Ухвала суду № 73034320, 28.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про забезпечення позову)

28 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/1605/18

категорія 11.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія нотаріату Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія нотаріату Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області "Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1" №65/6 від 13.03.2018.

- визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, стосовно внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання НОМЕР_2 від 13.03.2018 з пропозицією про анулювання належного ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_1, виданого Міністерством юстиції України.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу "Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1" №65/6 від 13.03.2018.

В обґрунтування заяви зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову необхідне, оскільки нотаріусом виконуються повноваження у межах суспільних відносин, що пов'язані з певним часовим проміжком (строком). Не перебуваючи у трудових відносинах з позивачем, відповідач оскаржуваним наказом фактично позбавив позивача можливості здійснювати повноцінну нотаріальну діяльність, отримувати відповідно до своєї діяльності дохід, при цьому, у позивача залишились зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків. Негативні наслідки у вигляді майнових втрат для позивача - витрати на утримання займаного приміщення, оплату функціонуючих засобів охоронної та пожежної сигналізації, підключення до мережі Інтернет, та негативні наслідки у вигляді зменшення сплачуваних позивачем до бюджету платежів. Поряд з цим, звертає увагу на негативні наслідки у випадку не забезпечення адміністративного позову для третіх осіб - своїх клієнтів, оскільки, позивач не має змоги закінчити роботу з уже прийнятими заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, крім того, не має змоги завершити нотаріальні дії у значній кількості спадкових справ. Таким чином, вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Наказу не зупиняють дію оскаржуваного Наказу відповідача, а сукупність викладених вище обставин свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, інтересам та обов'язкам позивача та третіх осіб.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Згідно зі ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що за наслідками проведеної з 12.02.2018 по 13.02.2018 комплексної перевірки приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 складено довідку, якою з метою належної організації нотаріальної діяльності та недопущення в подальшому виявлених порушень приватного нотаріуса зобов'язано, в тому числі, про вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків та виконання рекомендацій, наданих у ході комплексної перевірки, письмово повідомити Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області до 11.03.2018.

За результатами комплексної перевірки приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 12-13.02.2018, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 29-1 Закону України "Про нотаріат" у зв'язку з неодноразовим порушенням приватним нотаріусом правил ведення нотаріального діловодства при вчиненні нотаріальних дій видано наказ "Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1." №47/6 від 21.02.2018, яким зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 по Житомирському міському нотаріальному округу з 26.02.2018 по 11.03.2018.

На виконання рекомендацій за результатами перевірки позивачем 07.03.2018 було повідомлено Начальника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Грабара О.В. про вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків та виконання рекомендацій, наданих у ході комплексної перевірки.

В свою чергу, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону України "Про нотаріат", видано Наказ "Про поновлення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1." №63/6 від 07.03.2018, яким поновлено приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1 по Житомирському міському нотаріальному округу з 12.03.2018.

13.03.2018 відповідачем було направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 13.03.2018 №2.2- 11/5/80/2018

Крім того, 13.03.2018 відповідачем було видано Наказ "Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1." №65/6, у якому зазначено про те, що відповідно до підпункту е) п. 2 ч. 1 ст. 12, п. 8 ч. 1 ст. 29-1 Закону України "Про нотаріат", зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 14.03.2018 до вирішення питання по суті, але не більше як на шість місяців, який отримано позивачем лише 16.03.2018. Підставою для видачі Наказу №65/6 від 13.03.2018 слугувало подання про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 13.03.2018 НОМЕР_2.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначеним шляхом, позивач вказує на негативні наслідки у випадку не забезпечення адміністративного позову для третіх осіб - своїх клієнтів, оскільки, позивач не має змоги закінчити роботу з уже прийнятими заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, крім того, не має змоги завершити нотаріальні дії у значній кількості спадкових справ. Вказаним наказом позбавлено позивача можливості здійснювати повноцінну нотаріальну діяльність, отримувати відповідно до своєї діяльності дохід, при цьому, у позивача залишились зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків. Негативні наслідки у вигляді майнових втрат для позивача - витрати на утримання займаного приміщення, оплату функціонуючих засобів охоронної та пожежної сигналізації, підключення до мережі Інтернет, та негативні наслідки у вигляді зменшення сплачуваних позивачем до бюджету платежів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 46-1 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Відповідно до ч. 6 ст. 29-2 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право: знімати заборону відчуження нерухомого майна, видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії.

Разом з цим, нотаріусом виконуються повноваження у межах суспільних відносин, що пов'язані з певним часовим проміжком (строком).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією ІМЯ (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.

Оцінивши доводи наведені в заяви та надані докази, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову, а сукупність викладених вище обставин свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, інтересам та обов'язкам позивача та третіх осіб.

Крім того, суд вважає, що забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, не буде вирішенням наперед даного спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних обставин для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу "Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1" №65/6 від 13.03.2018 з огляду на що заяву задовольняє.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області "Про зупинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1." №65/6 від 13.03.2018 .

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя О.В. Капинос