Постанова № 73033078, 22.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа№ 910/25493/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Зеленіна В.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача Дяченко В.С.- за дов. № 8500/15/1 від 27.12.2017р.

Чалова А.О. - за дов. № 8495/15/1 від 27.12.2017р.

від відповідача - 1 Дудяк Р.А- за дов. № б/н від 10.01.2018р.

від відповідача - 2 Мостепанюк В.І. - за дов. № б/н від 29.01.2018р.

від третьої особи не з"явився

від прокуратури Греськів І.І. -№ посвід. № 041072 від 03.02.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р.

у справі № 910/25493/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Державної іпотечної установи

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.)

про визнання недійсним зарахування вимог

за участю Прокуратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державна іпотечна установа (далі - Установа) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (далі - ТОВ "Яблуневий дар"), публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк) про визнання недійсним зарахування вимог, здійсненого на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 № 1, а саме вимог Банку до товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за договором мультивалютної кредитної лінії від 19.07.2012 № НКЛ-2005469/2 (далі - Кредитний договір), та вимог ТОВ "Яблуневий дар" до Банку за такими безвідкличними резервними акредитивами № LC/SB/016/042014; №/IM/12/112013 та № LC/IM/14/122013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі 910/25493/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державна іпотечна установа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 р. апеляційну скаргу Державної іпотечної установи передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Пашкіна С.А, Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 залишено без руху. Роз'яснено Державній іпотечній установі, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази на підтвердження надсилання копій апеляційної скарги та доданих до не документів Прокуратурі м. Києва листом з описом вкладення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу, у якій просить: 1) відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15. 2) Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 шляхом її доповнення наступним: «у зв»язку із недійсністю нікчемних Договору застави майнових прав від 04.09.2014 року № Д-1.1./2014 та Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 року № Д-1.2/2014, укладених між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою, встановлених постановою київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16, спірний односторонній правочин ТОВ «Яблуневий дар» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 року № 1 жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси Установи, що є єдиною необхідною та достатньою підставою для відмови останній у задоволенні позову». 3) Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 шляхом виключення із неї наступних абзаців: Абзац 14 стор.9: «Зобов'язання ТОВ "Яблуневий Дар" за Кредитним договором, в якому ТОВ "Яблуневий Дар" виступає боржником, а Банк - кредитором, є зустрічними до зобов'язання Банка (боржник) перед ТОВ "Яблуневий Дар" (кредитор) про сплату за акредитивами. Вказані зобов'язання сторін є грошовими, тобто однорідними….». Абзаци 7-8, 11 стор. 10: «З огляду на приписи статті 601 ЦК України, наявність заборгованості Банку перед третьою особою, яка полягає у праві вимоги за акредитивами, що відступлені за договорами ТОВ "Яблуневий Дар" Компанією, наявність заборгованості ТОВ "Яблуневий Дар" за кредитним договором перед Банком є зустрічними вимогами, оскільки є грошовими, на юридичну природу однорідності вимог не впливає характер зобов'язань, їх зміст, мета та види.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги сторін є зустрічними та однорідними, строк виконання яких настав, що у відповідності до вимог статті 601 ЦК України та частини третьої статті 203 ГК України є підставою для зарахування таких вимог, в тому числі і за заявою однієї сторони….

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача-2 на нікчемність договору застави майнових прав від 04.09.2014 №Д-1.1./2014 та договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014№Д-1.2/2014….».

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 р. апеляційну скаргу Державної іпотечної установи передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Пашкіна С.А, Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк”на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» має право усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 1 827, 00 грн.

30.01.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшла заява від Державної іпотечної установи про приєднання до матеріалів доказів направлення ( опис вкладення у лист та фіскальний чек) копії апеляційної скарги та доданих до неї документів Прокуратурі міста Києва.

30.01.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшла заява від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про усунення недоліків, а саме приєднання до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 7852422 від 21.12.2017 р. про сплату судового збору в розмірі 1827 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018р.у справі № 910/25493/15 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 та поновлно Державній іпотечній установі зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/25493/15. Об`єднано апеляційну скаргу Державної іпотечної установи в одне провадження з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

22.02.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надішли відзиви на апеляційні скарги Державної іпотечної установи та ПАТ «Дельта Банк» в яких просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/17 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. призначено справу до розгляду за апеляційними скаргами Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 р. у справі № 910/25493/15 на 22.03.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача -1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача -2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Прокуратура міста Києва в судовому засіданні в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2015р. зі справи № 910/25493/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016р. касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без задоволення; касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Державної іпотечної установи задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. у справі № 910/25493/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. суд касаційної інстанції вказав про те, що:

- судами не досліджувались обставини, які б підтверджували належне відступлення та належну передачу відповідних документів від CFSIT до ТОВ "Яблуневий дар", у зв'язку з чим висновок про встановлення даного факту є передчасним;

- до справи також не долучено належним чином оформлених документів про відкриття акредитивів та договорів про відкриття таких акредитивів. Крім того, зазначені обставини заперечувалися і Банком;

- не врахувавши вимог "Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 514 (пункти 1.1, 1.3, 1.4 Розділу II та пункт 1.5. розділу IV), суди першої та апеляційної інстанцій за відсутності належних та допустимих доказів, всупереч статті 43 ГПК України, взагалі не досліджували обставини відкриття вказаних вище документарних акредитивів, а передчасно вважали такий факт встановленим;

- також суди належним чином не дослідили факту настання чи ненастання строку виконання зобов'язань згідно зі спірною заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог;

- Банк зазначав, що спірне зарахування не відбулося, в тому числі, внаслідок фактичної відсутності одного із акредитивів, що суперечить вимогам статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Крім того зобов'язання ТОВ "Яблуневий дар" перед Банком за кредитним договором та зобов'язання за акредитивами, права за якими, на думку ТОВ "Яблуневий дар", були йому переуступлені, виражені в різних валютах. Вимоги за кредитним договором, укладеним Банком та ТОВ "Яблуневий дар", виражені в євро, а валютою за акредитивами є долар США, при цьому між сторонами відсутні домовленості щодо курсу, який повинен застосовуватися при конвертації валюти зобов'язань;

- Банк в обґрунтування безпідставності позовних вимог посилався на нікчемність договору застави майнових прав від 04.09.2014 МД-1.1/2014 (далі - Договір застави) та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014р. № Д-1.2/2014 (далі - договір відступлення від 04.09.2014р.), укладених Банком та Установою, однак суди жодним чином не досліджували вказаних договорів на предмет їх нікчемності, в тому числі із застосуванням підстав, визначених у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов»язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що 19.07.2012р. Банком та ТОВ "Яблуневий Дар" (позичальник) було укладено Кредитний договір, за умовами якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених у Кредитному договорі, в межах невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25 000 000 євро зі сплатою за користування кредитом 12 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 30.06.2013р. (підпункти 1.1.1, 1.1.2.1.1 Кредитного договору).

Уклавши додатковий договір від 11.09.2012р. № 3 до Кредитного договору, сторони збільшили максимальний ліміт заборгованості до 34 500 000 євро.

27.06.2013р. Банком і ТОВ "Яблуневий Дар" було підписано додатковий договір № 10 до Кредитного договору, сторони зменшили максимальний ліміт заборгованості до 19 672 500,55 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15.08.2014р..

Шляхом укладення додаткового договору від 31.07.2014р. № 19 до Кредитного договору, сторони змінили кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом, відповідно до якого таке погашення має відбутися не пізніше 29.08.2014р. включно.

Разом з тим, 27.02.2013р. Установою та Банком було укладено договір банківського рахунку №26/995-070.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 перед позивачем за вказаним договором банківського рахунку було укладено договір застави майнових прав від 04.09.2014р. № Д-2/2014.

04.09.2014р. позивачем та відповідачем-2 було укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2014, згідно з пунктом 1.2 якого було визначено, що первісний кредитор (відповідач-2) відступає, а новий кредитор (позивач) набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до названого договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за Кредитним договором.

Пунктом 2.2 Договору відступлення права вимоги було встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених пунктом 2.1 Договору, пункт 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).

Судом встановлено, щ постановою Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних" Банк з 03.03.2015р. віднесено до категорії неплатоспроможних.

Позивач вказує, що з 02.03.2015р. Установа набула прав вимоги до ТОВ "Яблуневий Дар" за Кредитним договором.

До вказаного переходу прав вимоги ТОВ "Яблуневий дар" направило Банку заяву про припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015р. № 1, в якій відповідач-1 вказував на часткове припинення зобов'язань щодо сплати заборгованості за Кредитним договором на суму 6 472 799,96 Євро та припинення зобов'язань щодо сплати відповідачем-2 відповідачу-1 заборгованості на суму 7 301 318 дол. США на такими акредитивами, які були видані Банком на користь Компанії: безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/016/042014 на суму 249 890,48 дол. США; безвідкличним акредитивом №/IM/12/112013 на суму 4 999 280 дол. США; безвідкличним акредитивом № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390 дол. США. Вказана заява була отримана Банком 23.02.2015 за вх. № 4346.

Відповідно до ст. 1093 ЦК України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Відповідно до ч. 1 ст. 1095 ЦК України безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів.

Наявність права вимоги за названими акредитивами відповідачем-1 обґрунтовувалась укладеннями ним та Компанією договору відступлення права вимоги від 05.02.2015р. № АА4 та договору відступлення права вимоги від 05.02.2015р. № АА5.

Так, 05.02.2015р. Компанією (первісний кредитор) та ТОВ "Яблуневий Дар" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № АА4, за умовами пункту 1.1 якого було визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступним документарним інструментом та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним Банком, на користь первісного кредитора, як бенефіціара, за урахуванням всіх змін до нього: безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/016/042014 на суму 249 890,48 дол. США.

Крім того, 05.02.2015р. третьою особою (первісний кредитор) і відповідачем-1 (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № АА5, згідно з пунктом 1.1. якого було визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними Банком, на користь первісного кредитора, як бенефіціара, за урахуванням всіх змін до нього: безвідкличний акредитив №/IM/12/112013 на суму 4 999 280 дол. США; безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390 дол. США.

Банком не заперечувався факт видачі безвідкличних акредитивів №/IM/12/112013 на суму 4 999 280 дол. США та № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390 дол. США.

Відповідач-2 вказав, що: Банк жодних повідомлень про відкриття безвідкличного резервного акредитива № LC/SB/016/042014 на суму 249 890,48 дол. США не надсилав; у системі бухгалтерського обліку відповідача-2 вказаний акредитив не обліковується; вказані договори відступлення права вимоги від 05.02.2015 № АА4 та № АА5 відповідач-1 не надавав відповідачу-2 разом із заявою про припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач просить суд визнати зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015р. № 1 недійсним, посилаючись, зокрема, на те, що в дійсності відповідач-1 не набув прав за акредитивами, а тому є підстави для визнання правочину недійсним.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ""Дельта Банк"", згідно з яким у останньому з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Спір між сторонами у справі виник на підставі того, що позивач вважає зарахування зустрічних однорідних вимог, яке відбулось на підставі заяви від 09.02.2015р. № 1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, таким, що суперечить положенням ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, у зв'язку із чим, позивач вважає, що даний односторонній правочин має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України у судовому порядку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч.3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, і сторонами не оспорюється, факт наявності у ТОВ "Яблуневий Дар" простроченої заборгованості за Кредитним договором станом на 09.02.2015р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Яблуневий Дар" набуло у Компанії права вимоги за вказаними договорами відступлення прав вимоги від 05.02.2015р., які сторонами не оспорювалися, за законом не відносяться до нікчемних, а також не визнані у судовому порядку недійсними, а тому є чинними.

Статтею 515 ЦК України передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. А у ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі чи доказів переходу до нового кредитора прав вимоги, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, місцевим судом вірно не прийнято до уваги посилання на факт ненадання Банку документів, які підтверджують перехід права вимоги, оскільки це не звільняє боржника (у даному випадку відповідача-2) від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань за договором взагалі, а лише дає можливість виконати зобов'язання на користь первісного кредитора (ст. 613 ЦК України).

Відповідно до оспорюваної заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог припиняються зобов'язання щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь Банка заборгованості за Кредитним договором у сумі 6 472 799,96 євро та зобов'язання щодо сплати Банком на користь ТОВ "Яблуневий Дар" заборгованості на загальну суму 7 301 318,35 доларів США, що згідно крос курсу станом на 09.02.2015р. становить 6 472 799,96 євро за договорами відступлення права вимоги за безвідкличними резервними акредитивами, внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Частиною1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи з положень статей 598, 601 та 203 ЦК України за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п. 1 ч.1 ст.і 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Відповідно до вимог ст. 601 ЦК України та частини третьої статті 203 ГК України, зарахування здійснюється за наявності таких умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Зобов'язання ТОВ "Яблуневий Дар" за Кредитним договором, в якому ТОВ "Яблуневий Дар" виступає боржником, а Банк - кредитором, є зустрічними до зобов'язання Банка (боржник) перед ТОВ "Яблуневий Дар" (кредитор) про сплату за акредитивами. Вказані зобов'язання сторін є грошовими, тобто однорідними. При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній або іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов'язання.

Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.

Про можливість проведення зарахування у різних валютах ідеться й у листі Національного банку України від 06.10.1998р. № 12-111/1220, у якому зазначається, що за наявністю зустрічних вимог та зобов'язань у різних валютах, проводки здійснюються за курсом на день здійснення проводки.

Отже, наявність заборгованості Банку перед третьою особою, яка полягає у праві вимоги за акредитивами, що відступлені за договорами ТОВ "Яблуневий Дар" Компанією, наявність заборгованості ТОВ "Яблуневий Дар" за кредитним договором перед Банком є зустрічними вимогами, оскільки є грошовими, на юридичну природу однорідності вимог не впливає характер зобов'язань, їх зміст, мета та види.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги сторін є зустрічними та однорідними, строк виконання яких настав, що у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України та ч.3 ст. 203 ГК України є підставою для зарахування таких вимог, в тому числі і за заявою однієї сторони.

Посилання на введення тимчасової адміністрації, не приймаються судом до уваги, оскільки повідомлення про відступлення права вимоги та припинення зобов'язань зарахуванням ТОВ "Яблуневий Дар" направлена 09.02.2015, тоді як тимчасова адміністрація у Банку введена з 02.03.2015, а тому застосування приписів частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на спірний правочин не поширюються.

Щодо посилання відповідача-2 на нікчемність договору застави майнових прав від 04.09.2014 №Д-1.1./2014 та договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014№Д-1.2/2014р. то вони судом не приймаються, оскільки вказані правочини визнані недійсними у судовому порядку, а саме постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 зі справи № 910/6052/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015р., та у межах даної справи встановлювалась відповідність вказаної заяви вимогам ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, а відтак встановлення обставин нікчемності договору застави майнових прав від 04.09.2014р. №Д-1.1./2014 та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014р. №Д-1.2/2014 підлягає розгляду в межах окремого провадження за умови наявності про це відповідного спору, що і було зроблено в процесі розгляду справи № 910/6052/16, а тому не має підстав для повторної оцінки вказаних правочинів, які вже були визнані недійсними апеляційною інстанцією.

Позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідачів законних та охоронюваних інтересів позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державної іпотечної установи задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржників задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/25493/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/25493/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.03.2018р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.А. Пашкіна

В.О. Зеленін