Постанова № 73041127, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/10415/17 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова Ірина Петрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Сорочка Є.О., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування Рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У зв'язку з неприбуттям жодного з представників учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, в чинній на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції Кодексу адміністративного судочинства України редакції, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

А відповідно до частини четвертої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Проте, згідно з п. 10 Розділу VIІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

А відповідно до п. 2 частини першої ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, в чинній на час відкриття апеляційного провадження у даній справі Кодексу адміністративного судочинства України редакції, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, тобто тієї ж категорії справ.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач з 01 лютого 2007 року перебуває на обліку у Відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач є інвалідом першої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_1 від 11 квітня 2005 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 4).

Позивач звернувся до відповідача із Заявою про припинення стягнення податків із його щомісячного довічного грошового утримання, за результатом розгляду якої Листом Відповідача від 13 жовтня 2017 року №1180/02/А-7, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.7-8), Позивачу у зазначеному відмовлено.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» від 02 червня 2016 року №1411-VIIІ, підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати; положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Відповідно до частини першої ст. 126 Конституції України, зокрема незалежність судді гарантуються Конституцією і законами України. Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів; незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею (абзац перший підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004); положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013). Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. У Рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини). Розглядаючи питання зниження досягнутого рівня гарантій незалежності суддів в аспекті реалізації їх права на щомісячне довічне грошове утримання, Конституційний Суд України сформулював юридичну позицію, згідно з якою конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03 червня 2013 року №3-рп/2013), про що зазначено у п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) від 27 лютого 2018 року №1-6/2018.

Також цим Рішенням встановлено, що передбачене оспорюваним положенням Кодексу оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів зменшує його розмір та знижує досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, у зв'язку з чим положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів не відповідає частині першій статті 126 Конституції України.

Наведеним Рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене Позивачем Рішення Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов в частині стягнення з Відповідача суми податків із щомісячного довічного грошового утримання Позивача за період з 28 квітня 2017 року по жовтень 2017 року підлягає задоволенню.

Щодо адміністративного позову в частині зобов'язання Відповідача припинити в подальшому оподаткування щомісячного довічного грошового утримання Позивача, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до частини першої ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні адміністративного позову в зазначеній частині, оскільки суд не може захистити можливе порушення прав в майбутньому.

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому, Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2018 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою адміністративний позов задовольняється частково.

Відповідно до частини першої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

А згідно з п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2018 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо стягнення податків із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 28 квітня 2017 року по жовтень 2017 року.

Стягнути з Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України суму податків із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_2 за період з 28 квітня 2017 року по жовтень 2017 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Постанову складено в повному обсязі 27.03.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Сорочко Є.О.

Степанюк А.Г.