Рішення № 73039331, 27.03.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8761/17

Провадження № 2-а/185/91/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Андрухової Ю.Д., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Павлоградського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, якого в процесі розгляду замінено правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання неправомірними дій, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01 березня 2015 року по 31 травня 2017 року, та зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком з 01.03.2015 та виплатити заборгованість по пенсії за період з 01 березня 2015 року по 31 травня 2017 року.

Сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти його задоволення.

Предметом адміністративного позову є адміністративні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами щодо невиплати позивачу пенсії за віком у період з 01 березня 2015 року по 31 травня 2017 року .

Судом встановлено, що позивач з 01 січня 2004 року отримував пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 078465(а.с.16).

Позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області та отримував пенсію до 28.02.2015(а.с. 60).

З 31 травня 2017 року ОСОБА_2 перебуває на обліку у Павлоградському ОУ ПФУ Дніпропетровської області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, за рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради (протокол №22 від 14.07.2017) призначено виплату пенсії позивачу з 01.06.2017.

31 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Павлоградського ОУ ПФУ за виплатою пенсії за період несплати з 01.03.2015 по 31.05.2017.

Відповідно до довідки від 15.05.2017 №0000206272 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 постійно проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 і перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м.Павлоград, вул. Миру, 143. (а.с. 11)

Згідно із запереченнями відповідача Павлоградського ОУ ПФУ Дніпропетровської області, позивачу ОСОБА_2 з 01 червня 2017 року поновлено виплату пенсії на підставі довідки внутрішньо переміщеної особи від 15.05.2017 №0000206272. Стосовно виплати пенсії невиплаченої у період з 01.03.2015 по 31.05.2017 відповідач повідомив, що рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особа Павлоградської міської ради прийнято не було, а тому відсутні підстави для її виплати.

Проте згідно із наданими доказами відповідачем Павлоградським ОУ ПФУ Дніпропетровської області не вбачається обґрунтованої та законної відмови у нарахуванні та виплаті пенсійних виплат позивачу за період з 01.03.2015 по 31.05.2017

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

(положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009)

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, виплату пенсії позивачу припинено у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання відповідачів на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

Припинення/призупинення виплати позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю/скасування довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія , за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Відповідно до статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ( стаття 3 Конституції України ).

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області та отримав пенсію до 28.02.2015(а.с. 59-60).

На території м. Мар"їнки Донецької області проводилась антитерористична операція і відбувалися бойові дії, що є загальновідомим фактом, тому діяльність органу Пенсійного фонду тимчасово припинялась, на дійсний час м. Марїнка є територією, яка підконтрольна Україні. Припинення виплати пенсії з 01.03.2015року відбулося з незалежних від позивача причин, отже, його вини в тому, що УПФУ у Мар"їнському районі своєчасно не поновило йому пенсійні виплати, немає.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача.

Позивач отримав письмову відмову відповідача на своє звернення про виплату пенсії за спірний період у серпні 2017 року, звернувся до суду у листопаді 2017 року, тому строк звернення до суду з адміністративним позовом не був ним пропущений.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн, тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 242, 246, 371КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3,, з 01 березня 2015 року по 31 травня 2017 року .

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, поновити нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсію за віком з 01 березня 2015 року та виплатити заборгованість пенсії з 01 березня 2015 року по 31 травня 2017 року включно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2, відкритого в АТ «Ощадбанк» .

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, а рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, витрати по судовому збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. Д. Палюх