Постанова № 73032849, 26.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 917/67/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

за участі секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Ялосовецької сільської ради вх. №422 П/2 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.02.2018 у справі № 917/67/18 (ухвалу постановлено суддею Солодюк О.В. у приміщенні господарського суду Полтавської області)

за позовом Селянського фермерського господарства "Корнієнко", с.Ялосовецьке Хорольського району Полтавської області,

до Ялосовецької сільської ради, с.Ялосовецьке Хорольського району Полтавської області,

про визнання поновленим договору оренди землі на підставі ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.02.2018 заяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову. Заборонено відповідачеві - Ялосовецькій сільській раді Хорольського району Полтавської області, вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки, яка знаходиться в землях запасу комунальної власності на території Ялосовецької сільської ради, площею 21,59 га, кадастровий № 5324888215:15:001:0001, виносити рішення про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельної ділянки, проектів поділу земельної ділянки, їх затвердження та передання у власність чи користування або в оренду земельної ділянки до вступу в законну силу рішення суду.

В обґрунтування вчинення даної процесуальної дії місцевий господарський суд зазначив, що листом № 31/0227 від 13.01.2018 відповідач повідомив позивача, що переважне право орендаря, ФГ “Корнієнко”, на поновлення договору оренди землі від 01.11.2007 припинилося, тому відсутні правові підстави для поновлення договору на новий строк та земельна ділянка за договором, яка є предметом спору в суді, буде передана третім особам. Отже, за висновком місцевого господарського суду, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.03.2018 виправлено описки в абзацах 6, 8 описової частини та абзаці 4 мотивувальної частини ухвали про забезпечення позову від 14.02.201. у справі № 917/67/18, а саме, за текстом ухвали, замінено номер та дату листа відповідача № 31/0227 від 13.01.2018 на № 32/02-27 від 23.01.2018.

Відповідач, Ялосовецька сільська рада, з ухвалою не погодився, 26.02.2018 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу від 14.02.2018.

Апелянт зазначає, що у позовній заяві вказано код, який не дає можливості ідентифікувати юридичну особу позивача; позовна заява підписана ОСОБА_1, який не є головою вказаного суб’єкта господарювання; листа за №31/0227 від 13.01.2018 не існує, натомість сільська рада листами від 03.01.2018 №02-27/07 та від 23.01.2018 №02-27/32 повідомляла позивача про результати розгляду листів-клопотань щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на території Ялосовецької сільської ради; позовна заява, що надійшла на адресу сільської ради, датована 23.01.2018, отже, твердження позивача про те, що після направлення позовних матеріалів відповідачу останній надіслав листа, в якому зазначив, що має на меті уникнення від вчинення передбачених законом дій щодо позивача, є хибним; за твердженням апелянта, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, з яких би вбачалося, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позивачем також не наведено жодних посилань, обґрунтувань та доказів, які свідчили б про необхідність обрання заходів забезпечення позову.

До апеляційної скарги заявником додано копію листа Ялосовецької сільської ради №07/02-27 від 03.01.2018, в якому зазначено про припинення переважного права орендаря, ФГ “Корнієнко”, на поновлення договору оренди землі та про відсутність правових підстав для поновлення договору на новий строк, та копію листа №02-27/32 від 23.01.2018, в якому сільська рада, також посилаючись на припинення дії договору оренди, припинення переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі та про відсутність правових підстав для поновлення договору на новий строк, повідомляє, що земельна ділянка, яка є предметом оренди за договором з позивачем від 01.11.2017, буде передана у власність громадян згідно з чинним законодавством, оскільки протягом останніх двох років до сільської ради подано багато заяв щодо виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Вказана апеляційна скарга надійшла до суду разом з матеріалами оскарження ухвали від 14.02.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, розгляд справи призначено на 26.03.2018, в порядку п.17.10 Перехідних положень ГПК України витребувано у господарського суду Полтавської області копії всіх матеріалів справи №917/67/18.

16.03.2018 до Харківського апеляційного господарського суду надійшли копії всіх матеріалів справи №917/67/18.

20.03.2018 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що скаржником не вказано усіх необхідних реквізитів (зокрема, поштових індексів сторін, коду позивача за ЄДРПОУ, відомостей про юридичну особу скаржника із ЄДР тощо), до скарги не додано документу про сплату судового збору та доказів направлення позивачу доказів щодо сплати судового збору; апеляційна скарга не має передбачених вимогами діловодства доказів її відправлення; в апеляційній скарзі не зазначаються та не доводяться обставини, які підлягають доведенню в частині порушення судом норм матеріального чи процесуального права; також позивач зазначає про реальну загрозу вчинення відповідачем дій щодо передання земельної ділянки іншим особам, про що ним було письмово повідомлено позивача.

26.03.2018 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, направлені електронним листом без електронного цифрового підпису – у зв’язку з чим вказані пояснення не можуть бути враховані судом.

Сторони, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 26.03.2018 (що підтверджується долученими до матеріалами справи повідомленнями відділень зв’язку про вручення їм копій ухвали від 07.03.2018), не направили своїх представників для участі в даному засіданні та не звернулися до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим постанова ухвалюється в даному судовому засіданні в порядку ч.4 ст.240 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою відповідача було перевірено дотримання заявником вимог ст.258 ГПК України, зокрема, щодо надання належних доказів сплати судового збору, та встановлено, що заявником надано оригінал платіжного документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у визначеному законом розмірі; судом також встановлено факт перерахування судового збору до Державного бюджету; з’ясовано наявність відповідних повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу (голова Ялосовецької сільської ради ОСОБА_2С.), підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху або повернення апеляційної скарги судом не було виявлено. Отже, посилання позивача на недоліки оформлення апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не можуть бути визнані належними аргументами, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

23.01.2018 Селянське фермерське господарство "Корнієнко" звернулося до суду з позовною заявою про визнання поновленим договору оренди землі від 01.11.2007, укладеного між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в землях комунальної власності на території Ялосовецької сільської ради, площею 21,59 га, кадастровий №5324888215:15:001:0001, строком на десять років.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається зокрема на те, що СФГ "Корнієнко" звернулося в установленому законом порядку та строки до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди, однак відповідач відмовив із необґрунтованим посиланням на пропущення СФГ "Корнієнко" встановленого строку для такого звернення. До позовної заяви ним додано копію листа Ялосовецької сільської ради від 03.01.2018 №02-27/07, в якому зазначається, що, на думку відповідача, переважне право ФГ "Корнієнко" на поновлення договору оренди землі припинилося, а тому відсутні правові підстави для поновлення вказаного договору.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.03.2018.

13.02.2018 позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи в суді шляхом заборони відповідачеві - Ялосовецькій сільській раді Хорольського району Полтавської області, код 22535612 вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки, яка знаходиться в землях запасу комунальної власності на території Ялосовецької сільської ради, площею 21,59 га, кадастровий № 5324888215:15:001:0001, виносити рішення про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельної ділянки, проектів поділу земельної ділянки, їх затвердження та передання у власність чи користування або в оренду земельної ділянки до вступу в законну силу рішення суду.

Заявник посилався на те, що після відправлення позовних матеріалів відповідачеві останній надіслав позивачу листа від 23.01.2017, в якому зазначив, що відповідач діє в інтересах третіх осіб та має на меті уникнення від вчинення передбачених законом дій щодо позивача. За твердженням позивача, відповідач вказаним листом повідомив його, що земельна ділянка за договором, яка є предметом спору в суді, буде передана третім особам. До заяви додано копію листа від 23.01.2017 за підписом сільського голови, в якому зазначено, що переважне право орендаря, ФГ "Корнієнко", на поновлення договору оренди землі від 01.11.2007 припинилося і що дана земельна ділянка буде передана у власність громадян згідно з чинним законодавством, оскільки протягом останніх двох років до сільської ради подано багато заяв щодо виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.02.2018 вищевказану заяву задоволено.

01.03.2018 позивач подав заяву про виправлення описок в ухвалі суду, до якої додав копію листа від 23.01.2018 №32/02-27, ідентичну за змістом копії листа, доданій до заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Заявник просив зазначити в ухвалі суду від 14.02.2018 правильний номер та дату листа, що і було зроблено судом шляхом постановлення ухвали від 01.03.2018 про виправлення описок.

Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 14.02.2018 (з урахуванням ухвали від 01.03.2018 про виправлення описок) у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, у тому числі - забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2 ч.1 ст.137 ГПК України).

Як вбачається зі змісту вищевказаних норм, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15.02.2018 у справі N 910/7708/17.

Як було встановлено вище, предметом позову в даній господарській справі №917/67/18 є вимога про визнання поновленим договору оренди землі від 01.11.2007, укладеного між позивачем і відповідачем.

А саме, позивач вважає порушеним своє право на користування земельною ділянкою на підставі переважного права на укладення договору оренди. Відповідну позовну заяву прийнято господарським судом до розгляду та відкрито провадження у даній справі №917/67/18, за результатами розгляду якої судом буде вирішено питання про наявність або відсутність у позивача вищевказаного переважного права на укладення договору оренди та у разі задоволення позову договір оренди буде визнано поновленим.

Отже, у разі якщо до закінчення розгляду судом даної справи спірну земельну ділянку буде передано в користування іншим особам, то відповідне призведе до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду - про що обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі.

