Постанова № 73040890, 28.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року справа №805/46/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 р. у справі № 805/46/18-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання провести поновлення пенсії шляхом її призначення знову,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач,УПФ), в якій просила: зобов'язати відповідача провести поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (а.с.4-28).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху, зокрема, у зв'язку з порушенням позивачем норм чинного процесуального законодавства, в частині строку звернення з позовом до суду (а.с.149-150).

29 січня 2018 року позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на подачу позовної заяви від 18.01.2018 року (а.с.153-161).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року позовну заяву повернуто позивачеві в частині позовних вимог про зобов'язання провести поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 року, що виходить за межі процесуального строку звернення до адміністративного суду (а.с.163-164).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) з 21 червня 2017 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в розмірах відповідно до чинного законодавства України, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. В іншій частині позовних вимог відмовив (а.с.172-175).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду у цій частині. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково ототожнював строки встановленні для поновлення пенсії з строками звернення до суду. Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що за наявності вини органу пенсійного фонду - поновлення виплати пенсії за минулий час відбувається без обмеження будь яким строком. Поновлення виплати пенсії повинно відбуватись з 07.10.2009 року дати постановлення рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009, оскільки припинення виплати пенсії відбулось з ініціативи відповідача, а не дій позивача. Застосування ст.. 99 КАС України є помилковим. Також, апелянт зазначає, що про порушення свого права дізнався 04.07.2017 року після отримання відмови відповідача, до цього часу відповідач не повідомляв позивача про небажання поновити виплату пенсії (а.с.180-189).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою від 22 березня 2017 року про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила поновити пенсію з 15.09.2001 року (а.с. 73).

Пенсійний фонд України листом від 15.06.2017 року №7306/6-11 направив заяву з додатками до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 69).

23 червня 2017 року Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом № 19023/02/25 відмовило в поновленні виплати пенсії позивачу, з посиланням на те, що Управління не має право проводити призначення/перерахунок та виплату пенсії за час реального функціонування УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька (а.с.77).

15 листопада 2017 року позивач, через свого представника, звернулась до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії (а.с.74-76).

Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом № 35608/02/25 від 24.11.2017 р. відмовило в поновленні виплати пенсії, з посиланням на те, що заява подана не особисто, а представником, без оригіналу паспорту. Також зазначено, що Управління не має права проводити призначення/перерахунок та виплату пенсії за час реального функціонування УПФУ в Київському районі м. Донецька (а.с.79).

21 грудня 2017 року позивачем засобами поштового зв'язку надіслано позовну заяву до суду першої інстанції, яка отримана судом 27.12.2017 року та зареєстрована 02.01.2018 року (а.с.148).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху, зокрема, через порушенням позивачем строку звернення з позовом до суду, оскільки позивач мав реальну можливість та повинен був дізнаватися про порушення своїх прав (а.с.149-150).

29 січня 2018 року позивачем до суду першої інстанції було подано заява про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на подачу позовної заяви від 18.01.2018 року (а.с.153-161).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року позовну заяву повернуто позивачеві в частині позовних вимог про зобов'язання провести поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 року, що виходить за межі процесуального строку звернення до адміністративного суду (а.с.163-164).

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести поновлення пенсії позивачу за період з 07.10.2009 року по 20 червня 2017 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час звернення з позовом до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час звернення з позовом до суду, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до п.12 ч.1 «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15.12.2017 року на час прийняття ухвали, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час звернення з позовом до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що виплата пенсії носить періодичний (щомісячний) характер.

Припинення виплати пенсії позивачу відбулось після виїзду з України на постійне проживання до Ізраїлю 15.12.2001 року.

Позивач просив зобов'язати відповідача провести поновлення раніше призначеної пенсії за віком з 07.10.2009 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року.

Суд зазначає, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Крім того, судами України після прийняття вказаного рішення Конституційного суду України,тобто після жовтня 2009 року, приймались рішення з аналогічних правовідносин за зверненням громадян України які постійно приживають в Ізраїлі, про що позивач також повинен був дізнатись.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач повинна була дізнатись про порушення її прав відразу після неотримання нею пенсійних виплат, оскільки пенсія є регулярним платежем, який нараховується та виплачується особі щомісяця.

Верховний Суд України у постановах від 8 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а), та Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року (справа № 757/12134/14-а К/9901/5941/18) переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у справах зазначеної категорії за заявами, в яких, крім іншого, йшлося про усунення розбіжностей у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду, вказав на те, що ці спори мають вирішуватися з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС України.

Суд не приймає посилання апелянта на статтю 46 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма встановлює порядок виплати нарахованої та не виплаченої пенсії за минулий час, проте, позивачу нарахування пенсії не здійснювалось, отже відсутні підстави для її застосування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 р. у справі № 805/46/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 р. у справі № 805/46/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 28 березня 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова