Рішення № 73034458, 21.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/6/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 21.12.2017 року №0236111311, №0236021311, №0236051311 повністю. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної податкової перевірки ГУ ДФС України у Закарпатській області складено податкові повідомлення-рішення №0236111311, яким зменшено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2017 року на 72397,00 грн.; №0236021311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2017 року на 52396,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 13099,00 грн.; №0236051311, яким застосовано штраф розміром 62396,50 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних. Перевіркою, зокрема, встановлено включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених митним органам за імпортовані вантажні автомобілі. Разом з тим, за висновками податкового органу, оскільки фізична особа-підприємець не є власником придбаних основних фондів включення ПДВ, сплаченого в ціні придбаних основних фондів, до складу податкового кредиту є безпідставним. Однак, позивач вважає, що у зв’язку з тим, що основним видом його господарської діяльності є надання послуг з вантажних перевезень, сплата відповідних сум ПДВ при ввезенні на митну територію України транспортних засобів підтверджується платіжними дорученнями, транспортні засоби пройшли державну реєстрацію, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи обставинами, зазначеними у відзиві на позовну заяву від 31.01.2018 р. Зокрема, вказав, що оскільки згідно з нормами Цивільного кодексу України суб’єктами права власності є саме фізичні особи, то у спірних правовідносинах фактично здійснювалась передача вантажних автомобілів від фізичної особи-підприємця, яка проводила їх оплату, у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1Й, тому такі операції, відповідно до пп. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, є об’єктом оподаткування ПДВ. Вважає, що фізична особа-підприємець при придбанні вантажного автомобіля має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості вантажного автомобіля при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. При цьому фізична особа-підприємець зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, та скласти податкову накладну на дату набуття права приватної власності на вантажний автомобіль фізичною особою і зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації. Отже, враховуючи наведене, позивачка включила до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 124793,00 грн. при придбанні вантажних автомобілів, але не нарахувала податкові зобов’язання при передачі транспортних засобів громадянці ОСОБА_1 та не зареєструвала податкові накладні від 30.05.2017 р. та 27.09.2017 р. в ЄРПН.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань законності декларування заявленого від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації за вересень 2017 року, працівниками Головного управління ДФС у Закарпатській області складено акт №1256/07-16-13-11/НОМЕР_1 від 01.12.2017 р. (арк. спр. 14 – 21).

Згідно з висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником податку п. 200.1, пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 52396,00 грн. (рядок 20.2.1 декларації) та завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 72397,00 грн. (рядок 21 декларації). Крім того, встановлено порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за травень 2017 року та вересень 2017 року.

Такі висновки ґрунтуються на позиції посадових осіб відповідача, що оскільки суб’єктом права власності згідно з чинним законодавством України на придбані легкові та вантажні автомобілі є фізична особа (громадянин), а не фізична особа-підприємець, яка здійснила оплату за їх придбання, то фактично здійснюється передача зазначеного майна від фізичної особи-підприємця у приватну власність фізичної особи. Разом з тим, фізична особа-підприємець має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості їх придбання при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. При цьому фізична особа-підприємець зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, та скласти податкову накладну на дату набуття права приватної власності на такі автомобілі фізичною особою (громадянином) і зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені Податковим кодексом для такої реєстрації.

Не погоджуючись із зазначеними висновками посадових осіб контролюючого органу, ОСОБА_1 подала свої заперечення б/н від 12.12.2017 р., які листом Головного управління ДФС у Закарпатській області №3270/К/07-16-13-11-21 від 21.12.2017 р. залишені без задоволення, а акт перевірки від 01.12.2017 р. – без змін (арк. спр. 22 – 26).

За результатами проведеної податкової перевірки, у зв’язку з виявленими порушеннями, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.12.2017 р. №0236111311, яким платнику зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 72397,00 грн.; від 21.12.2017 р. №0236021311, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52396,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 13099,00 грн.; від 21.12.2017 р. №0236051311, яким до платника застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 62396,50 грн. за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п. 120.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних на суму ПДВ 124793,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована Мукачівською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №078453 від 10 березня 2005 року, та здійснює господарську діяльність з автомобільного вантажного транспорту; іншу допоміжну діяльність у сфері транспорту; надання послуг перевезення речей (переїзду), про що свідчить копія витягу з реєстру платників єдиного податку (арк. спр. 12, 13). Крім того, позивачка зареєстрована платником податку на додану вартість.

В травні 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 придбано в Avis Autovermietung Pankiewicz and Becker GmbH (Німеччина) вантажний автомобіль марки Mercedes Benz Sprinter 313 CDI, вартістю 7000,00 євро, що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком №18317 від 12.05.2017 р. (арк. спр. 34).

20 травня 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі оформленої Вантажної митної декларації №305200/2017/007690 від 20.05.2017 р. (арк. спр. 35) на митну територію України ввезено товар – вантажний автомобіль марки Mercedes Benz Sprinter, тип 906BB35, ідентифікаційний номер кузова №WDB9066351S899093, задекларована вартість – 7000,00 євро (240860,75 грн., сума ПДВ, сплачена митним органам – 53241,15 грн.). Платіжним дорученням №1011 від 19.05.2017 р. здійснена попередня оплата за митне оформлення товарів в розмірі 78000,00 грн. (арк. спр. 36).

30 травня 2017 року проведено державної реєстрації вказаного вище транспортного засобу на ім’я ОСОБА_1 та автомобілю НОМЕР_2, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію серії СХМ №410910, наявна в матеріалах справи (арк. спр. 37).

Сплачену при митному оформленні вантажного автомобіля суму податку на додану вартість в розмірі 53241,00 грн. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включила до складу податкового кредиту в поданій податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року (арк. спр. 30-31).

Окрім того, в вересні 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 придбано в Kovac Transport s.r.o. (Словаччина) вантажний автомобіль IVECO 75E, вартістю 10000,00 євро, що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком-фактурою №20170371 (арк. спр. 38).

25 вересня 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі оформленої Вантажної митної декларації №305200/2017/021096 від 25.09.2017 р. (арк. спр. 39) на митну територію України ввезено товар – вантажний автомобіль марки IVECO, модель 75E, ідентифікаційний номер кузова №ZCFA75D0402620663, задекларована вартість – 10000,00 євро (329820,27 грн., сума ПДВ, сплачена митним органам – 71551,65 грн.). Платіжним дорученням №1112 від 22.09.2017 р. здійснена попередня оплата за митне оформлення товарів в розмірі 99000,00 грн. (арк. спр. 40).

27 вересня 2017 року проведено державної реєстрації вказаного вище транспортного засобу на ім’я ОСОБА_1 з присвоєнням автомобілю реєстраційного номеру АО1977АМ, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію серії СХМ №785071, наявна в матеріалах справи (арк. спр. 41).

Сплачену при митному оформленні вантажного автомобіля суму податку на додану вартість в розмірі 71552,00 грн. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включила до складу податкового кредиту в поданій податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року (арк. спр. 32-33).

Факт придбання вантажних автомобілів марки Mercedes Benz Sprinter 313 CDI та IVECO 75E відповідачем по справі не заперечується, як і не оспорюється розмір податку на додану вартість, сплачену позивачем при митному оформленні товару.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності та порядку включення суми податку на додану вартість, сплачену фізичною особою-підприємцем при митному оформленні транспортних засобів, придбаних нею для здійснення господарської діяльності та зареєстрованих на території України у її власність як фізичної особи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України, суб'єктами права приватної власності є юридичні та фізичні особи.

Згідно пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (далі – ПК України) термін особа для цілей розділу V вищевказаного кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа - підприємець, яка або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка ввозить товари на митну територію України.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 6 Порядку, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

У зв’язку з чим суд не може погодитися з позицією відповідача, відповідно до якої позивач як фізична особа - підприємець не набуває права власності на майно (в т.ч. і транспортні засоби), оскільки ОСОБА_1 як фізична особа і як фізична особа - підприємець в спірних правовідносинах є одним і тим самим суб'єктом цивільних та податкових правовідносин. Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, на яку посилається відповідач, не регулює податкові відносини по сплаті ПДВ, а закони про оподаткування не містять відповідних обмежень права платника податку на податковий кредит і не ставлять його в залежність від приписів даного підзаконного нормативного акту.

Крім того, законодавство України, що регулює порядок реєстрації транспортних засобів, не передбачає можливості реєстрації таких окремо за фізичними особами-підприємцями.

Таким чином, позивач у даному випадку є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні статей 14 та 180 ПК України, зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. У свою чергу суд вважає, що реєстрація фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності не створює нового суб’єкта, а, у відповідності до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України, лише надає існуючій фізичній особі можливість реалізації свого права на підприємницьку діяльність. Норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т.ч. і транспортних засобів та визначають однакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

У зв’язку з чим суд вважає безпідставними твердження відповідача, що в спірних правовідносинах фактично здійснювалась передача вантажних автомобілів від фізичної особи-підприємця у приватну власність фізичній особі, а тому, враховуючи приписи ПК України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинна була нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

П. 44.1. ст. 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з вимогами абз. «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість для осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, визначений статтею 198 ПК України.

Згідно з нормами пп. " ґ" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зазначене узгоджується також з положеннями п. 201.12 ст. 201 ПК України, відповідно до яких у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідач не заперечує факт сплати фізичною особою-підприємцем податку на додану вартість до бюджету, також не спростовує використання придбаних транспортних засобів в господарській діяльності.

Аргументуючи обґрунтованість висновків, зроблених в акті перевірки від 01.12.2017 р., відповідач посилається на не здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.05.2017 р. та 27.09.2017 р. на загальну суму ПДВ 124793,00 грн., що, враховуючи приписи ПК України, унеможливлює включення сум податку до податкового кредиту.

Разом з тим, суд вважає таке твердження відповідача безпідставним з огляду на вищезазначені норми податкового законодавства, зокрема, на те, що п. 198.6 ст. 198 та п. 201.12 ст. 201 ПК України прирівнюють митні декларації, оформлені відповідно до вимог законодавства, які підтверджують сплату податку, до документів, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач, як фізична особа - підприємець, не має права на формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого в ціні придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності, є безпідставними, не ґрунтуються на нормах діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 21.12.2017 р. №0236111311, №0236021311, №0236051311.

3. Стягнути із Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39393632, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 89624, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Нове Давидково, вул. Борканюка, 76) за рахунок бюджетних асигнувань 2003 грн. 00 коп. (Дві тисячі три грн. 00 коп.) судових витрат.

Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарг всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяОСОБА_4