Ухвала суду № 73039948, 29.03.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1590/18

1-кп/206/215/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді Поштаренко О.В.

судді Грицаюк Н.М.

судді Румянцева О.П.

за участю секретаря: Добовик Г.Е.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, кримінальне провадження № 12018040700000118 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Марковецького Ю.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

Захисника ОСОБА_2,

представник потерпілого ОСОБА_3,

представник потерпілого ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2018 до канцелярії Самарського районного суду міста Дніпропетровська з Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 надійшли матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою суддів від 23.03.2018 було призначено підготовче судове засідання на 29.03.2018 на 15 год. 00 хв.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України залишаються.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений не вважав за можливе призначити кримінальне провадження до розгляду за такої редакції обвинувального акту.

Представник потерпілого ОСОБА_3 вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, питання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду поклала на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти заявленого клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 згідно якого просив змінити запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю; вважав умови тримання під вартою такими, що порушують положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також вважав не можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки викладений в такій редакції акт суперечить вимогам ст. 291 КПК України;

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника ОСОБА_2, заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Колегія суддів, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого його захисника та представника потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення- це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов'язково має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), однак в обвинувальному акті зазначено лише представника потерпілого ОСОБА_3, однак жодного посилання на потерпілого в обвинувальному акті не має, тобто відсутня повна інформація щодо особи потерпілого.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього вимогам ст. 291 КПК України, а також, враховуючи і те, що в судовому засіданні судом можуть бути досліджені лише ті докази зі сторони обвинувачення, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що за таких обставин обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду і підлягає поверненню прокурору. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, колегія суддів у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк до 15 років та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризиками, які колегія суддів оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, являються об’єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, вплив на свідків та потерпілого, яких суд ще не допитував під час судового провадження.

Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, однак вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який може бути призначено реальне позбавлення волі до 15 років, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 31.03.2018 закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, визначений ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01.02.2018 року.

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Окрім того, матеріали обвинувального акту вказують на можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування обставин у справі, є достатньою для застосування щодо обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

При цьому доводи обвинуваченого та сторони захисту про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу колегія суддів, враховуючи дані про особу обвинуваченого та характер вчинення правопорушення, в якому він обвинувачується, вважає сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, заява № 25, який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв'язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конкретним обставинам справи, на даному етапі провадження. Тому застосування до обвинуваченого більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду, також впливати іншим способом на свідків та потерпілого. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, як наслідок відмовити обвинуваченому в задоволенні клопотання в частині зміни запобіжного заходу. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314-316, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про призначення кримінального провадження до судового розгляду відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України – відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040700000118 від 31.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - повернути прокурору.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів починаючи з 29.03.2018 до 27.05.2018 включно.

На ухвалу суду протягом семи днів з моменту її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетрвоська.

Головуючого судді: Поштаренко О.В.

Судді: Грицаюк Н.М.

ОСОБА_5