стягувач не конкретизує свої вимоги в частині того, які саме виконавчі дії на його думку державний виконавець був зобов’язаний вчинити однак не вчинив.

Щодо зобов’язання державного виконавця здійснити примусове виконання рішення суду, то така вимога не може бути задоволена з огляду на те, що в порядку ст.26 закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення суду, виконавче провадження не завершено, державним виконавцем вчиняються виконавчі дії, отже рішення суду у справі №755/13507/15-ц перебуває на стадії примусового виконання, що виключає можливість додаткового зобов’язання державного виконавця виконати його.

Згідно ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.

Відповідно до роз’яснень наданих в п.18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені вимоги закону, суд вважає, що скарга ПАТ «КБ «Актив-Банк» є не обґрунтованою, доводи стягувача спростовуються матеріалами виконавчого провадження, а сам скаржник звертаючись до суду не вказав, які саме дії чи бездіяльність державного виконавця та в який спосіб порушують його права. В ході судового розгляду встановлено, що державним виконавцем вчиняються виконавчі дії відповідно до закону, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, чого не спростовують доводи скаржника, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 18, 22 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.447, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скраги Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28.03.2018 року.

Суддя ОСОБА_4