Рішення № 73037915, 26.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 березня 2018 року справа №826/9510/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної судової адміністрації України (далі по тексту - позивач, ДСА України)доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Відділ примусового виконання рішень)про1) визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень щодо накладення штрафу; 2) скасування постанови від 06 липня 2017 року ВП №52797632В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи незаконним накладення штрафу за невиконання рішення, оскільки невиконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі №826/18177/15 допущено з об'єктивних причин, а саме: листом від 22 листопада 2016 року №10-8404-16 боржник повідомив державного виконавця про те що виконання рішення суду - постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/18177/15, є неможливим, оскільки зобов'язання щодо виконання цього судового рішення залежить від виконання зобов'язань іншими суб'єктами владних повноважень; відповідача також повідомлено, що виконання зазначеного рішення суду повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 051150 "Виконання рішень на судів на користь суддів" Державною казначейською службою України; крім того ДСА України проінформувала про оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/18177/15 до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9510/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про правомірність накладення штрафу на ДСА України у зв'язку із невиконанням без поважних причин рішення.

В судове засідання 16 березня 2018 року представник позивача не прибув, попередньо подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача до суду також не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 від 06 липня 2017 року ВП №52797632 про накладення штрафу при примусовому виконанні виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року №826/18177/15 про зобов'язання ДСА України нарахувати ОСОБА_2 вихідну допомогу судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тобто за посадою судді апеляційного суду Донецької області, та перерахувати її Апеляційному суду Донецької області для виплати, у зв'язку із відсутністю інформації щодо виконання рішення суду боржником, на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання без поважних причин рішення накласти на боржника - ДСА України, штраф на користь держави у розмірі 10 200,00 грн.

Частина перша статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що у разі невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на боржника - юридичну особу накладається штраф.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/18177/15 задоволено частково позов ОСОБА_2 та зокрема зобов'язано ДСА України нарахувати ОСОБА_2 вихідну допомогу судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тобто за посадою судді апеляційного суду Донецької області, та перерахувати її Апеляційному суду Донецької області для виплати.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 29 серпня 2016 року.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 02 листопада 2016 року ВП №52797632 відкрито виконавче провадження з примусового виконання листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі №826/18177/15, стягнено із боржника виконавчий збір та повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

ДСА України направляла відповідачу листи від 22 листопада 2016 року №10-8404-16 та від 06 квітня 2017 року №11-2902/17, у якому повідомляла, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", тому виконання рішення суду на корись судді повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 051150 "Виконання рішень на судів на користь суддів" Державною казначейською службою України, у зв'язку із чим виконання судового рішення залежить від виконання зобов'язань іншими суб'єктами владних повноважень. Крім того ДСА України зазначила про неможливість звернення до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/18177/15, оскільки справа фізично знаходиться у Вищому адміністративному суді України. З урахуванням викладеного позивач просив утриматись від накладення штрафів та вчинення інших дій до розгляду справи у касаційній інстанції.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, механізм якого визначається Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

Так, відповідно до статті 3 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пункт 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, передбачає, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Суд встановив, що судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 051150 "Виконання рішень на судів на користь суддів".

Оскільки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/18177/15 передбачає виділення коштів для проведення виплат судді, виконання вказаного судового рішення має здійснюватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів".

З огляду на вищевказане, на думку суду, виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/18177/15 має здійснюватись в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання даного судового рішення.

Таким чином, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 щодо накладення на боржника - ДСА України, штрафу за невиконання рішення є протиправними, а постанова від 06 липня 2017 року ВП №52797632 про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність накладення штрафу вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДСА України підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державної судової адміністрації України (01121, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; ідентифікаційний код 26255795) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) щодо накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про накладення штрафу від 06 липня 207 року ВП №52797632.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної судової адміністрації України понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко