Ухвала суду № 73036395, 29.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

29 березня 2018 р. Справа № 820/2201/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною дію державного реєстратора ОСОБА_2 про зміну власників, яка здійснена 13.11.2017 о 11:39:27 год, № запису про право власності 23369000, щодо, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та незаконну перереєстрацію права власності на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та гарантія»;

- зобов'язати головне територіального відділення юстиції в Харківській області, скасувати зазначене внесення відомостей з боку державного реєстратора ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 13.11.2017 о 11:39:27 год, № запису про право власності 23369000 та внести новий запис, за яким власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1визначити ОСОБА_1.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до приписів частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 188 Цивільного процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АКБ "Правекс-Банк" укладено кредитний договір № 12206-153/06Р від 11.10.2006.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 (іпотекодавець) та АКБ "Правекс-Банк" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки № 120021-029/07Ф від 27.09.2007.

Як випливає із матеріалів справи, всі права вимоги іпотекодержателя ПАТ КБ "Правекс-Банк" за договором іпотеки № 120021-029/07Ф від 27.09.2007 перейшли до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

Згідно з умовами договору ОСОБА_1 передала в іпотеку спірне майно, а саме - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що третьою особою звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено у спосіб, визначений у іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, яким, у даному випадку, є застереження у договорі іпотеки.

Так, у розділі 3 іпотечного договору від 27.09.2007 сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 вказаного договору у разі невиконання або неналежного виконання забезпечених іпотекою зобов'язань Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Тобто, сторони договору іпотеки дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений нормами Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статті 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Судом встановлено, що рішенням державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області ОСОБА_2 індексний №23369000 від 13.11.2017 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

Таким чином, позивачем заявлено вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23369000 від 13.11.2017 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", яке пов'язано із виконанням договору іпотеки № 120021-029/07Ф від 27.09.2007, заперечуючи факт його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 №826/4858/15 (21-41а16).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи, що у даній справі спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних правовідносин і має вирішуватися судом в порядку цивільного судочинства.

А отже суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", про визнання протиправним та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 170, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сагайдак В.В.