Постанова № 73041506, 22.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4443/16

Категорія: 11 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Бітова А.І.

за участю секретаря - Осавуляк О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства закордонних справ України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України, Посольства України в Республіці Куба, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на ухилення відповідачів від виконання заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном, просила суд: - визнати діяльність та бездіяльність Посольства України в Республіці Куба (надалі - Посольство), Міністерства закордонних справ України (надалі - Міністерство) щодо виконання обов'язків держави Україна по захисту прав її сина, громадянина України ОСОБА_3 в Республіці Куба (надалі - Куба), прав позивача - протиправною; - визнати бездіяльність Посольства, Міністерства в частині ненадання ОСОБА_2 фото і відеоматеріалів, опису тіла особи, що загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гавана (Куба), і про яку стверджується, що особа, яка загинула, саме син позивача ОСОБА_3, з місця трагічної події та з Інституту судової медицини Республіки Куба, документів (медичного висновку, довідки, документу про смерть, на підтвердження відповідного актового запису на території Куби, копію актового запису з Книги актових записів цивільного стану Посольства про смерть ОСОБА_3, якщо син дійсно загинув, копію протоколу розтину тіла ОСОБА_3, якщо загинув саме він ), документу про смерть - протиправною; - визнати бездіяльність Посольства щодо не звернення до кубинської сторони за виправленням недоліків в документі про смерть ОСОБА_3 - протиправною; - визнати діяльність Посольства, Міністерства щодо надання ОСОБА_2: - неповної, суперечливої і неперевіреної інформації щодо долі ОСОБА_3 на Кубі (включно з боргом), листів з додатками, які неоформлені належним чином (без підпису та печатки), що не відповідає національному законодавству України та унеможливило своєчасну поїздку на Кубу - протиправною; - копій документу про смерть (оригіналу та неофіційного перекладу), які незавірені належним чином, з неправильно вказаним віком, відсутністю години смерті, зазначенням місця проживання - лише Україна (без повної адреси), без зазначення матері - ОСОБА_2, з зазначенням дати видачі 25 листопада 2015 на запит невідомої сторони без пояснення, якої саме, без зазначення дати видачі даного документа, дати актового запису, зважаючи на відсутність медичного висновку при його оформленні, - протиправною; - визнати діяльність Посольства на Кубі, Міністерства щодо: - висунення вимоги ОСОБА_2 про надання нотаріально завіреного волевиявлення щодо поховання без жодного доказу на підтвердження особи загиблого - протиправною; - отримання від кубинської сторони документу про смерть ОСОБА_3, що не оформлено належним чином, без медичного висновку - протиправною; - зобов'язати відповідачів: - надати ОСОБА_2 фото, відеоматеріали, опис тіла особи, що загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гавана (Куба), з місця трагічної події та з Інституту судової медицини Республіки Куба, надати протокол розтину тіла, медичний висновок, документ про смерть (свідоцтво, довідку) ОСОБА_3, громадянина України, копію актового запису з Книги актових записів цивільного стану ГТУ Республіки Куба про смерть ОСОБА_3 державною мовою України, оформлених та легалізованих належним чином, які б відповідали вимогам українського законодавства, докази поховання в м. Гавана 10 лютого 2016; - надати пояснення щодо відсутності клопотання про перевезення в Україну тіла особи, про яку стверджується без надання доказів, що дана особа - син ОСОБА_2, з метою підтвердження або спростування такої інформації, інформацію про зазначення термінів дипломатичної пошти з вересня 2015 й на час розгляду справи, та пояснення, чому дотепер не отримала речі, документи, кошти сина; - надати обґрунтування висунення ОСОБА_2 боргу перед Інститутом судової медицини Республіки Куба за утримання тіла загиблого без будь-якого підтвердження, що тіло загиблого - тіло сина ОСОБА_2, що дійсно воно там знаходилося, без зазначення з якої дати і до якої воно там перебувало, повідомлення про умови зберігання, без представлення рахунку, що створило неподолану перешкоду її поїздці до Куби, щоб на власні очі побачити сина; - надати чітке пояснення стосовно наявності боргу перед Інститутом судової медицини Республіки Куба, про розмір боргу на даний час, чи скасований він, якщо ні - чи зобов'язана ОСОБА_2, його сплатити та на підставі якого документу, нормативного акту України та(або) міжнародного нормативного акту, в разі його наявності - роз'яснити причини не скасування на час розгляду справи, незважаючи на обіцянки підтвердити вказане офіційним документом, а в разі відмови відповідача звільнити від сплати за рішенням суду; - повернути документи, речі, кошти сина ОСОБА_2, які відповідач безпідставно утримує тривалий час, а також кошти з банку Куби Метрополітано в сумі 916 дол. США; - надати вичерпний перелік правових документів, якими визначається статус та регламентація діяльності Посольства на Кубі, Міністерства , міжнародні стосунки між Україною та Куба щодо вказаних питань; звернутися невідкладно з поданням (клопотанням) про виділення коштів на перепоховання, перевезення труни з тілом ОСОБА_3, в м. Одеса (Україна), проведення необхідних експертиз та інші витрати, перелік яких погодити відповідно до законодавства України і Куби, з Резервного фонду держбюджету України, про що повідомити письмово, інформувати письмово про результати розгляду; звернутися невідкладно до Президента, Прем'єр-міністра, Міністра закордонних справ України, міжнародних організацій за допомогою у вирішенні вказаних питань, про звернення і результат його розгляду повідомити письмово; - стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн. з Посольства та Міністерства, в рівних частинах.

З наслідком розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 17 листопада 2017 ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_2

Суд першої інстанції: визнав протиправною бездіяльність Міністерства, Посольства, в частині отримання та надання ОСОБА_2 фото, відеоматеріалів, опису тіла особи з місця події та з Інституту судової медицини Республіки Куба, протоколу розтину тіла, медичного висновку, копії актового запису з Книги актових записів цивільного стану Куби про смерть від компетентних органів Куби із подальшим перекладом та засвідченням в установленому законодавством порядку; визнав протиправною бездіяльність Посольства щодо не звернення до кубинської сторони за виправленням недоліків в документі про смерть ОСОБА_3; - зобов'язав відповідачів вжити заходів щодо ініціювання перед компетентними органами Куби внесення змін, доповнень, до актового запису цивільного стану з отриманням іншого свідоцтва із правильними даними щодо особи померлого ОСОБА_3 та іншими даними, які передбачені встановленою формою документу з подальшим наданням ОСОБА_2 з перекладом та засвідченням в установленому законодавством порядку; - зобов'язав Посольство та Міністерство вжити заходів щодо отримання у компетентних органів Куби та надання ОСОБА_2 фото, відеоматеріалів, опису тіла особи з місця події та з Інституту судової медицини Республіки Куба, протоколу розтину тіла, медичного висновку, копії актового запису з Книги актових записів цивільного стану про смерть з перекладом та засвідченням в установленому законодавством порядку; - стягнено з Міністерства на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що з боку Міністерства і Посольства як консульської установи, не з'ясовано всіма можливими способами у компетентних органів Куби із застосуванням правових механізмів, передбачених законодавством іноземної держави, двосторонніми та багатосторонніми договорами, учасниками яких є Україна та Куба, міжнародними юридичними прецедентами та звичаями, про причини ненадання документів та не вжито остаточних заходів щодо отримання та надання ОСОБА_2 фото, відеоматеріалів, опису тіла особи з місця події та з Інституту судової медицини Республіки Куба, протоколу розтину тіла, медичного висновку, копії актового запису з Книги актових записів цивільного стану про смерть від компетентних органів Куби із подальшим перекладом та засвідченням в установленому законодавством порядку, незважаючи на неодноразові прохання позивача, що не відповідає п. 4 Положення про Міністерство закордонних справ України від 30 березня 2016 р. № 281, п.5, п.6.1, пп.2 п.6.2 Положення про Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України, затвердженого наказом від 16 вересня 2014 № 394.

Також суд зазначив, що виходячи з вимог, викладених позивачем у численних зверненнях, адресованих відповідачам, посадовим особам Міністерства закордонних справ України, Посольству України в республіці Куба, суду, відновлення порушених прав ОСОБА_2 має ціллю відновлення правового становища з 03 березня 2016, що передбачає додержання цивільних прав, гарантованих громадянам Конституцією України та чинним законодавством України.

З цих підстав Одеський окружний адміністративний суд визнав такими, що підтверджуються належними доказами у справі, вимоги позивача щодо стягнення на її користь моральної шкоди у сумі 25000 грн.

В апеляційній скарзі Міністерство, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказав на те, що адміністративний позов ОСОБА_2 не обґрунтований та не мотивований, відсутні посилання на порушені Міністерством положення закону та нормативних актів. Відповідач звертає у вагу суду на розгляд цих самих обставин і вирішення питань у справах Одеського окружного адміністративного суду №815/1614/16, №815/6115/16, №815/1923/16. При цьому, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 у справі №815/1614/16 суд відмовив повністю у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства, і багато фактів, які встановлені судом, не потребують повторного встановлення та одночасно, ці висновки є протилежними тим, що наведені у оскаржуваному рішенні. Також відповідач зазначив про неврахування судом першої інстанції специфіки діяльності Посольства та відсутність у відповідача важелів впливу на дії чи бездіяльність державних установ іноземної держави. Крім того, Міністерство вважає помилковим рішення суду стосовно стягнення на користь ОСОБА_2 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано жодного розрахунку та обґрунтувань заявленої до відшкодування суми і не надавалось доказів на підтвердження погіршення стану здоров'я, звернення до лікарів чи психологів, або документів про придбання заспокійливих засобів, тощо.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд, в межах доводів апеляційної скарги, звертає увагу на таке.

З матеріалів справи убачається, що 2 та 3 вересня 2015 Посольство України в Республіці Куба, в телефонній розмові, повідомило ОСОБА_2 про смерть її сина ОСОБА_3 На додаток, Посольством було направлено на електронну адресу ОСОБА_2 лист від 03 вересня 2015 № 6145/19-091-272к, де вказано, що 02 вересня 2015 на електронну пошту Посольства України в Республіці Куба надійшло повідомлення від Міністерства закордонних справ Куби щодо загибелі громадянина України ОСОБА_3, який за даними міграційної служби мав дозвіл на тимчасове проживання на Кубі № 82122900805 терміном дії 30 червня 2016. Одночасно повідомлялись, що тіло загиблого знаходилось в Інституті судової медицини Республіки Куби. За інформацією відповідного інституту документи та речі на час загибелі ОСОБА_3 при собі були відсутні. Зважаючи на викладені обставини Посольство у терміновому порядку звернулось до Міністерства закордонних справ Республіки Куба з проханням провести оперативне та всебічне розслідування справи загибелі громадянина України ОСОБА_3 із залученням консульської посадової особи Посольства ОСОБА_5 та інформувати Посольство у надтерміновому порядку нововиявленої інформації у справі смерті громадянина України. В листі висловлено прохання до позивача надати дані про закордонний паспорт та адресу проживання в Україні сина і інформацію про знайомих ОСОБА_3, з якими він міг спілкуватися на території Республіки Куба.

Позивач неодноразово зверталась до Президента України, Прем'єр-міністра України, народних депутатів, Міністерства закордонних справ України, Голови Одеської державної обласної адміністрації, Посольства України в Республіки Куба, тощо, з приводу обставин загибелі її сина в Республіці Куба, з проханням розібратися із ситуацією, яка склалася щодо загибелі її сина.

Основні мотиви звернення позивача полягали в тому, що надана Посольством України в республіці Куба інформація відносно трагічної події взагалі не підтверджувалася жодним документом, наданим/складеним кубинською стороною, та супроводжувалася суперечливими поясненнями, на які посилалося Посольство, повідомляючи про трагічну новину. При цьому, надаючи роз'яснення яким чином можливо отримати візу та які витрати чекають ОСОБА_2 у разі поїздки до Куби, відповідачем не було надано жодного офіційного підтвердження, як то: фото з місця події, свідоцтво про смерть, висновок проведення розтину тіла, копія закордонного паспорта, які дають можливість ідентифікувати особу як ОСОБА_3 Більш того, навіть ті документи, які були передані позивачу, були надані без офіційного перекладу, відповідність їх оригіналам належним чином не завірена.

У зв'язку з цим, бажання позивача особисто взяти участь у процедурі упізнання (погодженого Посольством України в республіці Куба із компетентними органами Куби) не набуло реальної дії. Тіло особи, яке за твердженнями Посольства належало ОСОБА_3, було поховане 10 лютого 2016 на кладовищі «Колон» в м. Гавана (Республіка Куба) без урахування волевиявлення рідних.

Переглядаючи справу з підстав зазначених в апеляційній скарзі Міністерства закордонних справ України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 КАС України «Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача».

Наведені правові норми дають суду апеляційної інстанції підстави стверджувати про хибність доводів і посилань Міністерства закордонних справ України на необґрунтованість, відсутність доказів та посилань позивача в адміністративному позові на норми статей які було порушено відповідачем. Крім того, питання щодо відповідності позову вимогам ст. ст. 106, 107 КАС України було вирішено судом першої інстанції при прийнятті рішення про відкриття провадження у справі. Ні Міністерство закордонних справ України ні Посольство України в Республіці Куба не оскаржують ухвали Одеського окружного суду про відкриття провадження у цій справі.

Не може погодитись суд апеляційної інстанції і з твердженнями Міністерства закордонних справ України в апеляційній скарзі про проголошення двох суперечливих рішень з одного предмету спору.

Відповідач вказав на те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 у справі №815/1614/16 суд відмовив повністю у задоволенні вимог ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України де були позивачем висунуті аналогічні вимоги щодо отримання документального підтвердження розтину тіла ОСОБА_3

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що «Обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».

Аналізуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 постановлене за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністра закордонних справ України та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У справі №815/1614/16 ОСОБА_2 зверталась до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати бездіяльність Міністра закордонних справ України в частині ненадання їй відповідей на звернення від 17 листопада 2015, 07 грудня 2015, 01 лютого 2016, 22 березня 2016 щодо долі її сина ОСОБА_3, не сприянні вирішенню зазначених питань, відсутності контролю за діяльністю та бездіяльністю підлеглих структурних підрозділів та посадовців - протиправною; зобов'язати Міністра закордонних справ України застосувати владні повноваження, вжити заходи для надання позивачці відповідними структурними підрозділами Міністерства закордонних справ України фото і відео матеріалів з місця загибелі її сина ІНФОРМАЦІЯ_1 з його зображенням (м. Гавана Республіка Куба), якщо така мала місце, а також матеріали з Інституту судової медицини Республіки Куба, документів (медичного висновку, документу про смерть, копію довідки на підтвердження відповідного актового запису на території Республіки Куба, копію протоколу розтину тіла, якщо загинув саме він, опису тіла з місця події та Інституту судової медицини Республіки Куба, медичний висновок, документ про смерть, оформлених та легалізованих належним чином, повернути речі, документи, кошти її сина, які їй не передало Посольству України в Республіці Куба, та кошти з банку Метрополітано Республіки Куба, ініціювати проведення службового розслідування щодо правомірності дій підлеглих щодо долі її сина протягом 10 днів і повідомити її про результати, надати документ на підтвердження обґрунтованості висунення боргу, скасування боргу перед Інститутом судової медицини Республіки Куби, забезпечити вирішення питання про перевезення тіла в Україну та поховання в м. Одесі, якщо загиблий дійсно син позивачки; стягнути моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

Отже наведені позовні вимоги при їх порівнянні з вимогами у справі що розглядаються, вказують на те, що справа 815/4443/16 і 815/1614/16 відрізняються як за суб'єктним складом сторін так і за предметом судового оскарження. На перший погляд, схожість позовних вимог у цих справах обумовлена розглядом судом спільних подій, письмових доказів і обставин, які з'ясовував суд в обох справах. Однак, беззаперечним є той факт, що у справі 815/1614/16 особою, стосовно якої встановлювалися ці обставини був Міністр закордонних справ України, а у справі 815/4443/16 це дії і бездіяльність Міністерства закордонних справ України і Посольства України в Республіці Куба.

Тому висновки, викладені судом у цій справі не можуть бути покладені в основу судового рішення у справі 815/4443/16 де відповідачем є не посадова особа центрального органу державної влади, а сам центральний орган державної влади.

Що стосується справи №815/565/17, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом цього позову було визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України щодо не оприлюднення офіційним шляхом інформації про «жорсткий» «тоталітарний» режим в РК, ризики, наслідки, що з ним пов'язані під час поїздки та перебування в Республіці Куба та зобов'язання Міністерства закордонних справ України оприлюднити інформацію про «жорсткий» «тоталітарний» режим у Республіці Куба, ризики, загрози, наслідки, які з ним пов'язані, під час поїздки та перебування в Республіці Куба, правила (умови) для громадян України, які гарантують їх безпеку для участі в матримоніальних заходах у Республіці Куба.

Порівнюючи позовні вимоги і суб'єктний склад учасників судового засідання справи, що розглядається з позовними вимогами викладеними вище (справи №815/565/17), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони різні за предметом оскарження. Факти встановлені судом у цій справі не можуть бути покладені в основу рішення справи №815/4443/16.

Стосовно тверджень Міністерства закордонних справ про намагання ОСОБА_2 поновити (порушені на її думку) права за рахунок подання позову до Міністерства, фактично обґрунтовуючи свої вимоги незгодою з діяльністю кубинських органів, які розташовані та діють на території Республіка Куба, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Задоволені Одеським окружним адміністративним судом позовні вимоги, а саме: визнання протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України, Посольства України в Республіці Куба, в частині отримання та надання ОСОБА_2 фото, відеоматеріалів, опису тіла особи з місця події та з Інституту судової медицини Республіки Куба, протоколу розтину тіла, медичного висновку, копії актового запису з Книги актових записів цивільного стану Куби про смерть від компетентних органів Куби із подальшим перекладом та засвідченням в установленому законодавством порядку; визнав протиправною бездіяльність Посольства щодо не звернення до кубинської сторони за виправленням недоліків в документі про смерть ОСОБА_3; зобов'язання відповідачів вжити заходів щодо ініціювання перед компетентними органами Куби внесення змін, доповнень, до актового запису цивільного стану з отриманням іншого свідоцтва із правильними даними щодо особи померлого ОСОБА_3 та іншими даними, які передбачені встановленою формою документу з подальшим наданням ОСОБА_2 з перекладом та засвідченням в установленому законодавством порядку; зобов'язання Посольства України в Республіці Куба та Міністерства закордонних справ України вжити заходів щодо отримання у компетентних органів Куби та надання ОСОБА_2 фото, відеоматеріалів, опису тіла особи з місця події та з Інституту судової медицини Республіки Куби, протоколу розтину тіла, медичного висновку, копії актового запису з Книги актових записів цивільного стану про смерть з перекладом та засвідченням в установленому законодавством порядку, не вимагають від відповідачів виконання нереальних, непритаманних цьому центральному державному органу виконавчої влади обов'язків, покладених на нього Законом України «Про дипломатичну службу», ст.3 п. 40, 56, 69, 70, 71, 90, 91, ст.4, п.4 ст.11 Положення про Міністерство закордонних України, затвердженого Указом Президента України №381/2011 від 06 квітня 2011, Положення про дипломатичне представництво України за кордоном (Розпорядження Президента України 22 жовтня 1992 №166-92-рп), п.3.1, п.3.2, ст.3 Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженої Міністерством юстиції України та Міністерством закордонних справ України №32/5/101 від 23 травня 2001. Навпаки, ці дії, на обов'язковість яких в своєму рішенні вказує Одеський окружний адміністративний суд, випливають із функцій цього органу державної влади по здійсненню заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном дипломатичними та консульськими установами України за кордоном.

Посилання Міністерства закордонних справ України на кількість опрацьованих та направлених Посольством України в Республіці Куба нот, листів, електронних повідомлень, проведених зустрічей, відвідувань ритуальної служби і кладовища, не можуть сприйматися судом, а головне матір'ю загиблого сина, як вичерпні, достатні, коли з часу загибелі особи, яку відповідачі визнали як ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), до теперішнього часу, ОСОБА_2 не надано будь-яких беззаперечних доказів, офіційно підтверджених фактів, загибелі саме її син, а не іншої особи. Навіть ті документи, які були передані позивачу Міністерством закордонних справ України через свого представника в м. Одесі, неоформлені належним чином без підпису та печатки. Копії документу про смерть (оригіналу та неофіційного перекладу), належним чином не завірені, з неправильно вказаним віком, відсутністю години смерті, зазначенням місця проживання - лише Україна (без повної адреси), без зазначення матері - ОСОБА_2, з зазначенням дати видачі 25 листопада 2015 на запит невідомої сторони без пояснення, якої саме, без зазначення дати видачі даного документа, дати актового запису. До цього часу позивач не отримала та не змогла ознайомитися протоколом огляду і фото, відеоматеріалами з місця події, висновком за результатами проведення розтину тіла, копії закордонного паспорта, які дають можливість ідентифікувати особу як ОСОБА_3

З огляду на вказані обставини і факти, а також зважаючи на значний проміжок часу в період якого посадові особи відповідачів, здійснюючи недостатні заходи щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном, не досягли будь-яких позитивних результатів щодо з'ясування обставин смерті і встановлення особи, як стверджують відповідачі є громадянином України, яка на території Республіки Куба ІНФОРМАЦІЯ_1 о 9:15 годин за місцевим часом викинулася з вікна 22 поверху будинку Коніль № 640, що розташований в м. Гавана між вулицями Белья Віста та Панорама, Ведадо, Пласа де ла Револусіон, а також не надали ОСОБА_2, як особі, яку повідомили про смерть її сина, будь-яких достовірних доказів та документів, що вказують на це, суд апеляційної інстанції визнає правильними та обґрунтованими висновки Одеського окружного адміністративного суду викладені в постанові від 17 листопада 2017 про визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України та Посольства України в Республіці Куба.

Суду апеляційної інстанції, як і суду попередньої інстанції, відповідачі не надали доказів протиправної діяльності чи бездіяльності органів іншої держави. Напроти, надані відповіді посадових осіб Республіки Куба вказують на непорозуміння та незнання працівниками Посольства місцевих звичаїв та положень законів, а запропоновані органами і посадовими особами Республіки Куба шляхи вирішення питання ідентифікації особи, яка загинула, були проігноровані або ж відхилені відповідачами. До таких пропозицій, серед іншого, відноситься і вирішення питань встановлення особи через судові органи країни походження.

Щодо тверджень Міністерства закордонних справ України про не співмірність завданої ОСОБА_2 моральної шкоди стягнутій судом сумі в 25000 грн., суд апеляційної інстанції з ними не погоджується зважаючи на наступне.

Суд першої інстанції правильно визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для стягнення моральної немайнової шкоди суд врахував вимоги Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963, Положення про Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України, затвердженого наказом МЗС України від 16 вересня 2014 № 394, Порядку дій консула у випадку смерті за кордоном громадянина України, затвердженого в МЗС України циркуляром від 03 вересня 2013 № 71/ОР/21-540-1559, та врахував особливості законодавства держави перебування.

Звертаючись з вимогами про відшкодування не майнової шкоди, позивач вказує на те, що відчуває постійні моральні страждання через нез'ясованість долі її сина та необхідність застосування додаткових зусиль щодо організації свого життя протягом тривалого часу, що пов'язані з постійним пошуком допомоги, сприяння, інформації, документів, подання звернень, в тому числі й до Міністра закордонних справ України, відповіді на які не отримує, відсутність дій щодо виконання законодавства України, надання інформації, що безпосередньо не пов'язана з вирішенням питання про отримання доказів про загибель її сина з Республіки Куба.

Досліджені в судових засіданнях Одеського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду обставини справи, навіть за відсутності прямих доказів погіршення стану здоров'я ОСОБА_2, дають підстави стверджувати, що внаслідок постійних моральних страждання через нез'ясованість долі її сина та необхідність застосування додаткових зусиль щодо організації свого життя протягом тривалого часу, бездіяльністю посадових осіб Міністерства закордонних справ України та Посольства України в Республіці Куба, позивачу було завдано втрат немайнового характеру. Грошова сума в 25000 грн. в відшкодування завданої моральної немайнової шкоди не може та й не покликана в повній мірі позбавити позивача цих страждань, але стягнення цих грошей може допомогти в реабілітації, подоланню кризових явищ.

Суд не вважає за доцільне давати оцінку твердженням Міністерства закордонних справ України викладеним в апеляційній скарзі стосовно ставлення ОСОБА_2 до законодавства та її небажання почути доводи відповідачів і сприйняти факти, які доводилися до її відома письмово.

Оцінка особистих якостей сторін та їх ставлення один до одного і до законодавства виходить за межі компетенції суду.

Таким чином, зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що Одеським окружним адміністративним судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надано їм правову оцінку.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства закордонних справ України - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України, Посольства України в Республіці Куба, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 березня 2018.

Суддя-доповідач:

Судді: