Постанова № 73042157, 28.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/2881/17 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.

Категорія 52 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №286/2881/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, орган опіки і піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області, яке ухвалено 21 грудня 2017 року суддею Кулінічем Я.В. у м.Овручі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, В обґрунтування позову зазначили, що вони є батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу, дитина перебуває у їх родині з 12.05.2015. Її біологічні батьки - відповідачі по справі не виконують своїх обов'язків щодо її виховання та утримання, не турбуються про її здоров'я.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Послалася на обставини, якими обґрунтовувала свої позовні вимоги та вважала, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки надані докази та встановлені судом обставини свідчили про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не піклувалися про дитину, про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечували їй необхідного харчування, не спілкувалися з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяли засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі. Зазначені обставини є підставою у відповідності до ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Заслухавши доводи сторін по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

Згідно частин першої та п'ятої статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: 1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківський прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26 березня 2015 року малолітня ОСОБА_5 відібрана у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав, передана на опікування службі у справах дітей Овруцької районної державної адміністрації для подальшого влаштування, стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини по 1/4 частині всіх видів їх доходу щомісячно, починаючи з 27.11.2014 до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 17-19).

Розпорядженням голови Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області № 74 від 20.04.2015 ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 221 від 06.05.2015 влаштовано з 12.05.2015 на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1

26.06.2015 ОСОБА_5 встановлено інвалідність, що повязана з порушенням руху верхніх кінцівок (а.с. 23).

Судом також встановлено, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 22 червня 2016 року у справі №286/282/16-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року, у задоволенні первісного позову Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3, третя особа - Коростенська місцева прокуратура, про позбавлення батьківських прав та зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, як органу опіки та піклування, про повернення дитини - відмовлено (а.с. 25-27, 28-30).

Орган опіки і піклування Овруцької райдержадміністрації Житомирської області відповідно до висновку органу опіки і піклування від 20.11.2017 №02-25/2304, який здійснений із урахуванням рішення Комісії з питань захисту прав дитини, вважає, що підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно їх дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутні (а.с. 140-141).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено винну поведінку відповідачів та свідоме нехтування ними батьківськими обов'язками після відібрання дитини.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду, так як він відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Вирішуючи спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, повно та всебічно з'ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку.

Посилання ОСОБА_1 на доведення нею обставин, які у відповідності до ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав відповідачів є помилковими, оскільки позбавлення батьківський прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі відсутні у списках нарко- та алкоголезалежних громадян, мають житло, обробляють земельну ділянку, в їх сім'ї виховуються двоє малолітніх синів, 2016 та 2017 року народження, відносно яких батьки виконують свої обов'язки належним чином. На час розгляду справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позитивно характеризуються, відповідач офіційно працює. Батьки протягом 2017 року намагалися зустрічатися з дитиною. Зазначене підтверджується письмовими доказами, показаннями свідків (а.с. 86-93, 140-141). Обставини відвідування батьками своєї дочки також не заперечували позивачі по справі.

Крім того, відповідачі мають намір повернути в свою сім'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується наявністю у провадженні суду спору про повернення дитини та вказує на небайдуже ставлення батьків до дитини, бажання брати участь у їх вихованні.

Посилання на заборгованість по сплаті ними аліментів на утримання дочки, краще матеріальне забезпечення батьків-вихователів, покращення стану здоров'я дитини після відібрання у батьків, бажання останніми усиновити дитину не можуть бути підставами для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, обставин, які можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини, у тому числі їх винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов'язками, позивачами не доведено.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 29 березня 2018 року.