Ухвала суду № 73035115, 29.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3492/18

Провадження 2/127/578/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Віннниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Третя вінницька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Третя вінницька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3, було заявлено клопотання про витребування з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції копію актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (бабою та дідом позивача) та копію актового запису про народження ОСОБА_6 (матері позивача), оскільки відомості про батька ОСОБА_6 - ОСОБА_4 могли бути внесені на підставі ст. 55 КпШтС, а також про визнання явки позивача у судове засідання обов’язковою. Крім того, представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3 було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у службовому відрядженні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав клопотання свого представника.

Представник позивача ОСОБА_7 та представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечувати проти задоволення вказаних клопотань.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з повторного Свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії І-АГ № 711479 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (матері позивача), її батьком записаний ОСОБА_4, а матір’ю - ОСОБА_5. Зі Свідоцтва про народження ОСОБА_9 (спадкодавця) серії IV-УР № 028960 від 23.12.1961 року вбачається, що його батьком записаний ОСОБА_4, а матір’ю - ОСОБА_10.

Згідно змісту ст. 26 СК України рідними вважаються як повнорідні, так і неповнорідні брат і сестра; неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.Єдиноутробні (брат, сестра) мають спільну матір, а єдинокровні (брат, сестра) мають спільного батька, але різних матерів. Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є рідними (єдинокровними) братом та сестрою.

Що стосується можливості зазначення відомостей про батька ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на підставі ст. 55 КпШтС (за вказівкою матері), то суд звертає увагу на наступне.

Дійсно, згідно ч. 2 ст. 55 КпШтС при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Однак, Кодекс про шлюб та сім’ю України був затверджений Законом УРСР від 20 червня 1969 року та набрав чинності 1 січня 1970 року. ОСОБА_6 народилася 24.02.1965 року, її повторне Свідоцтво про народження серії І-АГ № 711479 було видано 28.09.1967 року, тобто до прийняття та набрання чинності КпШтС.

Отже, на момент народження та видачі свідоцтва про народження ОСОБА_6 діяв Кодекс Законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР (1926 року), згідно ст. 2 якого передбачалося, що при реєстрації в органах запису актів цивільного стану народження дитини від матері, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Чинним на той час законодавством не передбачалося внесення до актового запису та свідоцтва про народження відомостей про батька дитини за вказівкою матері.

Лише ч.3 ст. 17 Закону СРСР від 27.06.1968 року «Про затвердження основ законодавства Союзу РСР та союзних республік про шлюб та сім’ю», який був введений в дію з 1 жовтня 1968 року, вже передбачалося, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, якщо відсутня спільна заява батьків та рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі запису народжень здійснюється за прізвищем матері; ім’я та по батькові батька дитини записується за її вказівкою. Крім того, вказаним Законом було передбачено, що за заявою матері дитини, яка народилася до введення в дію Основ, його опікуна (піклувальника), а також самої дитини після досягнення нею повноліття до книги записів про народження та до свідоцтва про народження дитини вноситься запис про батька дитини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 17 Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік про шлюб та сім’ю.

Отже, до 1 жовтня 1968 року до актових записів та свідоцтв про народження відомості про батька за вказівкою матері дитини не вносилися, у відповідній графі актового запису та свідоцтва про народження ставився «прочерк».

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 народилася 24.02.1965 року, а її повторне Свідоцтво про народження серії І-АГ № 711479 було видано 28.09.1967 року та містить відомості про ОСОБА_4 як батька дитини, а не «прочерк» у відповідній графі, то будь-які законні підстави стверджувати, що ОСОБА_4 не є батьком ОСОБА_6 відсутні.

За таких обставин, клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про витребування з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції копії актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та копії актового запису про народження ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Що стосується визнання явки позивача ОСОБА_1 у судове засідання обов’язковою, то наразі, враховуючи відсутність питань, на які суд не зміг отримати відповіді від її представника, а також відсутність виключних випадків, коли особа не може брати участь у справі через свого представника, суд не вважає це доцільним та необхідним.

Що стосується клопотання про відкладення розгляду справи, то відповідно до п.3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про судове засідання, що підтверджується розпискою (а.с. 40), ОСОБА_2 з’явився у судове засідання, а тому відсутні законні підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, суд бере до уваги, що представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3 27.03.2018 року подано до суду письмове пояснення по суті позовних вимог, тобто позиція представника викладена письмово та міститься у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 222, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя