Постанова № 73041121, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4023/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про зобов'язання відповідача внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно та вилучити запис про реєстрацію за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, та стягнення моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн. (з урахуванням збільшених позовних вимог).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору дарування від 30.12.2004 № 5852 до Реєстру прав власності на нерухоме майно 24.01.2005 приватним нотаріусом як держаним реєстратором внесено відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_3

У подальшому, між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 було укладено Договір дарування від 15.06.2017, згідно із яким позивач подарував вказану квартиру матері. У той же день, державним реєстратором Білик М.В. були внесені зміни до Державного реєстру прав власності щодо реєстрації права власності на квартиру за гр. ОСОБА_4

Як зазначив позивач, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2017 з відомостями про реєстрацію за позивачем права власності на вказане майно, він 13.08.2017 звернувся до Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив роз'яснити порядок внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно та допомогти в отриманні відповідної довідки.

Листом від 04.09.2017 № 33886/П-20249/19 Міністерством юстиції України роз'яснено позивачу про те, що інформація, яка міститься у Державному реєстрі прав, має перевагу над інформацією, відображеною у Реєстрі прав власності, оскільки остання є лише архівною складовою. Водночас, інформація з Державного реєстру прав, що формується за об'єктом нерухомого майна, містить усі відомості про державну реєстрацію прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного об'єкту нерухомого майна. Відповідно, у разі здійснення пошуку інформації за об'єктом нерухомого майна, в інформаційній довідці буде відображено актуальні на момент запиту відомості про власника нерухомого майна, які внесено до Державного реєстру прав.

Також, у серпні 2017 року позивач звернувся зі скаргою до Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.08.2017, в якій просив внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме - видалити запис про нього - як власника вказаного вище об'єкту нерухомого майна.

За наслідками розгляду вказаної скарги від 29.08.2017, Міністерство юстиції України листом від 05.10.2017 № 25942-0-33-17/19к повідомило позивача про те, що його скаргу розглянуто та прийнято відповідне рішення - Наказ від 12.09.2017 №3357/7, яким відмовлено у задоволенні скарги з тих підстав, що її оформлено без дотримання вимог закону, а саме - скарга не містить оскаржуваного рішення державного реєстратора, відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому законом порядку.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не вилучено з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_3, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон України № 952-IV, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України № 952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України № 952-IV Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Порядок, набрав чинності з 01.01.2012).

Згідно із п. 47 Порядку інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в цьому Реєстрі, а також у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі - реєстри), або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження також відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Пунктом 38 Порядку визначено, що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка).

Тобто, законодавством передбачено виключний перелік підстав для внесення змін до Державного реєстру прав, при цьому, внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Законом не передбачено, оскільки останній є лише архівною складовою частини Державного реєстру.

Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, ст. 7 Закону України № 1952-IV містить перелік повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав; аналіз якого свідчить про те, що Міністерство не наділено повноваженнями вносити будь-які зміни до Державного реєстру прав власності.

Так, ст. 9 вказаного Закону визначено, що забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; формування та зберігання реєстраційних справ належить до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав.

Згідно із ст. 6 Закону суб'єкти державної реєстрації прав - це виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Наведене свідчить про те, що право вносити зміни до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно є лише у суб'єктів державної реєстрації прав, до яких Міністерство юстиції не належить.

Матеріали справи свідчать про те, що відомості щодо нерухомого майна за гр. ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав відсутні.

Що стосується відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, у яких зазначено, що у гр. ОСОБА_3 виникло право власності на зазначену квартиру на підставі Договору дарування від 30.12.2004, то даний Реєстр не містить актуальних даних щодо зареєстрованих прав, а містить лише архівні записи, що були внесені відповідно до законодавства, що діяло до 2013 року.

Також, у ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

А тому, інформація, яка міститься у Державному реєстрі прав, має перевагу над інформацією, яка відображена у Реєстрі прав власності.

Наведене свідчить про те, що зобов'язання відповідача внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно та вилучити запис про реєстрацію за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. є похідними від вимог щодо зобов'язання відповідача внести зміни до Реєстру прав власності, а тому також не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 27.03.2018.