Постанова № 73041148, 28.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Київ № 711/5600/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кузьмишиної О.М.,

Літвіної Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Капші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року (суддя Позарецька С.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР", третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання рішення незаконним та його скасування,

В С Т А Н О В И В :

11 липня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР", третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», в якому просив визнати рішення обласної МСЕК №1 КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР" від 25.05.2017 про зміну групи інвалідності ОСОБА_2 протиправним та скасувати таке рішення.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР", третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання рішення від 25.05.2017р. незаконним та його скасування відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального права, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

05 березня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив (вх.№8280) на апеляційну скаргу ОСОБА_2, у якому комунальний заклад "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР", просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 вперше був оглянутий Обласної МСЕК №2 10.12.2013р. і такому була встановлена 2 група інвалідності від загального захворювання безтерміново, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серія 10ААБ №348504 від 10.12.2013 (а.с.11).

24 березня 2017 року Комунальним некомерційним підприємством «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_2 було направлено лист, згідно якого такий мав звернутися в поліклініку до завідувача відділенням для оформлення медичних документів за ф. 088/0 направлення на ЛКК і направлення на МСЕК (а.с.7).

06 квітня 2017 року Комунальним некомерційним підприємством «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно направлено ОСОБА_2 лист (№652), згідно якого такий мав звернутися в поліклініку на ЛКК для оформлення медичних документів за ф. 088/0 і направлення на МСЕК. Також у листі було зазначено, що у разі неявки, документи будуть оформлені без присутності ОСОБА_2 (а.с.7).

В адміністративному позові позивач вказував, що 08.05.2017 він пішов на комісію ЛКК, де ОСОБА_2 було пояснено, що у ф.088/0 у графі 18 буде зазначено, що метою направлення на МСЕК є контроль виконання Індивідуальної програми реабілітації (далі - ІПР)

25.05.2017 ОСОБА_2 прийшов на огляд МСЕК, під час якого було встановлено, що відповідно до показників такому можна дати замість другої групи інвалідності - третю. Не погоджуючись з такими висновками позивач відмовився підписувати будь-які документи.

На підставі медичних документів, зокрема, - комісією ЛКК за направленням на МСЕК 35-2104 за формою 088/о від 16.05.2017р. №888, 25.05.2017р. Обласною МСЕК №1 ОСОБА_2 був повторно оглянутий. При цьому, підставою для направлення ОСОБА_2 на МСЕК (відповідно до графи 11), є корекція ІПР. Однак, одночасно з цим, у графі 18 Направлення підставою для направлення на МСЕК зазначено переогляд та корекцію ІПР.

Так, за направленням ЛКК комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» позивача було оглянуто Обласною МСЕК № 1 та складено акт № 2424 від 25.05.2017.

За результатами огляду комісією МСЕК (відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААА №542107 від 25.05.2017) встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання, строком до 01 червня 2018 року та складено Індивідуальну програму реабілітації №2276.

Не погоджуючись із правомірністю такого рішення позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Під час вирішення справи в суді першої інстанції, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що підстав вважати рішення ОблМСЕК №1 від 25.05.2017р. відносно ОСОБА_2 як таким, що винесене незаконно, за відсутності підстав для огляду ОСОБА_2, за відсутності відповідних медичних документів, не уповноваженими особами чи з порушенням процедури прийняття такого рішення немає.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV) визначено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Відповідно до ст.3 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Механізм встановлення груп інвалідності регулює Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі Інструкція № 561).

Згідно з пунктом 1.10. Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я (п.17 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317)

Відповідно до пунктів 3.-4. Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Згідно п.6. Положення № 1317 висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до п.2.5. Інструкція № 561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Приписами п.22 Положення «Про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 визначено, що повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.

Відповідно до статті 7 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей-інвалідів проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіям та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України ( п. 12 ст. 7 Закону № 2961-IV). Зокрема, постанова КМУ від 08.12.2006 №1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів», Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 (Питання медико-соціальної експертизи), Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом МОЗУ від 05.09.2011р. №561.

Відповідно до розділу V Закону № 2961-IV, визначені складові системи реабілітації інвалідів, зокрема, це й індивідуальна програма реабілітації інваліда (ст. 23). Також діє Положення про індивідуальну програму реабілітації інвалідів, що затверджене постановою КМУ від 23.05.2007 №757.

Згідно положень ст. 1 Закону № 2961-IV індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Як передбачено п.п. 13,14 Положення №757 контроль за виконанням індивідуальної програми здійснюється в установленому законодавством порядку. МСЕК або ЛКК під час чергового огляду інваліда чи дитини-інваліда за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

Аналізуючи норми вказаних законодавчих актів, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення МСЕК про зміну групи інвалідності у разі настання змін у стані здоров'я приймається після повного медичного обстеження особи закладом охорони здоров'я на підставі заяви про проведення повторного огляду (за заявою такого інваліда або інших заінтересованих осіб) або рішення суду.

