Ухвала суду № 73035484, 28.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/7567/12 Провадження №11/773/2/18 Головуючий у 1 інстанції:Восковська О. А. Категорія:ч.3 ст. 187 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів – Подолюка В.А., Киці С.І.,

прокурора Супрунюк Т.А.,

підсудного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінальної справи за апеляційними скаргами прокурора та підсудного ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, який народився в с.Хлівчани Сокальського району Львівської області, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не працює,

-засуджений за ч.2 ст.375 КК України (в ред. від 05 квітня 2001р.) на 5 років позбавлення волі.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду ОСОБА_1, являючись представником судової влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, отримавши 28 квітня 2012 року для розгляду і прийняття рішення матеріали справи №1327/2275/2012 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.162 КУпАП, діючи умисно, використовуючи надану владу та службове становище всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та з метою власного незаконного збагачення, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання хабара від ОСОБА_2 в сумі 900 доларів США та 300 доларів США за прийняття завідомо неправосудного рішення про накладення на останнього мінімального штрафу в розмірі 510 гривень та конфіскацією в доход лише 100 доларів США та 800 гривень і повернення йому решти вилучених коштів в сумі 1470 доларів США та 5130 гривень, всупереч вимогам ст.245 КУпАП щодо завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, ст.249 КУпАП щодо відкритого розгляду цих справ, ст.277 КУпАП щодо п’ятнадцятиденного строку розгляду справ, ст.268 КУпАП щодо прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ст.279 КУпАП щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, ст.280 КУпАП щодо обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративні правопорушення, ст.283 КУпАП щодо вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, ст.285 КУпАП щодо порядку оголошення такої постанови, а також всупереч вимогам ст.162 КУпАП щодо застосування адміністративного стягнення, згідно з якою незаконне скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або застави тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей, у ході розгляді матеріалів адміністративної справи №1327/2275/2012 щодо ОСОБА_2 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.162 КУпАП, не сповістив останнього про місце і час розгляду справи, своєчасно в п’ятнадцятиденний строк не розглянув справу про адміністративне правопорушення, після одержання 8 та 11 травня 2012 року хабара від потерпілого ОСОБА_2 в сумі відповідно 900 та 300 доларів США в робочий час 17 травня 2012 року між 11 год. 39 хв. та 11 год. 44 хв., знаходячись у службовому кабінеті на третьому поверсі адміністративного приміщення Червоноградського міського суду Львівської області, розташованого за адресою: м.Червоноград Львівської області, вул. Св. Володимира,15 без всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, дослідження доказів, у відсутності ОСОБА_2, позбавивши його права на ознайомлення з матеріалами справи, давання пояснень, надання доказів, заявлення клопотань, користування юридичною допомогою, з істотним порушенням матеріального і процесуального права склав і підписав завідомо неправосудну постанову, датовану 04 травня 2012 року, на яку поставив відбиток печатки Червоноградського міського суду Львівської області та в яку вніс завідомо неправдиві відомості про час розгляду справи, участь у розгляді справи ОСОБА_2, відібрання в останнього пояснень, а також умисно без наявності для цього підстав прийняв завідомо незаконне рішення про конфіскацію лише частини вилучених матеріальних цінностей у ОСОБА_2

В поданих апеляційних скаргах:

- прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій підсудного, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі підсудного, безпідставного, невмотивованого призначення надто м’якого покарання та застосування вимог ст.75 КК України. Зазначає, що судом при постановленні вироку та обранні виду і міри покарання порушено вимоги ст.ст. 50, 65 КК України. Посилається на те, що судом, не в повній мірі, враховано особу засудженого, який являється суддею. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання за ч.2 ст.375 КК України скасувати та постановити новий вирок, яким призначити покарання за ч.2 ст.375 КК України у виді 6 років позбавлення волі.

- ОСОБА_1 вказує на неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що по відношенню до нього працівниками УБОЗ у Львівській області було вчинено провокацію дачі йому хабара через потерпілого ОСОБА_2 та створення для цього фіктивних адміністративних справ, а тому згідно із ч.1 ст.6 Конвенції, практики та рішень Європейського суду з прав людини усі отримані внаслідок таких дій докази є недопустимими і не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Зазначає, що постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, на даний час, не скасована, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.375 КК України. Просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляцій, міркування прокурора, який подану ним апеляцію підтримав, апеляційну скаргу підсудного заперечив, пояснення підсудного, який подану ним апеляційну скаргу підтримав, заперечивши апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму ВСУ №8 від 13 червня 2007 року вказано: «Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України (254к/96-82) судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, поки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством».

Відсутність підтвердження вищою судовою інстанцією у встановленому порядку незаконності і необґрунтованості цього судового рішення визнає (презумує) його правосудність.

Порушення відносно судді кримінального провадження і притягнення в якості обвинуваченого за винесення ним завідомо неправосудного рішення не є засобом перегляду такого рішення. Зазначене може мати місце лише після визнання такого рішення незаконним або необґрунтованим у встановленому процесуальним законом порядку.

Порушення проти судді кримінального провадження за статтею 375 КК України, яка передбачає відповідальність за винесення завідомо неправосудного рішення у разі, коли це рішення не скасоване як незаконне і необґрунтоване, а тому не визнане неправосудним, його подальший процесуальний рух означає по суті, заперечення остаточності, виконання, неспростовності та обов'язковості судового рішення, яке гарантовано виконується силою держави, і є неправомірним втручанням в процес здійснення судової влади, самостійність і незалежність якої, знаходиться під захистом статті 124 Конституції України.

У справах стосовно осіб, засуджених за ст.375 КК України, матеріали яких слугували для формування найвищою судовою інстанцією правових позицій з питань застосування цієї норми матеріального права (постанова від 24 жовтня 2013р., справа № 5-34кс13; ухвала від 20 листопада 2014р., справа № 5-24кс14; постанова від 18 червня 2015р., справа № 5-56кс15), неправосудні рішення було скасовано.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження доводи ОСОБА_2 про те, що постанова судді Червоноградського міського суду Львівської області Рака Л.В. від 04 травня 2012 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.162 КУпАП не оскаржувалася, на предмет законності та обґрунтованості відповідним судом, у визначеному процесуальним законом порядку, не перевірялась.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки постанова в адміністративній справі від 04 травня 2012 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.162 КУпАП не була скасована як незаконна і необґрунтована, у встановленому законом порядку, є чинною, і даний факт ніким із учасників судового розгляду не оспорюється, враховуючи практику Верховного суду України у справах стосовно осіб, засуджених за ст.375 КК України, колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ст.375 КК України, а тому вирок в частині його засудження за даною статтею Кримінального кодексу України підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в його діях складу вказаного злочину.

З огляду на те, що справа в означеній частині підлягає закриттю, у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного злочину, колегія суддів не вбачає доцільності у спростуванні наведених в апеляції прокурора доводів про м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 375 КК та безпідставність застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК за вказаною статтею, і із зазначених мотивів приходить до висновку про залишення її без задоволення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів судової па

лати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ковельської міськрайонної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу підсудного ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 в частині засудження його за ч.2 ст.375 КК України – скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.375 КК України.

Головуючий

Судді: