Рішення № 73034656, 23.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 лютого 2018 року Справа № 808/3997/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В. розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати у повному обсязі постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 21.11.2017 №378.

Ухвалою суду від 25.01.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження та призначено перше судове засідання на 25.01.2018, яке було відкладено на 23.02.2018. Справу вирішено розглядати без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірну постанову, якою застосовано до позивача штраф у сумі 3200 грн., винесено відповідачем на підставі висновків, які зроблені лише з врахуванням відомості про нарахування заробітної плати без з’ясування фактичних обставин. Вважає, оскільки заробітна плата працівникам була сплачена в повному обсязі та в строк передбачений ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» відповідно відсутнє порушення цих приписів законодавства. Крім того, вважає, що відповідачем порушено приписи Порядку №295, оскільки фактичного інспекційного відвідування не було, а наказ та направлення на перевірку не були пред’явлені позивачу. Вважає постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 21.11.2017 №378 неправомірною та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, доповненнях до позову (вх. №2242 від 22.01.2018) та відповіді на відзив (вх. №4058 від 07.02.2018).

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов (вх. №2751 від 25.01.2018) та запереченнях на відповідь позивача на відзив (вх. №4736 від 13.02.2018). Вказали, що Головним управлінням Держпраці в Запорізькій області повністю дотримана процедура накладення штрафу на позивача, постанова про накладення штрафу винесена у зв’язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті перевірки від 30.10.2017 № 08-01-568/0354 в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

В період з 27.10.2017 по 30.10.2017 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства України про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування від 17.07.2017 № 878 та направлення №972 від 26.10.2017.

За результатами перевірки позивача, 30.10.2017 було складено Акт перевірки №08-01-568/0354, яким зафіксовані наступні порушення:

- під час інспекційного відвідування встановлено, що на підприємстві заробітна плата виплачується з порушенням строків, які визначені чинним законодавством, та один раз на місяць. Так, заробітна плата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за березень 2017 року, згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за березень 2017 року, виплачена 03.04.2017. Заробітна плата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вересень 2017 року, згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за вересень 2017 року виплачена 02.10.2017, чим порушені вимоги ч.1 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст.3 Закону України «Про оплату праці».

21.11.2017 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі акту перевірки винесено постанову №378 про накладення штрафу у розмірі 3 200,00 грн.

Не погоджуючись із постановою відповідача позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р “Питання Державної служби з питань праці” на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом (пункт 7 Положення).

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань проводить, зокрема, моніторинг у сфері оплати праці в частині своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці.

У відповідності до підпункту 54 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” № 877-V від 05.04.2007 (надалі – Закон № 877-V).

Частинами 4 та 5 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” №295 від 26.04.2017 (надалі – Порядок №295).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування.

За змістом пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі – Порядок №509).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (абз. 1 п. 2 Порядку №509).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади (абз. 4 п. 2 Порядку №509).

Відповідно до абз.абз. 2 – 4 п. 8 Порядку №509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було отримано примірник акту перевірки та у відповідній графі Акту ФОП ОСОБА_1 особисто своїм підписом засвідчила, що жодних зауважень до акту не має.

За результатами розгляду акту перевірки №08-01-568/0354 від 30.10.2017 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №378 від 21.11.2017, якою за порушення вимог ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Зукону України «Про оплату праці» накладено на позивача штраф у розмірі 3200,00 грн.

Як встановлено судом зі змісту оскаржуваної постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №378 від 21.112017, фактичною підставою для її прийняття стали висновки акту перевірки про те, на підприємстві заробітна плата виплачується з порушенням строків, які визначені чинним законодавством, та один раз на місяць. Так, заробітна плата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за березень 2017 року, згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за березень 2017 року, виплачена 03.04.2017, заробітна плата за вересень 2017 року, згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за вересень 2017 року виплачена 02.10.2017, чим порушені вимоги ч.1 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Так, відповідно до абз. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічний зміст містить і ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Як вбачається з матеріалів справи заробітна плата виплачувалася позивачем з порушенням строків, які визначені чинним законодавством, тобто один раз на місяць, так, заробітна плата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за березень 2017 року, згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за березень 2017 року, виплачена 03.04.2017, а за вересень 2017 року, згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за вересень 2017 року виплачена 02.10.2017.

Щодо посилання позивача на письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в яких вказані особи стверджують, що отримували заробітну плату 17.03.2017, 03.04.2017 та 15.09.2017, 02.10.2017, суд не бере такі пояснення до уваги у зв’язку з наступним.

В матеріалах справи міститься постанова Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 04.01.2018 по справі №331/8338/17 (провадження №3/331/31/2018) за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 Так, в ході розгляду вказаної справи судом досліджувалися пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте судом зроблений висновок, що в діях ФОП ОСОБА_1В містяться ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами – підприємцями працівникам.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

Водночас, абзацом 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України 2017 рік” встановлено з 01.01.2017 мінімальну заробітну плату у розмірі 3200,00 грн.

Отже, відповідачем за результатами проведеної перевірки було встановлено факт порушення позивачем вимог трудового законодавства в частині порушення встановлених строків виплати заробітної плати, та встановлено її виплату один раз на місяць, а тому у відповідача були підстави для застосування до позивача штрафу на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.

У разі відмови у задоволенні адміністративного позову судові витрати здійсненні позивачем, на його користь не присуджуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 79, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 69098, м.Запоріжжя, вул. Шкільна, буд.10, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (місцезнаходження: 69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, б.25, ідентифікаційний код 39833546) про скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова