Ухвала суду № 73039215, 28.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/97/2018(м)

266/1198/18

Суддя у 1 інстанції Д'яченко Д.О.

Суддя-доповідач Куракова В.В.

Категорія ч. 2 ст. 149 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Бєдєлєва С.І., Демяносова О.В.

при секретарі Меркуловій Я.О.

за участю: прокурора Борового О.Г.

підозрюваної ОСОБА_2

захисника Ваген-Лейтнер О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.03.2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

За № 12078050000000065 кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України від 31.01.2018 року внесено до ЄРДР.

15.03.2018 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ст. 149 ч. 2 КК України.

Досудовим розслідуванням ОСОБА_2 підозрюється в тому, що своїми умисними діями, що виразились у скоєнні вербування, переміщення людини, вчиненого з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, за попередньою змовою групою осіб, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 149 ч. 2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_2 відмовлено. Обрано стосовно останньої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

На зазначену ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування. Вказує на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просить ухвалу скасувати та обрати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрювану та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали по розгляду клопотання слідчим суддею, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5 )вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим суддею вірно враховано, що підозрювана не переховується від органів досудового розслідування.

З урахуванням даних про особу підозрюваної, яка є студенткою денної форми навчання вищого учбового закладу, має місце реєстрації та постійного проживання, має родину, проживає з батьками та братом, за місцем мешкання та місцем навчання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, раніше не судима, на обліках в лікувальних і профілактичних закладах не перебуває, слідчий суддя вірно застосував до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на підозрювану обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Як під час розгляду слідчим суддею так і під час апеляційного розгляду прокурором було доведено наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_2, проте не було доведено обставини, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час апеляційного розгляду прокурором було пояснено, що відомості, які підтверджують спроби підозрюваної будь-яким чином впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск в матеріалах провадження відсутні.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги стосовно того, що ризик втечі підозрюваної підтверджується тим, що їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Виходячи з аналізу рішень ЄСПЛ можно зробити висновок, що ризик втечі підозрюваної не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Повинна бути сукупність обставин, які дають підстави пере¬конатися, що негативні підстави втечі будуть уявлятися затримано¬му меншим злом, аніж тримання під вартою («Stogmuller v. Austria», п. 44)

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про обрання щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора необґрунтовані, ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.03.2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Судді: