Рішення № 73037681, 28.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2018 року № 826/17280/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд"доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2016,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії при порушенні порядку проведення камеральної перевірки та складанні акту та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0013441201 від 03.06.2016р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2017р. суддею Векуа Н.Г. прийнято справу до свого провадження у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_1., в провадженні якого вона перебувала та не була ним розглянута.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вважає, що відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки порушення виникло не з вини платника податків, а у зв'язку з діями самого податкового органу.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів необґрунтованості та безпідставності, які викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи. Вважає рішення податкового органу законним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 22.06.2017 року судом ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що 31.05.2016 року позивачем проведено камеральну перевірку ТОВ «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31202724) щодо своєчасності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт №7046/26-58-12-01-31202724 від 31.05.2016р.

Згідно вищевказаного акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.10.2010 №2755-VІ, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - зазначених в Таблиці 1 до цього акту.

В подальшому, на підставі акту перевірки від 31.05.2016р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0013441201 від 03.06.2016р. про застосування штрафних санкцій на суму 11834 грн.22 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення рішення №0013441201 від 03 червня 2016 року протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Перевіряючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем терміну реєстрації податкових накладних, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

З аналізу наведених норм права, суд дійшов висновку про наявність у платника податків обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, реєстрації податкової накладної має бути здійснена не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У листі ДФС України від 12.01.2016 року №352/6/99-99-19-03-02-15 надано роз'яснення, що згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У разі порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до платників податків застосовуються штрафи відповідно до ст. 120-1 ПК України.

Отже, з аналізу викладеного вбачається, що штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних застосовуються у разі, якщо такі податкові накладні підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ.

Сам факт порушення терміну реєстрації податкової накладної (дата складання - 03.12.2015) в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не заперечує, дата реєстрації - 19.01.2016 р.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на думку суду є обґрунтованим.

Проте, позивач обґрунтовуючи позов зазначає, що порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України сталось внаслідок бездіяльності відповідача щодо тривалого безпідставного не підписання Договору про визнання електронних документів.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України N 233 від 10.04.2008, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України за N 320/15011 від 16.04.2008 (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 6 розділу 2 Інструкції передбачено, що для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.

Відповідно до розділу 6 Додатка I Інструкції договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

За правилами п. 5.5 Інструкції після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

З матеріалів справи вбачається (копія витягу з ЄДРПОУ, протокол Загальних зборів від 14.12.2015р.), що позивач 18.12.2015 змінив своє місцезнаходження на нову адресу: м. Київ, бул. І. Лепсе, 4 корп.21, у зв'язку з чим змінилось і місце обліку з ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на ДПІ Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, для реєстрації податкової накладної від 03.12.2015 р. в ЄРПН позивач мав підписати Договір про визнання електронних документів з органом державної фіскальної служби за основним місцем обліку.

28.12.2016 позивачем направлено Договір про визнання електронних документів № 281220151 на підписання контролюючому органу, однак в той же день отримано Квитанцію №1 з центрального порталу прийому звітності з відміткою «Документ не прийнято», виявлені помилки: документ не може бути прийнятий Договір про визнання електронної звітності укладається за основним місцем обліку.

Вдруге позивачем направлено Договір про визнання електронних документів № 281220152 на підписання 05.01.2016 р., проте 13.01.2016 р. отримано Квитанцію № 2 - з відміткою «Документ не прийнято», виявлені помилки: недостовірна інформація про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається Договір п.5.3 розділу ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрований в Мінюсті від 16.04.2008 №320/1501; п.5.3 розділу ІІІ Інструкції - платник податків, ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити.

В той же день, 13.01.2016 р. позивачем втретє направлено Договір про визнання електронних документів № 130120161, який було прийнято контролюючим органом. Повідомлення про прийняття (Квитанція №2 «Документ прийнято») отримано позивачем 18.01.2016р.

Відповідно до п.7.6 розділу 3 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п. 8. Інструкції якщо платник податків надіслав до органів ДПС кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних ДПС та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

В матеріалах справи містяться квитанція №2 про прийняття Договору про визнання електронних документів від 13.01.2016р та про присвоєння йому номеру 9000478440.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивачем було укладено договір про визнання електронних документів, який раніше не прийнято податковим органом у зв'язку із наявність помилок, про що повідомлено позивача.

Суд зауважує, що дії щодо відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів не є предметом вирішення даної справи.

Також з урахуванням викладеного, суд не вбачає бездіяльності податкового органу щодо тривалого укладення з позивачем договору про визнання електронних документів, оскільки податковим органом було відмовлено у прийнятті договорів від 28.12.2015р. та 05.01.2016р., про що повідомлено позивача.

Крім того, суд зазначає, що спірна податкова накладна від 03.12.2015, виписана за наявності чинного договору про визнання електронних документів, проте позивач вчинив дії щодо її реєстрації лише після вчинення дій щодо укладання нового договору.

Стосовно посилання позивача на неправильне застосування відповідачем п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України при визначенні штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Судом встановлено, що оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, тобто відповідно до згадуваних норм законодавства.

За таких обставин, застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій є правомірним.

У період порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних пунктом 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачалось, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Однак Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII названий пункт статті 120-1 Податкового кодексу України було виключено.

Прийняття чи неприйняття Порядку застосування штрафних санкцій (штрафу), передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України за порушення 15-денного терміну реєстрації податкових накладних, не може впливати на дію вказаної норми Податкового кодексу України або скасовувати її дію. Відсутність порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну реєстрацією податкових накладених та не свідчить про відсутність у податкового органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення, передбаченого вказаним Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII не було ані введено нових видів відповідальності за порушення податкового законодавства, ані збільшено розмір відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Фактично, цим законом було змінено лише процедуру застосування штрафних санкцій, що не може вважатись погіршенням становища платника податків.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому не підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Анкудінова, буд. 4, код ЄДРПОУ 31202724) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа