Постанова № 73038198, 27.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2018 рокусправа № 808/3080/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Кругового О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі №808/3080/17 (суддя суду першої інстанції ОСОБА_2), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, о 17 годині 11 хвилин, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: Державне підприємство «Запорізький науково-дослідний інститут землеустрою» про зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити Проект щодо відведення позивачці земельної ділянки загальною площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,5451 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району, для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у 2014 році вона звернулась до відповідача із проханням затвердити документацію із землеустрою та передати їй у власність вищевказану земельну ділянку. Однак з 2014 року по теперішній час відповідачем щоразу надавалися відмови у затвердженні даної документації із посиланням щоразу на нові підстави. Вказує, що після отримання численних відмов та усунення недоліків документації вона знов звернулась до відповідача із проханням затвердити технічну документацію із врахуванням усіх попередніх зауважень та пояснень, проте листом від 14.07.2017 їй було відмовлено. Позивач вважає відмову відповідача, викладену в вищевказаному листі, як і попередні відмови, незаконною та необґрунтованою, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 року про затвердження проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1, 5451 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній справі. В задоволенні решти позовних вимог – відмовленою.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги не вжив дій для забезпечення позивачу ефективного судового захисту, оскільки враховуючи попередні неодноразові відмови, відповідач розглядаючи повторно клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою знову відмовить у затвердженні.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що прийняття рішення про зобов’язання відповідача прийняти відповідне рішення по суті питання про затвердження проекту землеустрою бути втручанням в дискреційні повноваження органу державної влади.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що що розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області №121 від 12.03.2011 “Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території ОСОБА_3 сільської ради” відповідно до ст.ст. 13, 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст.ст. 17, 33, 116, 118 та п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, на підставі звернення громадян України надано згоду громадянам України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 сільської ради загальною площею 20,24 га, в тому числі: 1,87 га (угіддя – рілля) та 18,37 га (угіддя – сіножаті), розташованих на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області згідно додатку.

Згідно з Списком громадян ОСОБА_3 сільської ради, яким надається згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядженням голови районної державної адміністрації №121 від 12.03.2011, ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,57 (угіддя – сіножаті) у власність для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області №352 від 16.08.2013 “Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121” внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121 “Про надання згоди на розроблення проекту щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території ОСОБА_3 сільської ради”, а саме викладено його в новій редакції:

“ 1. Надати згоду громадянам України на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 20,24 га в тому числі: 1,87 га (угіддя – рілля) та 18,37 га (угіддя – сіножаті) шляхом зміни виду угідь із (угідь – сіножаті) в (угіддя – рілля) ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області.

2. Площа земельних ділянок буде скоригована в процесі виготовлення землевпорядної документації.”.

ДП “Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області №2/223-3096 від 22.07.2014.

В жовтні 2014 року, лютому, квітні та травні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до ГУ Держземагенства у Запорізькій області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області, із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району, проте листами №31-8-0.3-10280/2-14 від 29.10.2014, №31-8-0.3-2141/2-15 від 18.02.2015, №31-8-0.3-4705/2-15 від 22.04.2015 та №31-8-0.3-5975/2-15 від 25.05.2015 їй було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

27.06.2017 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району (вх. №7089).

Разом з тим, листом №Т-7089-4789/6-17 від 14.07.2017 ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення її клопотання.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для веденн

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача щодо невідповідності поданого на затвердження проекту землеустрою вимогам закону не відповідають дійсним обставинам справи тому наявними є підстави для зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч.ч.8, 9, 10 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України передбачено обов'язок органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування прийняття рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність.

Як передбачено ч.ч.1, 6 ст.186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частинами 6 і 8 згаданої вище статті Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Статтею 30 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, ст. 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

В свою чергу, відмова в затвердженні проекту землеустрою має бути обґрунтованою, вона може бути прийнята лише з підстав прямо встановлених Законом.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою, прийнята за наслідками розгляду клопотання позивача, прийнята не в межах та не в порядку визначеному Законами України.

В цій частині постанова суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржується.

Як вбачається з апеляційної скарги позивача, підставою для звернення до суду з апеляційною скаргою послугувала незгода з рішенням суду в частині обрання судом способу захисту порушеного права позивача, тобто часткового задоволення позову у вигляді зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання про затвердження Проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, переглядаючи справи в межах доводів апеляційної скарги, надаючи правову оцінку доводам сторін у справі, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Так, встановлені обставини справи свідчать, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надавався проект землеустрою, який містить усі складові, передбачені ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та відповідає вимогам Законодавства, однак, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та проекту землеустрою не було прийнято рішення (висновку), передбаченого ст.186-1 ЗК України - про затвердження цього проекту або відмову в його затвердженні.

При цьому, зі змісту листів відповідача вбачається, що відповідачем фактично відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою, проте, не встановлено строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено ч. 8 ст. 186-1 ЗК України.

Тобто, за наслідками розгляду клопотання позивача відповідачем було допущено як порушення норм матеріального права так і процедурні порушення, які унеможливлюють задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 1 до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Між тим, захисту в судовому порядку підлягає лише порушені права та інтереси особи, зокрема внаслідок прийняття суб’єктом владних повноважень відповідного рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що принцип ефективного судового захисту полягає у відшуканні способу якнайповнішого та своєчасного відновлення порушеного права, між тим, цей принцип може бути застосовано в разі якщо вичерпано досудові (легальні ) заходи та процедури встановлені Законом для регулювання правовідносин, однак внаслідок їх застосування законні вимоги залишились незадоволеними.

Отже, оскільки під час розгляду справи встановлено, що при відмові в задоволенні клопотання позивача, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, однак фактично не прийняв визначеного законом рішення по суті клопотання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обраний судом спосіб судового захисту відповідає вимогам Закону.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 316 КАС суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року у справі №808/3080/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верхового Суду.

Повне судове рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай