Рішення № 73037377, 21.03.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/4/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи 1 ОСОБА_3,

представника третьої особи 2 не з'явився,

представника третьої особи 3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тереблеченська сільська рада, Глибоцька районна державна адміністрація, Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тереблеченська сільська рада (далі - третя особа1), Глибоцька районна державна адміністрація (далі - третя особа 2), Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - третя особа 3), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.70-71) просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо прийняття відмови у наданні ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка оформлена листом № Р-2449/0-2118/6-17 від 16 серпня 2017 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо прийняття відмови у наданні ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка оформлена листом № Р-3141/0-2644/6-17 від 20 вересня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокастру у Чернівецькій області щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі безоплатно у власність земельної ділянки або відмови у наданні такого дозволу, за заявою ОСОБА_5 від 25 вересня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39909396) надати дозвіл ОСОБА_5 (ідентифікаційний код 28001121113, місце реєстрації/проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, орієнтовно площею до 0,86 га, розташованої в с.Тереблече Глибоцького району Чернівецької області, за межами населеного пункту, між земельними за кадастровими номерами 7321085400:01:006:0500, 7321085400:01:006:0545 та смугою Державного кордону України.

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області судовий збір;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.2017 року, 21.08.2017 року та 25.09.2017 року звертався до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 0,86га, яка розташована в с.Тереблече Глибоцького району Чернівецької області, за межами населеного пункту, між земельними ділянками за кадастровими номерами 7321085400:01:006:0500, 7321085400:01:006:0545 та смугою Державного кордону України.

За результатами розгляду звернень 16.08.2017 року, 20.09.2017 року та 26.10.2017 року відповідачем надано відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 118 ОСОБА_6 Кодексу України, яка оформлені відповідними листами.

Позивач вважає, що діями відповідача порушено його права та законні інтереси у земельних правовідносинах, спрямованих на реалізацію конституційного права на землю.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач звертався із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 0,86га, яка розташована в с.Тереблече Глибоцького району Чернівецької області.

Вказав, що за результатами розгляду звернень надано відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки. Підставами відмови є невідповідність місця розташування об'єкта, оскільки дана земельна ділянка відноситься до пайового фонду членів КСП "Прикордонник.

Також зазначив, що розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 18.08.2016 року № 551-р затверджено перелік міських, селищних і сільських рад, на території яких встановлюється прикордонна смуга і запроваджується прикордонний режим, зокрема в який входить Тереблеченська сільська територіальна громада (Тереблеченська сільська рада) Глибоцького району, де розташована спірна земельна ділянка.

Відповідно до протоколу засідання Чернівецького обласного виконавчого комітету від 12.07.1945 року ширина смуги вздовж Українсько-Румунського кордону встановлена на рівні 50 метрів.

Відповідно до частини 2 статті 115 ОСОБА_6 Кодексу України передбачено, що уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на адміністративний позов посилався також на те, що невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів підтверджується вимогами Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 7 червня 2017 р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними». Вказаним нормативним актом передбачено формувати перелік земельних ділянок, визначати площу та оприлюднювати, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області виключно за формулою щоквартально за 10 днів до закінчення поточного кварталу.

Наказами Головного Управління №126-од від 12.07.2017 року та №276-од від 09.11.2017 був затверджений перелік, земельних ділянок, які могли передаватися в межах норм безоплатної приватизації на території Чернівецької області у третьому і четвертому кварталі 2017 року. В даному переліку на час звернення позивачем про виділення земельної ділянки - відсутні земельні ділянки, в межах Тереблечанської сільської ради.

Відповідач вважає, що оскільки вказану земельну ділянку не було зазначено у Переліку, як таку, що пропонується для передачі громадянам, є підстави стверджувати, що місце її розташування не відповідало вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів (частина 7 статті 118 ОСОБА_6 кодексу України).

Відповідач окрім вказаного вище також посилався на те, що відповідно до норм чинного законодавства, діяльність Головного управління є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу в питаннях надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому суд не може вказувати, яке конкретне рішення або (дії) необхідно приймати відповідачу, а також підміняти або перебирати на себе повноваження державного органу та зобов’язувати цей орган прийняти рішення або вчинити дії.

Виходячи із викладеного відповідач вважає, що є достатні підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

Представник третьої особи 1 подав до суду пояснення, відповідно до яких просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказав, що згідно картографічних матеріалів та Протоколу № 1 загальних зборів членів КСП "Прикордонник" від 05.01.2000 року, які є в сільській раді, поле № 24 урочища "Сад Дружби" відноситься до пайового фонду. Рішень (погоджень) сільська рада про переведення в землі запасу сільської ради, не приймала. На даний час по КСП "Прикордонник" не проведено повністю розпаювання земельних часток (паїв). Зазначив, що земель запасу сільської ради на полі № 24 урочища "Сад Дружби" немає.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином були повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи 3 в судовому засіданні пояснив, що відомості про відстань від лінії державного кордону України до лінії споруд і огорожі, прикордонних знаків, тощо в Чернівецькому прикордонному загоні не обліковуються, а тому рішення щодо позовних вимог залишає на розсуд суду.

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь - якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, заслухавши пояснення учасників справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

09.06.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив:

- прийняти наказ яким надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 0,86 га, яка розташована в с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області, за межами населеного пункту, між земельними ділянками за кадастровими номерами 7321085400:01:006:0500, 7321085400:01:006:0545 та смугою Державного кордону України. (а.с.11)

Згідно довідки від 11.07.2017 року № Р-4358/0-01/01, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, вбачається, що згідно даних управління земельних ресурсів департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради в період з 1994 року по 2003 рік гр. ОСОБА_5 (ідент.номер НОМЕР_1) право на безоплатну передачу земельних ділянок у власність (приватну власність) в межах міста Чернівці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, ведення садівництва - не використав. (а.с.45)

Згідно довідки від 11.07.2017 року № 0-24-0270-270/157-17 відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області вбачається, що за позивачем за період з 2003 року до 01.01.2013 року в адміністративних межах міста Чернівці земельні ділянки не обліковуються.(а.с.47)

Відповідно до довідки від 25.07.2017 року № 295 Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області вбачається, що земельна ділянка орієнтованою площею 0,86га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Тереблече Глибоцького району Чернівецької області, за межами населеного пункту, на полі №24 урочища "Сад Дружби" являється пайовим фондом членів КСП "Прикордонник". Поле №24 урочища "Сад Дружби" згідно картографічних матеріалів межує із землями, які передані у постійне користування ОСОБА_3 - Сиретської митниці згідно розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації від 02.08.2007 року за №404. (а.с.48)

16.08.2017 року листом № 2449/0-2118/6-17 Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, повідомлено позивача про відмову у наданні дозволу на розробку документації, підставою зазначено не відповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів. (а.с.50 )

22.08.2017 року позивач звернувся повторно до відповідача із клопотанням (заявою від 21.08.2017 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,86га для ведення особистого селянського господарства. (а.с.46)

20.09.2017 року листом № Р-3141/0-2644/6-17 Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, повідомлено позивача про відмову в надані дозволу. Підставою зазначено не відповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів. (а.с.49)

26.09.2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням (заявою від 25.09.2017 року) про надання дозволу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,86га для ведення особистого селянського господарства. (а.с.134)

26.10.2017 року листом № Р - 3606/0-2951/6-17 позивача повідомлено про відмову в надані дозволу щодо виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність, площею 0,86га для ведення особистого селянського господарства на території Тереблеченської сільської ради, а таож зазначено, що згідно інформації Тереблеченської сільської ради, ділянка що розташована на полі № 24 урочища "Сад Дружби" відноситься до пайового фонду членів КСП "Прикордонник". Водночас повідомлено, що відповідно до дозволу ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 16.06.2016 року Тереблеченською сільською радою проводиться виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 13,2867 га (кадастровий номер 7321085400:01:001:0351) з метою реалізації соціальної ініціативи щодо отримання земельних ділянок учасникам антитерористичної операції.(а.с.135)

Відповідно до протоколу засідання Чернівецького обласного виконавчого комітету від 12.07.1945 року «О проведении режимных пограничных мероприятий на территории Черновицкой области» (в тому числі села Тереблече) зобов'язано: "ОСОБА_6 обласного отдела, земли входящиє в 50-мтр. погранполосу в пределах 800 мтр. пограничной полосы" - передать в полное ведение пограничных войск, для усиления охраны границы". (а.с. 130)

Відповідно до Протоколу №1 загальних зборів членів КСП (коллективного сільськогосподарського підприємства) "Прикордонник" від 05.01.2000 року, затверджено проект реформування КСП "Прикордонник" - схему розподілу земель колективної власності на земельні частки (паї), а також видачу землі всім бажаючим, які бажають вийти зі складу КСП в такому порядку: п.8 "Сад Дружбы которой имеет около 40га (роздача от первого урочища сада Дружбы до международной трассы)". (а.с. 57)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів, та робить висновки по суті спору.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частинами 1 та 2, пунктом "а" частини 3 статті 22 ОСОБА_6 кодексу України визначено, що:

землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей;

до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо);

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 ОСОБА_6 кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 6 статті 118 ОСОБА_6 кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ОСОБА_6 кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 123 ОСОБА_6 кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи наведені вище норми вбачається, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як слідує з матеріалів справи, відмова відповідача в наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,86га у власність для ведення особистого селянського господарства мотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, в тому числі і щодо належності ділянки до розпайованих земель КСП «Прикордонник».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідними звернути у вагу на те, що одним із аргументів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення є посилання на нормативний акт, яким визначається стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 “Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”.

Так, відповідач зазначає, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати в наступному кварталі (розрахованих за формулою), оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.

Наказами Головного Управління №126-од від 12.07.2017 року та №276-од від 09.11.2017 був затверджений перелік, земельних ділянок, які могли передаватися в межах норм безоплатної приватизації на території Чернівецької області у третьому і четвертому кварталі 2017 року. В даному переліку на час звернення позивача про виділення земельної ділянки - відсутні земельні ділянки, в межах Тереблечанської сільської ради.

Вказані обставини, на думку відповідача (окрім інших обґрунтувань) свідчать про те, що місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачає, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, визначеного ОСОБА_6 кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено ОСОБА_6 кодексом України – нормативним актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, в той час коли стратегія розвитку по своїй суті є відмінною від гарантованих Конституцією України та спеціальним Законом - ЗК України прав громадян на безоплатне отримання земельної ділянки.

Слід також зазначити, що судом вчинено детальний аналіз вказаного вище нормативно-правового акту - постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, з якого вбачається, що цей нормативний акт прийнятий з метою врегулювання проблеми в земельних відносинах, реформування яких започатковане у 1991 році і не завершене, оскільки не досягнуто основної мети земельної реформи - передачі землі ефективному власнику та запровадження еколого-економічної моделі господарювання.

Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

При цьому, Кабінетом Міністрів України зазначається, що реалізація державної земельної політики передбачає провадження органами державної влади діяльності у сфері земельних відносин, спрямованої на раціональне використання та охорону землі, забезпечення продовольчої безпеки країни і створення екологічно безпечних умов для провадження господарської діяльності та проживання громадян. Якість державної земельної політики визначається з урахуванням критеріїв (вимог) належного державного управління земельними ресурсами, що містяться в рекомендаціях Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО).

Однією із основних складових вказаного нормативного акту є аналіз земельних відносин у країнах світу та визначення основних пріоритетів у сфері управління та земельних відносин. При цьому суд зазначає, що мета, завдання та визначена стратегія цього нормативного акту аж ніяк не звужує прав громадян, які визначені ОСОБА_6 кодексом України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.

Суд також критично ставиться до заперечень відповідача в частині посилань на протокол засідання Чернівецького обласного виконавчого комітету від 12.07.1945 року, згідно якого ширина смуги вздовж Українсько-Румунського кордону встановлена на рівні 50 метрів. Зокрема в тому, що урочище «Сад Дружби», яке розпайоване між членами КСП «Прикордонник» згідно картографічних матеріалів простяглось вздовж лінії кордону, а тому земельна ділянка площею 0,86га в межах цих земель не може мати якогось окремого статусу. Вказаний протокол окрім іншого, не є нормативно правовим актом, який прийнятий з урахуванням вимог законодавства України, в той час коли він міг визначати лише якесь правове значення земель, за часів СРСР.

Що інших обґрунтувань відповідача в частині дискреційних повноважень суб’єкта владних повноважень в питаннях земельних відносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 та 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення (окрім іншого) про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у випадку дотримання позивачем всіх критеріїв визначених ОСОБА_6 кодексом України за для реалізації свого права на отримання земельної ділянки, і за відсутності підстав, мотивів або ж аргументів, які б давали суб’єкту владних повноважень діяти на власний розсуд (дискреційно) – суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При вирішенні вказаних спорів, судом не перебираються властиві суб’єкту владних повноважень функції, а лише дається правова оцінка спірним правовідносинам і визначається належний спосіб захисту з урахуванням вимог статті 245 КАС України, який сприятиме повному захисту порушеного права та інтересу позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище суд, не погоджується із запереченнями відповідача в частині дискреційних повноважень у земельних правовідносинах, і вважає, що вимоги зобов’язального характеру можуть бути задоволені судом, що сприятиме ефективному захисту порушеного права позивача.

Незважаючи на наведені вище мотиви судового рішення, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з інших підстав.

Як зазначалось вище, представник третьої особи 1 заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на те, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,86га знаходиться в урочищі «Сад Дружби», і являє собою частину не витребуваних земель із числа пайового фонду. Іншими словами - це земля, яку не витребували колишні пайовики – члени КСП «Прикордонник», за для забезпечення паєм в разі звернення такого члена КСП.

Як вбачається з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, земельна ділянка, яку мав намір отримати позивач орієнтовною площею 0,86га відповідно до схем поділу земель колективної власності та викопіювань (а.с.59,60,87,88,93,94,96) входила до урочища «Сад Дружби», а згідно протоколу №1 від 05.01.2000 року увійшла в орієнтовний перелік площі земель цього урочища (40га) для подальшого розпаювання. Відповідно до цього ж протоколу, урочище «Сад Дружби» повинно розпайовуватись: «раздача от первого урочища сада Дружбы до международной трасы».

З досліджених в судовому засіданні матеріалів встановлено, що поле № 24 урочища “Сад Дружби”, згідно картографічних матеріалів, на даний час межує із землями, які знаходяться у користуванні Вадул-Сиретської митниці.

Наведені обставини дають підстави вважати, що земельна ділянка площею 0,86га є дійсно частиною урочища «Сад Дружби», оскільки знаходиться в межах початку урочища, яке в свою чергу закінчується в межах прилеглої території Вадул-Сиретської митниці та міжнародної дороги.

З огляду на викладене, суд вважає, що посадові особи відповідача відмовляючи у задоволенні заяв позивача, діяли в спосіб та порядок встановлений чинним законодавством України, оскільки місце розташування об’єкта не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно статті129 Конституції України та статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу позивачем не доведено суду обґрунтованість заявлених вимог, а відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статей 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне судове рішення складено 29 березня 2018 р.

Суддя Боднарюк О.В.