Постанова № 73041085, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14269/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, Національна поліція України про визнання незаконним та скасування 8.8.2 Інструкції від №622, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб - Міністерства юстиції України, Національної поліції України про визнання незаконним п. 8.8.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 та зареєстрованої в Мін'юсті 07.10.1998 за № 637/3077.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником гладкоствольної мисливської зброї моделі Target Х2 калібру 12/76 номер НОМЕР_1, яку позивач має намір переробити з метою застосування його для самозахисту. З метою реалізації наведеного, позивач звернувся з запитом до Управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції у м. Києві, за результатами розгляду якого отримав відповідь листом від 26.08.2016 № С-1194/125/19/02-16, в якому позивачу повідомлено, що мисливська зброя повинна відповідати вимогам, передбаченим п. 8.8.2 Інструкції № 622, а також те, що самовільна переробка мисливської зброї тягне за собою кримінальну відповідальність. При цьому, виробництво та ремонт вогнепальної зброї проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1000.

Вважаючи, незаконним п. 8.8.2 Інструкції № 622, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог, зазначив, що оскаржуваний акт до позивача в рамках спірних правовідносин щодо переробки мисливської зброї не застосовувався та, відповідно, позивач не перебуває у таких відносинах, до яких цей акт може бути застосовано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, пунктом 1.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077 (далі - Інструкція № 622) передбачено, що ця Інструкція визначає умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, боєприпасів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи, правил поводження з ними та їх застосування.

У оскаржуваному п. 8.8.2 Інструкції № 622 визначено, що мисливська зброя повинна відповідати таким вимогам: для стрільби зі зброї використовуються мисливські патрони відповідного калібру; загальна довжина з розкладеним та зафіксованим прикладом має становити не менше 800 мм; ємність магазину (барабана) (з установленим обмежувачем за наявності) нарізної зброї не має перевищувати 10 патронів, а гладкоствольної - 4 патронів; мати запобіжник; довжина ствола мисливської зброї повинна відповідати вимогам ГСТУ 78-41-002-97.

Тобто із зазначеного вище слід дійти висновку, що Інструкція № 622 регулює питання видачі дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання, зокрема, мисливської зброї, а також те, що вказана Інструкція не регулює питання стосовно переробки зброї.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 не надає доказів на підтвердження того, що він мав намір придбати зброю, яка має інші параметри, ніж ті, що визначені п. 8.8.2 Інструкції та поставити її на облік як мисливську.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний акт до позивача в рамках спірних правовідносин щодо переробки мисливської зброї не застосовувався та, відповідно, позивач не перебуває у таких відносинах, до яких цей акт може бути застосовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є субєктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 27.03.2018.