Однак, в матеріалах справи заява про проведення повторного огляду не міститься, та, як зазначає позивач в апеляційній скарзі, така ним не подавалася, а також будь-яка заява інших заінтересованих осіб в матеріалах справи відсутня.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно, всупереч п.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності було проведено повторний огляд та встановлено ОСОБА_2 третю групу інвалідності до 1 червня 2018 року, оскільки судом встановлено, що позивач або інші заінтересовані особи в порядку п.22 Положення не звертались до відповідача із заявою про проведення повторного огляду інваліда. Рішення суду про повторний огляд ОСОБА_2 також не приймалось, оскільки таке в матеріалах справи відсутнє і відповідачем суду не надавалося.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 10 грудня 2013 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, без зазначення дати чергового переогляду (а.с.11). При цьому в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України до матеріалів справи відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження правових підстав проведення повторного огляду ОСОБА_2 з метою встановлення групи інвалідності та доказів правомірності оскаржуваного рішення та доказів на спростування доводів позивача щодо протиправності дій та рішень відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З комплексного аналізу вищевказаних норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що повторний огляд інваліда (переогляд) та контроль (корекція) ІПР - це дві різні процедури, які передбачають різний комплекс дій та наслідків. Так, під час повторного (чергового) огляду дозволено переглядати та уточнювати (змінювати) реабілітаційні заходи, передбачені ІПР, а під час контролю (корекції) ІПР право державних органів уточнювати (підгрупа А, Б) або змінювати групу інвалідності законом не передбачено.

Також, необхідно зазначити, що п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 передбачено, що до складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Проте, як свідчить акт огляду МСЕК від 25.05.2017 № 2424 (а.с.48-51), ОСОБА_2 було оглянуто та зафіксовано дані об'єктивного обстеження комісією у складі трьох лікарів: терапевта (ОСОБА_4.), невролога (ОСОБА_5.) та хірурга (ОСОБА_6.), натомість, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог при проведенні огляду та в складі комісії відсутні, немає підписів таких і в акті обстеження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вищевказані норми щодо процедури повторного огляду інвалідів, вважає акт №2424 огляду МСЕК від 25.05.2017 відносно ОСОБА_2 таким, що складений в порушення закону, як акт індивідуальної дії, що тягне за собою негативні наслідки для особи, за відсутності підстав для повторного огляду ОСОБА_2, не повним складом комісії, тобто неповноважним органом, а відтак і з порушенням процедури прийняття такого рішення, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи відповідача, викладені в запереченні на апеляційну скаргу не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку щодо протиправності дій комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР" в проведенні повторного огляду позивача та складенні акту № 2424 огляду МСЕК від 25.05.2017.

Разом з тим, в прохальній частині адміністративному позові ОСОБА_2 просив визнати тільки рішення Обласної МСЕК №1 КЗ «Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи ЧОР» від 25.05.2017 року про зміну групи інвалідності ОСОБА_2 протиправним та скасувати його.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за можливе вийти за межі позовних вимог з метою повного та ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та визнати протиправними дії комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" щодо складення акту № 2424 огляду МСЕК від 25.05.2017, а також визнати протиправним та скасувати акт № 2424 огляду МСЕК комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" від 25.05.2017.

Разом з тим, суд бере до уваги і доводи представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що первинно ІІ група інвалідності позивачу встановлена незаконно, однак, разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказана обставина не є предметом розгляду даної справи, а наголошує на тому, що повторний огляд особи в таких випадках можливий виключно з дотриманням усіх передбачених законодавчих норм та процедур, які регулюють дані правовідносини.

Щодо посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №41 від 26.01.2018, у якому комісія дійшла висновку, що наявна мінімальна ступінь функціональних порушень з боку судинно-серцевої системи, та на теперішній час підстав для встановлення хворому ОСОБА_2 групи інвалідності немає, для підтвердження обґрунтованості та законності прийняття рішення щодо відсутності підстав встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів справи, консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №41 від 26.01.2018 не було покладено в основу оскаржуваного рішення, адже такий був поданий до суду апеляційної інстанції одночасно з відзивом на апеляційну скаргу, а відтак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги такий як належний доказ.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

У відповідності до положень ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи судом першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР", третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання рішення незаконним та його скасування задовольнити частково.

Визнати протиправними дії комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" щодо складення акту № 2424 огляду МСЕК від 25.05.2017.

Визнати протиправним та скасувати акт № 2424 огляду МСЕК комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" від 25.05.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 березня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.М. Кузьмишина

Н.М. Літвіна

28 березня 2018 року м. Київ