Постанова № 73044420, 26.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4337/17

Провадження № 22-ц/779/416/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

секретаря Мельник О.В.

з участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Рокетської С.В.

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2018 року у складі судді Татарінової О.А. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором в сумі 24192,34 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що 27.07.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір б/н у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку в сумі 300,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 28.02.2017 року заборгованість за кредитом становить 24192,34 грн. просив стягнути вказану суму боргу з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором відмовлено у зв»язку із пропуском строку позовної давності.

На вказане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск банком позовної давності. Судом не враховано, що відповідно до п.п.9.3, п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не поінформує про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до розрахунку заборгованості - 12.06.2014 року відповідачем був здійснений платіж у сумі 110,00 грн., такі дії свідчать про визнання останнім свого боргу, а тому перебіг позовної давності переривається. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Оскільки час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, то на думку апелянта банком не пропущено строк звернення з позовом до суду.

Крім того, відповідно до п.4.6 «умов та правил надання банківських послуг» передбачено право банку списувати кошти з поточних рахунків клієнта у рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором та клієнт доручає банку здійснювати списання з поточних та інших рахунків.

Апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетська С.В. доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечила вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення по суті спору, суд першої інстанції виходив із того, що позов пред»явлено банком після спливу позовної давності, що за наявності заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 відповідно до анкети-заяви б/н від 27.07.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_3 висловив свою згоду про те, що дана заява разом із Пам»яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять договір про надання банківських послуг.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Надані по справі докази свідчать про те, що відповідач Умови та правила банківських послуг не виконав, кредит не сплатив, як і відсотки за користування кредитом.

Виходячи з наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим встановлено, що представник відповідача ОСОБА_2 15.11.2017 року звернулася із заявою про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Підставою для відмови у позові є сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5ст.261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов»язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Згідно з наданою банком випискою про рух коштів на рахунку, відкритому на ім»я відповідача, жодного платежу з поповнення карткового рахунку на погашення кредитної заборгованості здійснено ним не було, а 12.06.2014 року банком було здійснено автоматичне списання простроченої заборгованості з бонусного рахунку відповідача у сумі 100 грн.

Суд першої інстанції правильно вказав, що автоматичне списання банком коштів не дає підстав для висновку що таке списання відбулося з волі відповідача, а тому не є підставою для переривання строку позовної давності.

Таким чином із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3, отримавши на картковий рахунок кредит у сумі 300 грн. за спливом 30 денного пільгового періоду не здійснював обов»язковий щомісячний платіж, а тому перебіг позовної давності слід вираховувати з 26.08.2012 року.

Позивач звернувшись з позовом до суду 28.03.2017 року пропустив трьохрічний строк звернення з позовом до суду і підстав для його поновлення судом не встановлено.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення .

Повний текст постанови складено 28 березня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

О.О. Томин