Постанова № 73041089, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8034/17 Судді першої інстанції: Смолій І.В.,

Аблов Є.В., Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалену у порядку письмового провадження постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Істрейт» (далі - Позивач, ТОВ «Істрейт») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, у подальшому заміненого на належного відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - Відповідач, ДАБІ України), третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - Третя особа, Департамент містобудування), про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 29.05.2017 року про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі м. Києва від 23.09.2016 року №1010/16/012/009-16, виданих Департаментом містобудування Позивачу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що цільове використання земельної ділянки відповідає її функціональному призначенню; землекористування з метою будівництва будівель торгівлі, будівництва та експлуатації закладів громадського харчування не є категоріями цільового призначення земельної ділянки, а є різновидом користування земельною ділянкою, що віднесені за цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови. Поряд з цим, суд підкреслив, що Відповідачем не доведено невідповідності намірів забудови положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, суд зауважив, що містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію застосуванням та не може бути скасованим самостійно суб'єктом владних повноважень.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом невідповідності цільового призначення земельної ділянки її функціональному призначенню, що, на думку Апелянта, безпосередньо випливає з відповідних розділів Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі м. Києва від 23.09.2016 року №1010/16/012/009-16. Указує на залишення поза увагою суду необхідності узгодження програм розвитку регіонів та населених пунктів, програм господарського, соціального та культурного розвитку з містобудівною документацією відповідного рівня. Підкреслює, що містобудівні умови та обмеження вичерпують свою дію після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а відтак ДАБІ України наділена повноваженнями на їх скасування до моменту закінчення їх дії. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у своєму рішенні Окружний адміністративний суд міста Києва посилається на висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, викладений у листі від 26.07.2004 року №19-6935, який був складений на підставі Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, у той час як Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані 23.09.2016 року. Поряд з іншим, зазначає на безпідставність посилання суду першої інстанції на рішення Вищого адміністративного суду України від 27.09.2017 року у справі №826/5055/14, оскільки позовні вимоги та обставини згаданої справи та справи №826/8034/17 не є тотожними.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року після усунення визначених в ухвалі від 22.01.2018 року недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Істрейт» просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно Генерального плану міста Києва, чинного до 2020 року, земельна ділянка належить до земель будівництва та експлуатації закладів торгівлі та громадського харчування, та, відповідно, земель житлової та громадської забудови. Наголошує, що цільове призначення земельної ділянки відповідає її функціональному призначенню, підкреслюючи, що землекористування з метою будівництва будівель торгівлі, будівництва та експлуатації закладів громадського харчування не є категоріями цільового призначення земельної ділянки, а є різновидом користування земельною ділянкою, що віднесені за цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови. Крім того, звертає увагу суду на те, що містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію застосуванням, а відтак не може бути скасованим самостійно суб'єктом владних повноважень.

Від інших учасників справи у межах встановленого ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року строку відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2018 року, яке у подальшому було відкладено на 27.03.2018 року.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін з викладених у відзиві на апеляційну скаргу підстав.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, листом Департаменту містобудування від 23.09.2016 року №1009/16/012/27-16 було видано ТОВ «Істрейт» Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі м. Києва (а.с. 25-31).

У травні 2017 року працівниками Департаменту ДАБІ у м. Києві у зв'язку з отриманням ДАБІ України звернення народного депутата України від 13.01.2017 року №Т-033-0702/1419 (а.с. 52-56) та на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 22.05.2017 року №б/н (а.с. 41), виданого на підставі наказу ДАБІ України від 22.05.2017 року №761 (а.с. 40), проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту містобудування, результати якої зафіксовані в акті від 29.05.2017 року №б/н (а.с. 42-44).

У ході перевірки було встановлено, що замовнику будівництва - ТОВ «Істрейт» надані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі м. Києва від 23.09.2016 року №1010/16/012/009-16 (далі - МБУО). У п. 7 «Загальні дані» (цільове призначення земельної ділянки) зазначається: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, будівництва та експлуатації закладів торгівлі та громадського харчування, а в п. 9 «Загальні дані» (функціональне призначення земельної ділянки) зазначено: частково територія багатоповерхової житлової загальної забудови та частково територія вулиць і доріг - відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804; територія зелених насаджень загального користування - відповідно до рішення Київської міської ради від 07.07.2016 року №572/572. Таким чином, як зазначено в акті перевірки, МБУО надані з порушенням абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Департаментом ДАБІ у м. Києві 29.05.2017 року винесено припис №б/н про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, в якому міститься вимога усунути причини та умови, що стали підставою для вчинення виявлених порушень, до 29.06.2017 року, а також вжити заходи щодо притягнення посадових осіб Департаменту, винних у вчиненні порушень, що зафіксовані в акті перевірки від 29.05.2017 року, до передбаченої законодавством України відповідальності в установлені законодавством порядок та строки (а.с. 45-46).

Крім того, головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м. Києві 29.05.2017 року було прийнято рішення № б/н, яким, у зв'язку з установленням фактів прийняття МБУО з порушенням абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109, зафіксованих в акті перевірки, скасовано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі м. Києва від 23.09.2016 року №1010/16/012/009-16 (а.с. 47), яке направлено на адресу Департаменту містобудування 31.05.2017 року (а.с. 48).

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 1, 4, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3.8 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки об'єкти будівництва будуються за різними проектними документаціями, вони не можуть вважатися житловим комплексом, а питання класифікації вказаних об'єктів окремо або в сукупності важливе лише з точки зору поверховості та щільності забудови, порушень щодо чого Відповідачем не встановлено, позовні вимоги є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на наступне.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування».

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Положеннями ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок №698), пунктом 2 якого передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Приписами ч. 11 ст. 41 Закону закріплено, що з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Згідно ч. 12 ст. 41 Закону у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;4) вносити подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об'єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду об'єкти нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття Департаментом ДАБІ у м. Києві оскаржуваного рішення про скасування МБУО, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1-8 ст. 29 Закону основними складовими вихідних даних є, зокрема, містобудівні умови та обмеження.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

На виконання вимог ч. 4 та ч. 9 ст. 29 Закону наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок №109).

Приписи п. 2.4 Порядку №109 визначають, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Таким чином, положення і Закону і Порядку №109 визначають підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Саме порушенням Департаментом містобудування та ТОВ «Істрейт» наведених вимог законодавства й обґрунтовує своє рішення ДАБІ України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Приписи абз. 1 ч. 1 ст. 17 Закону визначають, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року.

Згідно Генерального плану міста Києва, а також відомостей щодо функціонального зонування території за чинною містобудівною документацією, складених Службою містобудівного кадастру, земельна ділянка на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва належить до території житлової забудови багатоповерхової (а.с. 32).

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

За правилами абз. 1 ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Положеннями ст. ст. 38, 39 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:050:0077 належить ТОВ «Істрейт» на праві спільної часткової приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 29.07.2015 року, зареєстрованого у реєстрі за №259 (а.с. 16-19), що, у свою чергу, підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2015 року №41446878 та №41446467 (а.с. 20-23). Згадана земельна ділянка була придбана спільним українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю «Арлес» за наслідками проведення Київською міською радою аукціону, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2007 року, зареєстрованого у реєстрі за №461 (а.с. 88-89), протоколу проведення аукціону №1/10 від 30.01.2007 року з продажу земельних ділянок на Універсальній товарній біржі «Контрактовий дім УМВБ» (а.с. 90), угоди №0049 від 11.01.2007 року (а.с. 91).

Зі змісту п. 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2007 року вбачається, що остання продається для будівництва та експлуатації закладів торгівлі та громадського харчування.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №184-1/1394 (а.с. 99-102) перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах (аукціонах) суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, доповнено, зокрема, земельною ділянкою на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва, орієнтовною площею 0,05 га з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації закладів торгівлі та громадського харчування (п. 77).

При цьому Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації 26.07.2004 року складено висновок №19-6935 щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, призначеної для продажу на земельних торгах (аукціонах) (а.с. 103-104). Згідно вказаного висновку земельна ділянка на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва відповідно до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 року №370/1804, належить за функціональним призначенням до території житлової забудови, що не суперечить об'єкту забудови - заклади торгівлі та громадського харчування.

Крім іншого, зі змісту висновку державної землевпорядної експертизи Київського міського головного управління земельних ресурсів від 29.04.2005 року №08-35 вбачається, що проект відведення згаданої земельної ділянки для продажу на земельних торгах суб'єкту підприємницької діяльності для будівництва, експлуатації та обслуговування закладів торгівлі та громадського харчування відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам (а.с. 105-106).

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Зі змісту вказаної Класифікації випливає, що до секції «В» належать землі житлової і громадської забудови, зі складу яких в окремі підсекції виділені: Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва) (02); Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування) (03).

При цьому до складу земель громадської забудови даним підзаконним актом віднесені земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07).

Отже, у межах цільового призначення земель житлової та громадської забудови допускається можливість їх використання у межах видів цільового призначення, передбачених Класифікацією. Тобто, як вірно зауважив суд першої інстанції, землекористування з метою будівництва, експлуатації та обслуговування будівель торгівлі і громадського харчування не є категоріями цільового призначення земельної ділянки, а є різновидом користування земельною ділянкою (вид користування - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, підрозділ 03.07 Класифікації) що, віднесена за цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови.

При цьому, зазначаючи про безпідставність посилання суду першої інстанції на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.06.2017 року у справі №826/5055/14, в якій викладено аналогічний висновок щодо визначення різновиду користування земельною ділянкою у межах встановленого цільового призначення, Апелянтом не було враховано, що у даному випадку Окружний адміністративний суд міста Києва звертав увагу виключно на існуючу практику суду касаційної інстанції, а не керувався нею як підставою для задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджується невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки, як було встановлено раніше, Генеральним планом міста Києва до 2020 року земельна ділянка на перетині вул. Феодори Пушиної та вул. Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва, орієнтовною площею 0,05 га, за цільовим призначенням віднесена до земель житлової та громадської забудови, у межах видів користування якої законодавцем прямо допускається такий вид землекористування як будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

Твердження Апелянта про те, що у своєму рішенні Окружний адміністративний суд міста Києва посилається на висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, викладений у листі від 26.07.2004 року №19-6935, який був складений на підставі Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, у той час як Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані 23.09.2016 року, судовою колегією оцінюється критично, оскільки і станом на липень 2007 року, і станом на вересень 2016 року було чинне рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року».

Оцінюючи посилання Відповідача в апеляційній скарзі на те, містобудівні умови та обмеження вичерпують свою дію після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а відтак ДАБІ України наділена повноваженнями на їх скасування до моменту закінчення їх дії, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 29 Закону містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Тобто, як вірно зазначив Апелянт, містобудівні умови та обмеження як індивідуальний акт є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Згідно пп. пп. 1, 2 п. 3 Порядку №698 основними завданнями нагляду є, зокрема, виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

За правилами пп. пп. 1, 6 п. 5 Порядку №698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Тобто, до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду належить право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Разом з тим, у розрізі встановлених вище обставин та з огляду на законодавчо встановлений обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення у випадку заперечення проти позову, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ДАБІ України не подано належних і допустимих доказів невідповідності намірів забудови ТОВ «Істрейт» положення містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Отже, скасовуючи дію МБУО, наданих Позивачу, за відсутності правових підстав для таких висновків, Відповідачем, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 29» березня 2018 року.