Рішення № 73042463, 19.03.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.03.2018

Справа № 334/991/18

Провадження № 2/334/2135/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.

при секретарі Алєйніковій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником розрахункових карток ПАТ КБ «Приватбанк» №4149625800471201, 4731217112393390, які використовувалися позивачем для розрахунків та отримання грошових коштів. На початку травня 2016 року банком були заблоковані картки на всі вихідні операції. Він звертався телефоном до банку для з’ясування питань блокування та вимогою повернення коштів.

Під час перемов йому повідомили, що рахунки на картах були заблоковані через підозру у шахрайських діях.

В зв’язку із вказаними діями він необґрунтовано був обмежений у праві користуванні власними грошима.

Просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, заблоковані у розмірі 29000 грн. та 2390 грн., моральну шкоду 162000 грн., 3% річних в сумі 1680 грн.

Згідно із вимогами ст.274 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Заперечень щодо такого порядку, на виконання вимог ч.5 ст. 279 ЦПК України, від відповідача не надійшло.

Відповідачем на адресу суду направлений відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” вважає її необґрунтованою, а позовні вимоги незаконними, в зв’язку із чим не підлягають задоволенню з наступних підстав.

05.12.2012 р. між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Далі, Позивач в цій Анкеті-заяві зробив власноручний підпис під наступним текстом про те, що „Я згоден(-на) з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені до укладення цього договору. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Я зобов’язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті. Я не планую здійснення угод за дорученням третіх осіб і в інтересах третіх осіб. Можливість вирішального впливу з боку інших осіб на проведення мною Фінансових операцій відсутня ....”

Пізніше, 26.02.2016 р. ОСОБА_1 підтвердив наявність вищевказаних договірних правовідносин з ПриватБанком та підписав аналогічну за змістом Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Вищевказана форма договору повністю відповідає вимогам та нормам чинного законодавства України.

На виконання вказаного договору про надання банківських послуг від 05.12.2012 р. ОСОБА_1 отримав в ПриватБанку насутпні платіжні картки, зокрема:

кредитна картка «Універсальна Голд» № 4149625800471201;

кредитна картка «Універсальна Голд» № 5168742327155846;

кредитна картка «Універсальна Голд» № 5168742325355513;

картка для виплат «Голд» № 4731217112393390 та інші картки.

Всі ці картки Позивач використовував не за цільовим призначенням, а здійснював незаконну підприємницьку діяльність, бо правовий статус „фізична особа-підприємець” не набув і до Банку жодних документів в підтвердження цього не надав.

Факт нецільового використання Позивачем платіжних карток Банку підтверджується виписками про рух коштів за картками.

Так, згідно з наданими виписками ОСОБА_1 кожен день отримував на свої картки до десяти поповнень коштами. Перекази коштів здійснювалися на картку Позивача достатньо регулярно і більшість сум цих переказів були майже однаковими та з одного міста (м. Київ), а підставою для виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій стало звернення клієнтів (26.01.2016 р. клієнт — ОСОБА_3 — два переказа, 12.02.2016 р. клієнт - ОСОБА_4 — два переказа, 13.04.2016 р. клієнт - ОСОБА_5В.) до Банку про те, що клієнти здійснювали перекази коштів, але ОСОБА_1 в свою чергу не виконував взяті зобов’язання щодо пересилання придбаного ними товару (лампа, корм для собак та інші товари), це підтверджується витягом з електронної бази Банку щодо звернень/скарг клієнтів на ОСОБА_1

Згідно з п. п. 1.1.3.2.3, 2.1.2.4.2 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов Договору та/або у разі виникнення овердрафта ОСОБА_2 мас право призупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 1.1.3.2.14. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_2 мас право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.

Пунктом 2.1.4.14 Умов та правил надання банківських послуг Клієнт надав свою згоду на те, що ОСОБА_2 може заблокувати можливість використання Картки при здійсненні ризикових операцій, а також на підставі внутрішніх процедур Банка та операційних правил міжнародних платіжних систем.

Пунктами 2.1.1.2.8, 2.1.4.23, 2.1.2.8.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що ОСОБА_2 залишає за собою право в будь-який момент на власний розсуд змінювати набір операцій, послуг та функцій, які виконуються з використанням картки. Для призупинення або попередження будь-яких незаконних чи не погоджених з Банком дій з Картою власник доручає Банку в будь-який час та без укладення будь-яких додаткових угод: - призупинити чи припинити дію Картки.

Пунктом 12 Розділу VI Постанови № 705 передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Відповідно до ст. 64 Закон України „Про банки і банківську діяльність” банк в тому числі здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті (...) ОСОБА_2 має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення Фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Пунктом 50 розділу V. „Порядок ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів” Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 26.06.2015 р. № 417 зазначено, що ОСОБА_2 з метою з'ясування джерел походження коштів та активів осіб зобов'язаний проаналізувати надану клієнтом інформацію та інформацію, отриману з інших джерел, та зробити обґрунтований висновок щодо наявності потенційних та реально достатніх фінансових можливостей, розпорядження якими дає змогу проводити або ініціювати проведення фінансових операцій на відповідні суми. Документами, що дають змогу здійснити такий аналіз та зробити обґрунтований висновок, зокрема можуть бути інші документи, що підтверджують джерела походження власних коштів та активів фізичної особи.

Натомість, Позивач/Кліент не надав Банку жодних документів, які підтверджують джерела походження цих коштів.

Отже, з боку ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” не було вчинено жодних порушень чинного законодавства України та умов договору, укладеного з Позивачем.

Станом на сьогодні, Банком лише обмежено використання Клієнтом платіжних карток, але не самого рахунку та коштів і Позивач не надав суду жодних доказів щодо обмеження його з боку Банка у користуванні власними грошима (відсутнє невиконане платіжне доручення щодо видачі коштів), а тому стягнення з Банку 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є безпідставним, як й стягнення моральної шкоди в розмірі 162000 грн.. яке е занадто неспівмірним з іншими вимогами та й не передбачено умовами договору, а саме: пунктом 1.1.5.12 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що відповідальність Банка перед Клієнтом обмежується документально підтвердженим реальним збитком, який виник у Клієнта в результаті неправомірних дій чи бездіяльності Банка, який діяв умисно чи з грубою необережністю. При жодних обставинах ОСОБА_2 не несе відповідальність перед Клієнтом за будь-які непрямі, побічні чи випадкові збитки (в тому числі упущену вигоду), навіть у випадку, якщо він був повідомлений про можливість виникнення таких збитків.

Приписами ст. 1073 ЦК України також не передбачено відшкодування моральної шкоди внаслідок неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта.

Відповідно до частини четвертої ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, постановити окрему ухвалу щодо підозри у скоєнні позивачем кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 209 КК України.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст позовних вимог, суд дійшов до наступного.

05.12.2012 р. між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Пізніше, 26.02.2016 р. ОСОБА_1 підтвердив наявність вищевказаних договірних правовідносин з ПриватБанком та підписав аналогічну за змістом Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

На виконання вказаного договору про надання банківських послуг від 05.12.2012 р. ОСОБА_1 отримав в ПриватБанку наступні платіжні картки: кредитна картка «Універсальна Голд» № 4149625800471201; картка для виплат «Голд» № 4731217112393390.

5 травня 2016 року банком було заблоковано всі вихідні операції з карток позивача.

Позивач звернувся із листом до відповідача щодо надання інформації про повернення коштів та повідомлення причин блокування карток, на що ПАТ КБ «Приватбанк» надав відповіді про порушення ОСОБА_1 вимог п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг як правову підставу припинення обслуговування платіжної картки.

Як вбачається зі справи, підставою для зупинення фінансових операцій за платіжною карткою позивача стали скарги інших осіб щодо невиконання позивачем своїх зобов’язань після переведення на його картку коштів.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.

ОСОБА_5 зобов’язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. ОСОБА_5 не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. ОСОБА_5 не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII, а також розділу 2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою № 492 правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року, на банки як суб'єкти первинного фінансового моніторингу покладено обов'язок щодо ідентифікації, верифікації клієнтів (їхніх представників), вивчення клієнтів та уточнення інформації про клієнтів у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 5 ст. 1 Закону № 1702-VII вивчення клієнта - процес отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов'язаних з ними осіб; з'ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири).

Відповідно до ст. 64 Закону № 2121-III банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб'єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

У відповідності до ст. 17 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Зупинення та поновлення здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій) відбувається у порядку, визначеному суб'єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх повноважень.

Відповідно до п. 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг, розташованих на офіційному сайті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» www.privatbank.ua у мережі інтернет, які є невід'ємною частиною договору, укладеного з клієнтом, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України № 1702-УІІ регламентують, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому, документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Стаття 64 Закону України № 2121-ІІІ та ч. 7 ст. 9 Закону України № 1702-УІІ передбачають, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику (ст. 10 Закону України № 1702- УІІ).

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов договору та/або у разі виникнення овердрафта банк має право призупинити розрахунки за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за Договором.

Пунктом 12 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою № 705 правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Як вбачається зі справи, будь-яких доказів порушення позивачем умов договору, які б слугували підставами для блокування картки ОСОБА_1 відповідачем під час розгляду справи суду не надано.

Крім того, відповідач виходив з того, що позивач використав банк для здійснення незаконних операцій, шляхом присвоєння грошових коштів інших осіб у шахрайський спосіб.

Оскільки зі справи вбачається, що ані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ані інші особи не зверталися до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 ці доводи відповідача безпідставні.

Посилання на те, що позивач не надав суду доказів законності походження грошових коштів на його рахунку, який не є предметом спору у даній справі, до уваги не приймаються.

Загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених статтею 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», не може перевищувати 30 робочих днів (пункт 115 Положення).

Посилання Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» на те, що чисельні звернення інших клієнтів банку з повідомленням про вчинення позивачем щодо них шахрайських дій свідчить про використання карткового рахунку з порушенням умов використання платіжної картки та дає підстави банку здійснити обмеження у використанні карткового рахунку; що внаслідок таких дій позивача внесено до списку клієнтів банку з обмеженням в банківському обслуговуванні як шахрая в електронних операціях; що в матеріалах справи наявні відомості, які дають підстави вважати щодо існування шахрайських дій позивача та протиправне використання карткового рахунку як інструмента перерахунку грошових коштів, тому блокування картки і рахунку позивача відбулося відповідно до умов договору та чинного законодавства; що оскільки позивач здійснив фінансові операції, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів отриманих злочинним шляхом та порушив умови договору, з метою зупинення вказаних фінансових операцій банком зупинено розпорядження грошовими коштами позивачем шляхом встановлення блокування картрахунку є необґрунтованими, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Такі дії банку порушують право позивача вільно володіти та користуватися належними йому грошовими коштами.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення грошових коштів у розмірі 29000 грн., які були заблоковані на банківському рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» №4149625800471201, та в розмірі 2390 грн., які були заблоковані на банківському рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» №4731217112393390.

Відповідно до положень статей Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законом

Положення статті 1167 ЦК України щодо стягнення моральної шкоди не можуть бути застосовані, оскільки вони на спірні відносини не поширюються, так як регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем грошові кошти, які перебувають на картрахунку позивача, не були привласнені банком та відсутні докази їх використання, суд вважає також неможливим застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов’язання.

Тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави суд стягує 1762,00 гривень. судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 77-79, 133, 141, 263-265, 272, 274 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 29000 грн., які були заблоковані на банківському рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» №4149625800471201,

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 2390 грн., які були заблоковані на банківському рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» №4731217112393390

В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір у сумі 1762,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.М. Гнатюк