Аналізуючи зміст листа №32/02-27 від 23.01.2018, копію якого додано позивачем до заяви про вжиття заходів забезпечення позову та до заяви про виправлення описок в ухвалі суду від 14.02.2018, а також листа №02-27/32 від 23.01.2018, копію якого надано суду апеляційної інстанції самим відповідачем – колегія суддів зазначає, що відповідні листи від однієї дати є ідентичними за змістом, а саме, Ялосовецька сільська рада ними повідомляє позивача, що земельна ділянка, яка є предметом оренди за договором з позивачем від 01.11.2017, буде передана у власність громадян згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, відмінність у вихідних номерах листів не може свідчити про неналежність вказаних доказів, враховуючи також, що факт направлення відповідачем та отримання позивачем листа від 23.01.2018 (вищенаведеного змісту) підтверджено в ході провадження в даній справі обома сторонами.

У зв’язку з цим посилання апелянта на те, що листа за №31/0227 від 13.01.2018 (про який зазначено в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду від 14.02.2018) не існує, не можуть бути визнані переконливими доводами. В ході апеляційного провадження встановлено, що лист за №31/0227 від 13.01.2018 у матеріалах справи дійсно відсутній. Проте відповідну описку судом першої інстанції було виправлено ухвалою від 01.03.2018 шляхом заміни номера та дати листа відповідача № 31/0227 від 13.01.2018 на №32/02-27 від 23.01.2018. При цьому, як уже зазначалося, відповідач не заперечує факт направлення позивачеві листа від 23.01.2018, натомість ним надано до суду апеляційної інстанції копію листа від цієї ж дати з ідентичним змістом, але з інших вихідним номером.

Таким чином, надані обома сторонами докази, які відповідають вимогам ст. 76 – 78 ГПК України щодо належності, допустимості і достовірності, підтверджують наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, а саме - повідомлення відповідачем позивача про те, що вказана земельна ділянка буде передана іншим особам (лист від 23.01.2018).

Тому твердження відповідача про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, з яких би вбачалося, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів визнає такими, що не відповідають матеріалам справи та змісту оскаржуваної ухвали – оскільки місцевим господарським судом про відповідні обставини зазначено та надано їм належну правову оцінку з урахуванням приписів ст. 136, 137 ГПК України.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що відповідачем не надано заперечень по суті викладених в оскаржуваній ухвалі висновків суду, а натомість фактично підтверджено наявність у Ялосовецької сільської ради наміру передати в користування третім особам спірну земельну ділянку до закінчення судового розгляду даної справи, при цьому не вказано, що після відкриття судом першої інстанції провадження у даній справі відповідач від такого наміру відмовився.

На думку колегії суддів, зазначене є достатньою підставою для вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачеві вчиняти дії щодо поділу спірної земельної ділянки, виносити рішення про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельної ділянки, проектів поділу земельної ділянки, їх затвердження та передання у власність чи користування або в оренду земельної ділянки до вступу в законну силу рішення суду.

Тобто, обраний місцевим господарським судом захід забезпечення позову, на думку суду апеляційної інстанції, узгоджується з приписами п.2 ч.1 ст.137 ГПК України та відповідає вимогам щодо обґрунтованості і адекватності.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоліки оформлення позовної заяви (у заяві вказано код, який не дає можливості ідентифікувати юридичну особу позивача; позовна заява підписана ОСОБА_1, який не є головою вказаного суб’єкта господарювання, тощо) також не можуть бути підставою для скасування ухвали від 14.02.2018 з огляду на наступне.

Як вбачається з отриманих Харківським апеляційним господарським судом копій матеріалів даної справи та відомостей системи "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.03.2018 позовну заяву СФГ "Корнієнко" залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, викладених в п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України щодо змісту позовних заяв, а саме: позовна заява не містить даних місцезнаходження (повної адреси), поштових індексів та ідентифікаційних кодів в ЄДРПОУ сторін. Ухвалою від 20.03.2018 господарський суд продовжив розгляд справи у порядку загального позовного провадження, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, призначив підготовче засідання у справі на 11.04.2018. У вказаній ухвалі суд зазначив, що позивач надав суду дані про місцезнаходження (повні адреси), поштові індекси, ідентифікаційні коди в ЄДРПОУ сторін.

Отже, місцевим господарським судом в ході провадження в даній справі з’ясовано склад учасників справи; позивачем усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху. Окрім того, судом апеляційної інстанції за кодом ЄДР, вказаним позивачем, перевірено відомості щодо Селянського фермерського господарства "Корнієнко" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що керівником даного СФГ (підписантом) з 07.08.2002 є ОСОБА_1, яким підписано позовну заяву.

Будь-яких інших аргументів, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, апелянтом не наведено.

За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов’язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ялосовецької сільської ради, с.Ялосовецьке Хорольського району Полтавської області, залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.02.2018 (з урахуванням ухвали від 01.03.2018 про виправлення описок) у справі №917/67/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.03.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.