Рішення № 73042046, 19.03.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/392/16-ц

Провадження № 2/288/43/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

секретаря судового засідання – Мітніцької О.В.,

за участю:

представника відповідачів за первісним позовом /позивачів за зустрічним/ – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - первісний Позивач), звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 04 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_2 (далі – первісний Відповідач-1, Позичальник) був укладений кредитний договір №310006023416005 (далі - Договір), згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 51120 гривень, з розрахунку в розмірі 16,9 відсотків річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 04 березня 2011 року по 04 березня 2016 року.

Виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до Договору поруки № 310006023416005/П від 04 березня 2011 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_3 (далі – первісний Відповідач -2, Поручитель), ОСОБА_2 (Позичальник).

02 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №310006023416005 від 04 березня 2011 року.

Банк свої зобов’язання за Кредитним договором повністю виконав, надавши Відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

Позивач зазначає, що Позичальник умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконує, у зв’язку з чим, станом на 10 березня 2016 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 60598 (шістдесяти тисяч п’ятсот дев’яносто восьми) гривень 92 копійки.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить, стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) заборгованість за кредитним договором в розмірі 60598 (шістдесяти тисяч п’ятсот дев’яносто восьми) гривень 92 копійки;

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) судові витрати у розмірі 1378 (одної тисячі триста сімдесят вісім) гривень.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до суду зустрічний позов про визнання припиненим договору поруки № 310006023416005/П від 04 березня 2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» поручителем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посилаючись на те, що кредитор пропустив встановлений законом шестимісячний строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поруки.

Представник ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з’явився надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі їх представника, позов підтримав з підстав зазначених в ньому та просив його задовольнити, зустрічні позови вважає безпідставними та просив відмовити в їх задоволенні про що надав письмові заперечення та пояснення.

Виходячи з наведеного, а також положень частини третьої статті 211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника ПАТ «Дельта Банк».

Представник Відповідачів по первісному позову та Позивачів за зустрічним позовам ОСОБА_2, ОСОБА_3, позов банку не визнав повністю, зустрічний позов про визнання припиненими договору поруки просив задовольнити з підстав зазначених в ньому та наданих заперечень.

Суд, заслухавши пояснення представника Відповідачів по первісному позову та Позивачів по зустрічному, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №310006023416005, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 51120 гривень з розрахунку в розмірі 16,9 відсотків річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 04 березня 2011 року по 04 березня 2016 року.

Банк свої зобов’язання за Кредитним договором повністю виконав, надавши Відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

На підтвердження виконання АТ «Астра Банк» своїх зобов’язань передбачених п. п. 2.1 -2.2 кредитного договору, до суду надано копію меморіального ордера № 21075 від 04 березня 2011 року, який підтверджує здійснення Банком зарахування кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_4 № 26209002341601 у АТ «Астра Банк», МФО 380548 та копію платіжного доручення № 21084 від 04 березня 2011 року, що підтверджує перерахуванням Банком кредитних коштів на поточний рахунок ДПІІ «Автоінвестстрой – Жимтомир» № 26007269227001 ЖРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 311744.

Крім того на підтвердження отримання ОСОБА_4 кредиту, згідно п. 1.4.2 кредитного договору, останньою сплачено на користь АТ «Астра Банк» комісійну винагороду в розмірі 1.5 відсотка від суми кредиту, зазначеної в п. п. даного договору, а саме, 766 гривень 80 копійок, що підтверджується копією квитанції від 04 березня 2011 року № 20602.

02 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1539 від 02 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5В.).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №310006023416005 від 04 березня 2011 року.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноваженою особою

Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом, зокрема, статтей 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6 на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», надалі за текстом - Закон, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно частини першої статті 3 Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частиною першою статті 35 Закону встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Відповідно до пункту 17 статті 2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Як визначено абзацом 1 частини другої статті 46 Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв’язку з ліквідацією банку.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 47 Закону уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується.

Згідно пункту 1 частини першої статті 48 Закону, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації здійснює повноваження органів управління банку, згідно пунктом 4,8 частини першої статті 48 Закону, вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.4 нарахування процентів за користування кредитом згідно пункту 1.4.1. Договору здійснюється щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в перший робочий день після перебігу періоду для нарахування процентів, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом, з дня надання кредиту, згідно з пунктом 2.1 Договору, до моменту погашення кредиту. Період для нарахування процентів починається з відповідного календарного дня (числа місяця), в якому був підписаний Договір у місяці попередньому звітному, і триває по відповідний день звітного місяця, який передує календарному дню (числу місяця), в якому був підписаний Договір, включно. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, а день погашення кредиту - не включається до розрахунку. Позичальник сплачує проценти щомісячно, в порядку, визначеному пунктами 2.5, 2.6 Договору. При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається за 30 днів, у році - 360 днів. У разі прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.5 Договору погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно, до «04» числа кожного місяця протягом строку дії Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання Договору в сумі 1268 гривень.

Якщо «04» число місяця приходиться на неробочий день, погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником у останній робочий день перед «04» числом місяця.

Платіж розрахований за методом ануїтетів (щомісячних рівних платежів) та в округлений в бік збільшення до числа, кратного цілій одиниці валюти кредиту. Сума платежу включає в себе суму частини кредиту, яка погашається в звітному місяці, нарахованих за звітній місяць процентів. Частина платежів, які направляються на погашення суми кредиту кожного місяця протягом строку дії Договору, визначені в Додатку №1 Договору.

Відповідно до пункту 2.7 Договору, день виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після настання строку сплати платежу згідно з умовами Договору. Погашення простроченої заборгованості за Договором здійснюється шляхом списання Кредитором з транзитного рахунку суми простроченої заборгованості та штрафних санкцій в перший робочий день після дня надходження грошових коштів на транзитний рахунок. При наявності на транзитному рахунку будь-якої суми грошових коштів, Кредитор провадить погашення простроченої заборгованості в порядку передбаченому пунктом 2.8 Договору.

Позичальник умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконує, у зв’язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №310006023416005 від 04 березня 2011 року станом на 10 березня 2016 року за ОСОБА_2 наявна заборгованість в розмірі 60598 (шістдесяти тисяч п’ятсот дев’яносто восьми) гривень 92 копійок, яка складається з:

суми заборгованості за кредитом – 22548 гривень 54 копійки;

суми заборгованості за відсотками – 4084 гривні 79 копійок;

пеня – 33416 гривень 28 копійок;

суми за ставкою 3 відсотків від суми простроченого тіла по кредиту – 444 гривні 56 копійок;

суми за ставкою 3 відсотків від прострочених відсотків по кредиту – 104 гривні 75 копійок.

Стосовно посилань ОСОБА_2, про те, що наданий розрахунок заборгованості за підписом осіб, які повинні діяли від імені Банку в межах повноважень, визначених відповідною довіреністю, яка відсутня. Суд зазначає, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є співробітниками Банку і для виготовлення розрахунку заборгованості Банк не уповноважує співробітників довіреністю.

Відповідно до пункту 3.3.5 кредитного договору, 04 квітня 2013 року АТ Астра Банк змінено Відповідачу розмір процентної ставки з 16.9 відсотків на 19.9 відсотків та встановлено суму щомісячного платежу по кредиту в розмірі 1320 гривень, в зв’язку з нездійсненням останнім щорічного страхування заставленого майна за програмою КАСКО та страхування від нещасного випадку. Про що АТ «Астра Банк» було направлено на адресу Відповідача лист – вимогу.

Крім того в судовому засіданні представник Відповідачів за первісним позовом просить застосувати частину третю статті 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений при одночасній наявності обох умов, зазначених у згаданій нормі.

Судова практика Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин" (2010р.) містить наступне: "хоча зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду, однак, якщо є такі обставини, то вони повинні враховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки. При цьому на суд повинен в обов'язковому порядку мотивувати свій висновок.

Згідно з пункту 1 статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Стаття 611 ЦК України містить перелік правових наслідків, які можуть застосовуватися до порушника в сукупності або окремо, залежно від умов, передбачених договором або законом.

Чинне законодавство не містить заборон щодо застосування такого виду правових наслідків у разі порушення зобов'язання як неустойка.

Істотними обставинами згідно зі статтею 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи важкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не тільки боржника), які заслуговують на увагу.

Нарахований Позивачем розмір пені перевищує розмір основного боргу.

Відповідач надав до суду докази важкого фінансового становища, а саме: копію трудової книжки серії БТ-ІІ № 4160578, епікриз з медичної карти № 712 та № 24066, листи непрацездатності, що підтверджують важкий матеріальний стан боржника.

Позивач не вказав та не довів факту настання для нього негативних наслідків через прострочення виконання зобов’язання позичальником.

Порушене право банку відновлене шляхом стягнення плати за користування його грошима за весь період прострочення.

У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 25000 гривень.

Відповідно статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Про правові наслідки порушення зобов’язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до Договору поруки № 310006023416005/П від 04 березня 2011 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_3 (Поручитель), ОСОБА_2 (Позичальник), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором №310006023416005 від 04 березня 2011 року. Відповідальність Поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником зобов’язань за Договором. Поручитель і Позичальник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність, а Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки сторони Договору встановлюють, що Договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання забезпеченого ним зобов’язання. Строк дії Договору не вказується сторонами конкретно, так як він визначається моментом повернення суми кредиту за Кредитним договором.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до моменту повернення суми кредиту за Договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої 559 ЦК України.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до вимог статті 252 ЦК України якщо в договорах поруки не встановлено строку припинення поруки, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов’язання, і не залежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року № 6-1451цс16, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова 03 лютого 2016 року №6-1599цс15, з огляду на положення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевіряти наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми. При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним.

Як вбачається з умов Кредитного договору пункту 2.5, погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно, до 04 числа кожного місяця протягом строку дії Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього Договору. Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором черговий платіж боржником за основним зобов’язанням не було сплачено в червні 2014 року, таким чином з зазначеної дати у первісного Позивача виникло право на пред’явлення вимоги до Поручителя – ОСОБА_3, проте Банк звернувся до нього з вимогою лише в березні 2016 року, тобто більш як через шість місяців після настання строку виконання основного зобов’язання.

У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого статтею 559 ЦК України, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (висновок міститься у постановах ВСУ: від 21 травня 2012 року у справі №6-18цс11, від 21 травня 2012 року у справі №6-20цс11, від 21 травня 2012 року №6-69цс11, від 21 листопада 2012 року у справі №6-134цс12, від 05 грудня 2012 року у справі №6-147цс12).

Крім цього у своєму Листі "ОСОБА_1 практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України" від 01 квітня 2014 року Верховний Суд України звертав увагу судів нижчих інстанцій на те, що право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України, оскільки це суперечило б положенням частини першої статті 559 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі №6-134цс12).

За таких обставин, вимоги первісного Позивача до первісного Відповідача-2 є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що первісний Відповідач-1 належно не виконує прийняті на себе зобов’язання відповідно до укладеного з первісним Позивачем договору банківського кредиту, істотно порушує його умови, що є підставою для стягнення з нього заборгованості по ньому.

Таким чином, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_3 від сплати судового збору звільнений відповідно до частини третьої статті

22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судовий збір підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь держави на підставі положень частини шостої статті 141 ЦПК України та статті 4 Закону України «Про судовий збір».

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись Конституцією України; статтями 3, 12-16, 20, 205, 509, 526, 527, 530, 533, 551, 559, 610 - 612, 623-625, 626, 631, 638, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України; Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Постановою Пленуму Верховного суду України від 21 листопада 2012 року у справі №6-134цс12; Постановою Пленуму Верховного суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14; Постановою Пленуму Верховного суду України від 03 лютого 2016 року №6-1599цс15; Постановою Пленуму Верховного суду України від 14 вересня 2016 року № 6-1451цс16, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) заборгованість за кредитним договором в розмірі 52182 (п’ятдесяти двох тисяч ста вісімдесяти двох) гривень 64 копійки;

Стягнути з ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) судові витрати у розмірі 1186 (одної тисячі сто вісімдесяти шести) гривень 62 копійок.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору поруки припиненим – задовольнити.

Визнати договір поруки № 310006023416005/П від 04 березня 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та поручителем ОСОБА_3, позичальником ОСОБА_2 - припиненим.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорока) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_9