Ухвала суду № 73034421, 22.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

22 березня 2018 рокум. Ужгород№ 807/1504/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: Закарпатська обласна рада, представник - Андроненков С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради про визнання дій протиправними щодо виготовлення договору оренди, скасування договору оренди, скасування орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27 березня 2018 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської обласної ради, яким просить визнати дії Закарпатської обласної, щодо виготовлення договору оренди - протиправним, та скасувати договір оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства та звільнити від обов'язку сплати орендної плати та скасувати призначену орендну плату, згідно договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.15 року із дня його укладення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів наведених у позовній заяві та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013р. № 3: виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст. 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того Постановою ВСУ від 14.06.2016р., чітко вказано, що спір, який виник з цивільно - правових угод не є публічно - правовим та має вирішуватися за правилами ЦПК.

Таким чином, спір у даній справі стосується питання виконання цивільно-правового договору, зокрема звільнення від обов'язку сплати орендної плати та скасування призначеної орендної плати, встановленої згідно договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.15р., тому спір стосується цивільного права, а відтак справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися у порядку цивільного судочинства чи за правилами господарського судочинства з огляду на обставини справи, оскільки питання стягнення заборгованості, що виникла на думку відповідача по згаданому договору оренди проводилося за правилами господарського судочинства.

Водночас, виходячи з системного аналізу положень законодавства, судової практики, змісту та суті позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Окрім цього, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За правилами ст. 19 ЦПК України, cуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України: якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно з ч. 8 ст. 28 ЦПК України за територіальною підсудністю, позивач може звернутися з позовом, який виник із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки позивач просить звільнити його від сплати орендної плати за договором оренди №15/06.2-16, предметом якого є окрема нежитлова будівля аптеки, яка знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський район, с. Ракошино, вул. Європейська, 150 дана справа підсудна місцевому загальному суду та повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства чи за вибором позивача за правилами господарського судочинства з огляду на обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі наведеного та керуючись ст. 238, 243, 248, 250, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В адміністративній справі № 807/1504/17 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради про визнання дій протиправними щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року, скасування договору оренди, скасування орендної плати і звільнення від обов'язку сплати такої, в частині позовних вимог щодо скасування договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року та скасування призначеної орендної плати і звільнення від обов'язку сплати такої - провадження закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Згідно ст.295 КАС України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П. Микуляк