Ухвала суду № 73039921, 28.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3138/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2018 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., при секретарі судового засідання Петрові В.В., з участю прокурора Дорошевича Р.Р., підозрюваної ОСОБА_1, захисника Бочкора І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої слідчого відділення Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Малікової А.І., погоджене прокурором Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури юристом 1-го класу Дорошевич Р.Р., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, що має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючої, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні за № 12018070080000323, відомості про яке 20.03.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Слідча відділення Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції Малікова А.І. звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури юристом 1-го класу Дорошевич Р.Р., про застосування відносно ОСОБА_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи матір'ю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у відповідності до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України будучи зобов'язаною піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, в період з 07 березня 2018 по 19 березня 2018 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, з метою позбавлення життя малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом невиконання обов'язків матері щодо забезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання, штучно створила незадовільні побутові умови, які полягали у неотопленні будинку, в якому знаходився малолітній ОСОБА_5, та незабезпеченні умов фізичного розвитку, що виразилося у недостатньому вигодуванні, та у такому стані 07.03.2018 року залишила малолітнього ОСОБА_1 у будинку в АДРЕСА_2, без нагляду дорослих та сторонньої допомоги, за відсутності будь-яких продуктів харчування, який в свою чергу був позбавлений засобів до самозбереження через малолітній вік, що призвело до голодування малолітнього ОСОБА_5, та, як наслідок, ІНФОРМАЦІЯ_5 спричинило смерть останнього. Вказані обставини підтверджуються лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 21.03.2018 року, згідно з яким причиною смерті малолітнього ОСОБА_5 стала крайня ступінь кахексії.

Отже, бездіяльність ОСОБА_1, яка полягала в умисному, штучному створені неналежних умов для життя малолітнього ОСОБА_5, з метою спричинення йому смерті, знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Таким чином, за твердженням слідчої своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство малолітньої дитини.

27.03.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Допитана в якості підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, не зізналася.

Слідча зазначає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні підтверджена протоколом допиту потерпілого, свідків, протоколом огляду місця події та лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, що у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, тобто не з'являтися на виклики слідчого, прокурора, суду; впливати на свідків та потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик її протиправної поведінки, а тому слідча вважає, що застосування тримання під вартою буде достатньо ефективним запобіжним заходом для запобігання наведеним ризикам.

Зокрема, слідча зазначає, що аналіз особистості ОСОБА_1 вказує на її байдуже ставлення до дотримання правових норм, ігнорування громадських інтересів, відсутність соціальної пристосованості у суспільстві, що виражається у систематичному зловживанні нею спиртними напоями, неналежному ставленні до виховання та забезпечення розвитку власних дітей. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_1, так як такі нею дотримані не будуть.

Слідча у клопотанні також зауважує, що в свою чергу майновий стан та відсутність будь-яких відомостей про наявність у ОСОБА_1 постійного місця роботи та стабільного заробітку позбавляють можливості обрати щодо останньої запобіжний захід у виді застави.

За твердженням слідчої наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дають підстави для обрання запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_1 у виді тримання під вартою. Необрання такого виду запобіжного заходу, на думку слідчої, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, яке вважається особливо тяжким злочином, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, дає підстави для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідча просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на шістдесят днів.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому, та просить застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваної - Бочкор І.В. у судовому засіданні заперечив проти клопотання, зауваживши, що підозра є необґрунтованою, його підзахисна не мала наміру позбавляти життя дитину, вважає, що кваліфікація органом досудового розслідування її дій є неправильною. Також зазначає, що оскільки паспорти його підзахисної знаходяться в органу досудового розслідування, а паспорт для виїзду за кордон у неї відсутній, відтак ОСОБА_1 не має наміру ухилятися від слідства чи суду. Захисник стверджує, що дитина народилася хворою, а діагноз, який є причиною смерті, не є наслідком дій матері. Повідомив, що його підзахисна є інвалідом ІІІ групи по зору.

Підозрювана ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала обставини вчинення правопорушення, однак свою вину у його вчиненні не визнала.

Заслухавши думку прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваної та її захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12018070080000323, відомості про яке 20.03.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у рамках якого 27.03.2018 року повідомлено про підозру ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне вбивство малолітньої дитини.

За ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та санкцією якого визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та долучених до клопотання, а саме: протоколі огляду місця події від 19.03.2018 року; лікарському свідоцтві про смерть НОМЕР_1 від 21.03.2018 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 20.03.2018 року; протоколі допиту малолітнього свідка ОСОБА_7 від 20.03.2018 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 23.03.2018 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 23.03.2018 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 23.03.2018 року; протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 від 23.03.2018 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 27.03.2018 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 27.03.2018 року; протоколі допиту підозрюваної ОСОБА_1 від 27.03.2018 року.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 на даній стадії досудового розслідування.

Поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (рішення від 11.04.2011 року справі «Нечипорук і Йонкало проти України») означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року; Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас, слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують, та міжнародними контактами.

Беручи до уваги вивчені матеріали клопотання, обґрунтування сторони кримінального провадження з боку обвинувачення, особу підозрюваної, яка раніше не судима, не працює, постійного джерела прибутку не має, її соціальні зв'язки, наявність на її утриманні малолітньої дитини, слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 та суворість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваної; незаконного впливу на потерплого, свідків та інших учасників кримінального провадження, враховуючи характер інкримінованого їй діяння; можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, враховуючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу підозрюваної ОСОБА_1, слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваної та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а відтак, клопотання сторони кримінального провадження з боку обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.

При цьому, питання доведеності вини підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації її дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи дану норму кримінального процесуального закону та обставини вчинення інкримінованого підозрюваній ОСОБА_1 діяння, наслідки його вчинення, що спричинили смерть малолітньої дитини, слідчий суддя не знаходить підстав для визначення розміру застави підозрюваній при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обчислювати з 28 березня 2018 року.

Строк дії ухвали закінчується 24 травня 2018 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 29 березня 2018 року о 08 год. 10 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик