Рішення № 73037688, 26.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 березня 2018 року справа №826/17113/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства “Томак” (далі по тексту – позивач, ПАТ “Томак”)

до

Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС)

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2016 року №0019991404

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ПАТ “Томак” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку в частині податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17113/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому повністю підтримав висновки акта перевірки та просив відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні 27 лютого 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 21 жовтня 2016 року №0019991404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ПАТ “Томак” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 10 555 174,50 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням на 7 036 783,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3 518 391,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 10 жовтня 2016 року №242/26-15-14-04/14307305 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ “Томак” (код 14307305) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками ТОВ “Буд Камп” за період лютий 2016 року, ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс” за період березень 2016 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 7 036 783,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року - 550 000,00 грн., березень 2016 року – 6 486 783,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ТОВ “Буд Камп”, ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс” у зв’язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: до перевірки не надано документального підтвердження щодо наявності основних засобів, по яким проведено будівельно-ремонтні роботи та інформації щодо використання ремонтованого об’єкта основного засобу в господарській діяльності; не надано копій банківських виписок на оплата дизельного палива; додатків до договорів купівлі-продажу, укладених із ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс”; інформацію стосовно того, з якою метою здійснено оплату за дизельне паливо та звернення до контрагентів щодо виконання зобов’язань по поставці вказаного дизельного палива; також не надано документального підтвердження та регістрів бухгалтерського обліку щодо наявності транспортних засобів та інформації щодо обґрунтовано використання дизельного палива у здійснені господарської діяльності. Крім того, в акті перевірки міститься посилання на ухвали Печерського суду міста Києва, які містять інформацію про наявність кримінальних проваджень щодо ознак фіктивності ТОВ “Буд Камп” та ТОВ “Сорсіс”, а також твердження про оформлення позивачем операцій з придбання при відсутності у постачальників відповідних трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПАТ “Томак” з його контрагентами - ТОВ “Буд Камп”, ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс”; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ПАТ “Томак” (замовник) та ТОВ “Буд Камп” (виконавець) укладено договір №ДГ-ВР-192 на виконання будівельних та ремонтно-відновлювальних робіт від 01 лютого 2016 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати у відповідності до умов даного договору роботи по ремонту та технічному переоснащенню об’єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойко, 15/15.

Згідно з кошторисами на виконання будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, актами виконаних ремонтно-будівельних робіт протягом лютого 2016 року ТОВ “Буд Камп” виконало обумовлені договором роботи, зокрема: демонтажні роботи, роботи інженерних мереж, загально-будівельні роботи, перелік яких вказано у таблиці на стор. 8-9 акта перевірки, та виписало податкові накладні від 16 лютого 2016 року №11, від 17 лютого 2016 року №12 на загальну суму 3 300 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 550 000,00 грн.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі, що встановлено в акті перевірки, та підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Між ПАТ “Томак” (покупець) та ТОВ “Сорсіс” (продавець) укладено договір №2403 купівлі-продажу від 24 березня 2016 року, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець – прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 2.2 договору кількість та асортимент товару, що передається покупцю згідно умов даного договору становить: паливо дизельне – 1 421,0 тонн, та підтверджується актами приймання-передачі товару, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пункти 3.1-3.3 договору передбачають, що товар постачається продавцем по-частково (товарними партіями) на умовах, що узгоджується сторонами додатково в додатках, що є невід’ємними частинами даного договору; приймання-передача товару здійснюється зі складанням акта приймання-передачі товару, що підписується уповноваженими представниками сторін; право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з пунктом 5.2 договору розрахунки за товар проводяться покупцем у формі 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 24 014 900,00 грн.

На виконання умов договору ПАТ “Томак” перерахувало на рахунок продавця 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 24 014 900,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

У свою чергу ТОВ “Сорсіс” виписало позивачу податкові накладні від 31 березня 2016 року №№120-126 на поставку дизельного палива на загальну суму 24 014 900,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 002 483,00 грн.

Між ПАТ “Томак” (покупець) та ТОВ “Каверон Індастріс” (продавець) укладено договір №2403/2 від 24 березня 2016 року, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця нафтопродукти – паливо дизельне, а покупець – прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 2.2 договору кількість та асортимент товару, що передається покупцю згідно умов даного договору становить: паливо дизельне – 1 421,0 тонн, та підтверджується актами приймання-передачі товару, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пункти 3.1-3.3 договору передбачають, що товар постачається продавцем по-частково (товарними партіями) на умовах, що узгоджується сторонами додатково в додатках, що є невід’ємними частинами даного договору; приймання-передача товару здійснюється зі складанням акта приймання-передачі товару, що підписується уповноваженими представниками сторін; право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з пунктом 5.2 договору розрахунки за товар проводяться покупцем у формі 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 14 905 800,00 грн.

На виконання умов договору ПАТ “Томак” перерахувало на рахунок продавця 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 14 905 800,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

У свою чергу ТОВ “Каверон Індастріс” виписало позивачу податкові накладні від 29 березня 2016 року №№140-142 на поставку дизельного палива на загальну суму 14 905 800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 484 300,00 грн.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням; супроводження господарських операцій належним чином оформленими первинним документами та податковими накладними.

При цьому дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту ставиться в залежність від першої події: дата списання коштів з банківського рахунку покупця або дата отримання ним товарів/послуг.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відображав відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості робіт і товарів, придбаних у ТОВ “Буд Камп”, ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс”.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Буд Камп”, ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс”, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ПАТ “ТОМАК” зареєстроване та здійснює свою діяльність за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, №15/15, про що також зафіксовано в акті перевірки; зокрема позивач здійснює діяльність по наданню в оренду складських та офісних приміщень, виготовленню різноманітного автоматичного обладнання, наприклад, автомати для приготування газованих напоїв, автоматичних камер схову, автоматичних пропускних пунктів, для метро і вокзалів, автоматів для продажу квитків, про що також можна довідатись в мережі Інтернет за посиланням http://www.tomak.com.ua/ru.

З таких підстав, на думку суду, придбання у ТОВ “Буд Камп” будівельних та ремонтно-відновлювальних робіт зумовлене необхідністю підтримання в належному стані та відновлення приміщень майнового комплексу позивача.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договорів про виконання робіт, актів виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, податкових накладних, платіжних доручень/, оборотно-сальдових відомостей.

Посилання в акті перевірки на зменшення балансової вартості основних засобів по рахунку 103 бухгалтерського обліку, у зв’язку із чим відповідач дійшов висновку про відсутність документального підтвердження щодо наявності основних засобів, по яким проведено будівельно-ремонтні роботи та інформації щодо використання ремонтованого об’єкта основного засобу в господарській діяльності, є помилковими, оскільки як, зазначив позивач у письмовому поясненні від 23 лютого 2017 року, згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 103 зменшення вартості основних засобів сталася внаслідок передачі основних фондів за договором про задоволення вимог іпотекодержателя Лакресон Сервісез ЛТД в рахунок виконання кредитних зобов’язань.

Твердження відповідача про не надання документів до перевірки не приймаються судом до уваги, тому що позивач надав усі необхідні документи, які вимагались.

Щодо висновків акта перевірки про не надання копій банківських виписок на оплату дизельного палива, додатків до договорів купівлі-продажу, укладених із ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс”, інформацію стосовно того, з якою метою здійснено оплату за дизельне паливо та звернення до контрагентів щодо виконання зобов’язань по поставці вказаного дизельного палива, суд звертає увагу, що факт перерахування ПАТ “Томак” грошових коштів за дизельне паливо відповідачем не спростовується та підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку; у свою чергу надати додатки до договорів купівлі-продажу позивач не мав можливості у зв’язку із тим, що строк поставки ще не настав, а законом прямо передбачено можливість здійснення поставки на умовах передоплати.

При цьому у позовній заяві ПАТ “Томак” вказало, що укладення із ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс” договорів купівлі-продажу дизельного палива мало на меті використання у господарській діяльності, у тому числі можливої його подальшої реалізації.

Доказів на спростування мети вказаних господарських операцій відповідачем до суду не надано.

Таким чином, на думку суду, ПАТ “ТОМАК” здійснювало витрати на придбання у ТОВ “Буд Камп”, ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс” робіт та товару для цілей провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо посилань в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень щодо можливих ознак фіктивності постачальників суд зазначає, що вказані обставини не підтверджуються документально та самі по собі не доказами фіктивної діяльності контрагентів.

Доводи відповідача про оформлення позивачем операцій з придбання при відсутності у постачальників відповідних трудових та матеріально-технічних ресурсів також не підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява №803/02),“Булвес“ АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання “справедливого балансу” між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “Буд Камп”, ТОВ “Сорсіс” та ТОВ “Каверон Індастріс”, тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 21 жовтня 2016 року №0019991404 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Томак” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Томак” (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15; ідентифікаційний код 143073026112) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980) від 21 жовтня 2016 року №0019991404.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Томак” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 158 327,62 грн. (сто п’ятдесят вісім тисяч триста двадцять сім тисяч шістдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко