Постанова № 73041632, 29.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6078/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 24.01.2018 року (15:26:42 год., повний текст рішення виготовлено 25.01.2018 року) (суддя Біленський О.О.) по справі № 820/6078/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості

про визнання незаконною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому 01 вересня 2017 року, яка полягає у не забезпеченні відповідності рівня професійної кваліфікації позивача потребам ринку праці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року по справі № 820/6078/17 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про визнання незаконною бездіяльності - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року по справі № 820/6078/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив, що відповідач у незаконний спосіб визнав, що під час прийому 01.09.2017 року послуги з профорієнтації позивачу були не потрібні, чим відмовився виконувати свої обов'язки у роботі з безробітними, що є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка має для позивача негативні наслідки. Вказує, що відповідач під час здійснення прийому не застосував до позивача приписи п.1 ч.1 ст.24 Закону України "Про зайнятість населення", чим не забезпечив відповідність рівня його професійної кваліфікації потребам ринку праці.

Представник відповідача, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

З огляду на приписи ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" від 05.07.2005 року та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін. Крім того, позивач 27.06.2009 року отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно якого останній має базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002-2003 роки, 2004 рік, 2006-2015 роки) та отримує соціальні послуги, а саме: консультаційні послуги з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості.

27.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки НОМЕР_1.

Згідно поданої заяви, наказом директора від 27.09.2016 року №НТ160927 ОСОБА_1 надано статус безробітного та відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22 , п.2 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначено виплату допомоги по безробіттю з 04.10.2016 року по 28.09.2017 року у розмірі, встановленому законодавством.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач ознайомлений з витягом зі статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" про права та обов'язки зареєстрованих безробітних та витягом зі статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" про права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в додатку 1 до персональної картки - відвідування особою територіального органу та отримані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прибув на прийом до спеціаліста з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості, призначений на 01.09.2017 року.

Під час вказаного прийому позивачем повернуто направлення від 28.08.2017 року до Територіального центру надання соціальних послуг Холодногірського району на вакансію соціальній робітник з відміткою "направлена інша особа на медогляд". У телефонному режимі у роботодавця (ОСОБА_2) було уточнено даний запис та з'ясовано, що інший безробітний відвідав Територіальний центр надання соціальних послуг Холодногірського району раніше, тому вакансія уже зайнята. Також під час прийому ОСОБА_1 повідомив, що пройшов медичний огляд (форма - 0860) за професією "кравець", проте довідку про проходження останнього не надав.

Крім того, під час прийому позивача фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості було проведено пошук роботи за вакансіями: соціолог, викладач соціології, асистент викладача соціології, діловод, документознавець, архівіст - вакансії відсутні.

Наступний прийом ОСОБА_1 призначено на 21.09.2017 року.

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання незаконною бездіяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі ст.43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з ч.2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприянням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Крім того, частиною 3 статті 46 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Також, відповідно до п. 19 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 (далі - Порядок №198), у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Згідно з ч. 8 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати); умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Відповідно до п. 22 Порядку №198, підходящою не може бути робота у разі, коли: вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.

Таким чином, законодавцем чітко визначено перелік робіт, які не можуть вважатися для безробітного підходящими.

Враховуючи встановлені судовим розглядом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинялись відповідні дії щодо встановлення професій, робота за якими є підходящою позивачу за станом здоров'я, освітою тощо.

Вказані позивачем обставини не є пасивною поведінкою суб`єкта владних повноважень, яка могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків та згідно з чинним законодавством України, що, в свою чергу - несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Відносно посилань позивача на те, що Харківський міський центр зайнятості під час здійснення прийому не застосував до позивача приписи п.1 ч.1 ст.24 Закону України "Про зайнятість населення", чим не забезпечив відповідність рівня його професійною кваліфікації потребам ринку праці, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.24 Закону України "Про зайнятість населення", заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються, зокрема, на забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про зайнятість населення", професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про зайнятість населення", професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знать, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано відвідати спеціаліста з профорієнтації, що підтверджується персональною карткою позивача.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо незаконної бездіяльності відповідача, яка полягає у тому, що під час прийому 01.09.2017 року послуги з профорієнтації позивачу були не потрібні, є хибними.

Крім того, колегія суддів зауважує, що 30.08.2017 року під час профконсультаційного прийому, встановлено, що позивач на протязі двох місяців не подає медичну довідку за формою 86/о. ОСОБА_1 письмово у Додатку №1 до ПК, попереджений про необхідність надання цього документу до 08.09.2017 року виключно до відділу активної підтримки безробітних Харківського міського центру зайнятості для укладення договору, включення до навчальної групи за професією "Кравець" та отримання направлення на профнавчання.

Також судовим розглядом встановлено, що 10.10.2017 року відповідачем проведено профорієнтацію з метою визначення підходящої роботи. 11.10.2017 року позивачу надана профконсультаційна послуга, де запропоновано ОСОБА_1 проходження психодіагностичного обстеження, про що отримана згода позивача на дане обстеження. 12.10.2017 року відповідачем було призначено відвідування до спеціаліста з профорієнтації на тестування.

Разом з тим, позивач систематично отримує профорієнтаційні та консультаційні послуги. Так, за весь час перебування на обліку ОСОБА_1 призначено відвідування провідних фахівців з профорієнтації, зокрема, 09.12.2016 року, 01.03.2017 року, 07.04.2017 року, 09.06.2017 року, 20.04.2017 року, 22.06.2017 року, 11.08.2017 року. Під час проведення профконсультацій позивача було ознайомлено зі станом ринку праці, надано консультацію з питань профорієнтації, можливості проходження професійного навчання згідно "Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 року № 318/655 (надалі - Порядок).

Так, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про зайнятість населення", реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

За правилами п. 21 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення.

Виходячи з наведених приписів норм чинного законодавства, встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийом ОСОБА_1, 01 вересня 2017 року здійснювався відповідачем у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення".

З приводу доводів позивача про порушення відповідачем положень ст.ст. 15, 16 Закону України "Про зайнятість населення", колегія суддів зазначає, що ст. 15 Закону України "Про зайнятість населення" закріплено принципи та мета, основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення, а ст. 16 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення.

Оскільки статус позивача в обліках Харківського міського центру зайнятості не змінився, взаємовідносини між ОСОБА_1 та Харківським міським центром зайнятості з приводу здійснення активного пошуку роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування з боку відповідача, не припинились, посилання позивача на припинення щодо нього реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та щодо припинення дій з боку відповідача, спрямованих на реалізацію зазначених статей, є безпідставними.

Таким чином, виконання ст. ст. 15 та 16 Закону України "Про зайнятість населення" по відношенню до ОСОБА_1 Харківським міським центром зайнятості здійснюється і після прийому 01.09.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем під час судового розгляду справи надано докази вжиття відповідних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки прийом ОСОБА_1 01.09.2017 року здійснювався в межах повноважень відповідача відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.249, 311, 315, 316, 317, 321, 325, 326, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 по справі № 820/6078/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді С.В. Дюкарєва Т.С. Перцова