Постанова № 73044237, 28.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/591/17

Провадження № 22-ц/779/434/2018

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

за участю секретаря Турів О.М.

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - служба у справах дітей Тисменицької районної державної адміністрації, про втрату права на користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду в складі судді Струтинського Р.Р., постановлену 13 лютого 2018 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку зареєстровані відповідачі, однак протягом чотирьох років у ньому не проживають. Просила визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування спірним житловим приміщенням.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 13 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що її представники були у судовому засіданні 5 грудня 2017 року, однак розгляд справи відкладено на 13 лютого 2018 року. Також 13 лютого 2018 року її представники з'явились до суду, зареєструвались у канцелярії. Однак у судове засідання їх не запросили. А тому вважає, що суд прийшов до помилкового висновку щодо її повторної неявки в судове засідання.

Учасники справи відзиву на скаргу не подали.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник третьої особи у судове засідання не з'явились будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з'явилася в судове засідання, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Однак, такий висновок не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про втрату права на користування житловим приміщенням.

Встановлено, що ухвалою Тисменицького районного суду від 5 квітня 2017 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду на 1 червня 2017 року (а.с.11).

Матеріалами справи підтверджується, що справа до розгляду була призначена неодноразово. Зокрема: на 23 червня, 12 вересня, 31 жовтня, 5 грудня 2017 року та 13 лютого 2018 року, про що позивач була повідомлена належним чином (а.с. 15, 25, 32, 48).

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що її розгляд було відкладено у зв'язку із неявкою позивача чи його представників. Журнали судових засідань чи довідки про нездійснення фіксації судового засідання технічними засоби через неявку осіб, які беруть участь у справі, відсутні.

Відтак, підстав дійти висновку щодо повторної неявки позивача чи його представника в судове засідання та, відповідно, для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в суду першої інстанції не було.

Згідно із п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, враховуючи порушення місцевим судом норм процесуального права, постановлена ним ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 13 лютого 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 березня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин