Постанова № 73041282, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1681/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної регуляторної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року (рішення ухвалене о 10:51 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Лунь З.І. та суддів Гулика А.Г., Качур Р.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України про зобов'язання відповідача повторно розглянути і надати позивачу достовірну та повну інформацію по питаннях №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017.

Позивач позовні вимоги мотивували тим, що позивачу по питанню №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017 відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про інформацію», Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про доступ до публічної інформації» не було надано повної інформації, а саме: про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державною регуляторною службою України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017, про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017; про чисельність і склад всіх працюючих у Державній регуляторній службі України та їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017. На думку позивача, відповідач надав лише згруповану інформацію про видатки по заробітній платі в цілому по службі вивівши середньомісячну заробітну плату усіх працівників за 10 місяців 2017року, а не окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику та зазначив, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством. Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства. Просив позов задоволити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Державну регуляторну службу України повторно розглянути та надати ОСОБА_1 повну інформацію про відомості та чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями і посадами по кожному працівнику станом на 31.10.2017, а також повідомити про наявність робочих місць.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Державна регуляторна служба України. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Державної регуляторної служби України із письмовим запитом №1 на доступ до інформації, в якому просив:

1) надати письмову інформацію про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно;

2) надати письмово інформацію про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно;

3) надати письмово інформацію про розміри, види благодійної допомоги та іншої допомоги, що надавалися конкретно фізичним і юридичним особам за кошти Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно з конкретизацією по кожному суб'єкту отримання допомоги;

4) надати письмово відомості про чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017, а також повідомити про наявність вільних робочих місць.

13.11.2017 Державна регуляторна служба України надала інформацію за №10021/0/20-17 ОСОБА_1 на його запит.

Однак, позивач не погодився з такими діями відповідача, що порушують положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», вважає, що відповідач надав неповну інформацію по питаннях №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно п.1 ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.1,2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у своєму запиті №1 від 31.10.2017 просив відповідача надати письмову інформацію, а саме: про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно; про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно; про розміри, види благодійної допомоги та іншої допомоги, що надавалися конкретно фізичним і юридичним особам за кошти Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно з конкретизацією по кожному суб'єкту отримання допомоги; про чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017, а також повідомити про наявність вільних робочих місць (а.с.9).

Листом Державної регуляторної служби України від 13.11.2017 за №10021/0/20-17 надано інформацію ОСОБА_1 на його запит.

Проте, на думку позивача, відповідачем надано не повну інформацію по питаннях №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути і надати позивачу достовірну та повну інформацію по питаннях №1, №2, а саме: про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно та про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було надано належну відповідь у розумінні положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що питання позивача №4 щодо відомості та чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями і посадами по кожному працівнику станом на 31.10.2017 має всі необхідні реквізити, передбачені ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому у відповідача, на підставі вищенаведених норм, виник обов'язок надати позивачу публічну інформацію.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що розпорядник інформації у відповіді на запит не має права обмежитись посиланням на те, що інформація, яка запитується, мається в загальному доступі, під яким необхідно також розуміти і мережу Інтернет - він повинен надати запитувану інформацію, в протилежному випадку надання відповіді про можливість отримати інформацію із загальнодоступного джерела, прирівнюється Законом до неправомірної відмови в наданні інформації.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної регуляторної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі №813/4485/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 28.03.2018 року