Постанова № 73032833, 26.03.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2741/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Богатиря К.В.

Суддів: Філінюка І.Г., Аленіна О.Ю.

Секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії ДП «Український державний центр радіочастот» – адвокат ОСОБА_1, за ордером;

від ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії ДП «Український державний центр радіочастот» – Калініна С В., за довіреністю;

від Одеської митниці ДФС – ОСОБА_2, за довіреністю;

Представник ГУ ДКСУ в Одеській області в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС

на рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_3; час і місце оголошення рішення: 14.12.2017р. о 15:15 год., 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, зала судових засідань № 404)

по справі № 916/2741/17

за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»

до Одеської митниці ДФС

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення 9 324,71 грн.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі – ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило стягнути з останнього на свою користь грошові кошти в сумі 8 923,20 грн. в якості боргу та пеню в сумі 401,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов’язань за Договором № 14-1331/2 від 01 серпня 2016 року в частині оплати. При цьому, на суму заборгованості позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 401,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01 грудня 2017 року залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі – ГУ ДКСУ в Одеській області) до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 105-106).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року по справі № 916/2741/17 (суддя Петров В.С.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» основну заборгованість в сумі 8 923,20 грн., пеню в сумі 401, 51 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 525, 526, 529, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 629, 901, 903 ЦК України та ст.ст. 193, 223, 229, 230, 232 ГК України.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2017 рік, не є підставою на підставі частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання зі сплати послуг.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Одеська митниця ДФС звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року по справі № 916/2741/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на заборону чинним законодавством України здійснювати митниці платежі за рахунок бюджетних коштів, які перевищують загальну суму, визначену п. 3.2 Договору № 14-1331/2 від 05.09.2016 за відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання (укладення нового договору) та без реєстрації зобов'язань в органах Державної казначейської служби України.

Крім того, апелянт зауважує на тому, що у Одеської митниці ДФС немає повноважень щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснювати проведення платежів за Договором у разі відсутності в обліку органів Казначейства відповідних бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, а також невідповідності платежу зареєстрованим бюджетним зобов'язанням та бюджетним фінансовим зобов'язанням.

Сторона також наполягає на тому, що місцевим судом не враховано суму коштів, наведених у рахунках позивача № 480 від 24.01.2017, № 1181 від 22.02.2017, № 1957 від 22.03.2017, № 2958 від 24.04.2017, № 3643 від 22.05.2017, № 4600 від 22.06.2017, № 5477 від 25.07.2017, № 6554 від 23.08.2017, № 7214 від 25.09.2017, яка перевищує загальну суму, зазначену у пункті 3.2 Договору, пунктах 2, 3 Додаткової угоди № 1 від 06.12.2016 до Договору, а також вартість робіт (послуг), зазначену у додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Більш того, митниця вважає необґрунтованим визначений господарським судом розмір пені в сумі 401,51 грн. через відсутність можливості встановити момент виникнення зобов'язання по оплаті, оскільки відсутні відомості про отримання митницею рахунків позивача.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії заперечує проти доводів Одеської митниці ДФС та просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року по справі № 916/2741/17 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04 січня 2018 року колегією суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Лашина В.В., апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС (вх. № 4/18 від 02.01.2018) на рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року по справі № 916/2741/17 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, які перешкоджають відкриттю апеляційного провадження по справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження по справі № 916/2741/17 за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та роз’яснено учасникам справи про їх право не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24 січня 2018 року справу № 916/2741/17 призначено до розгляду на 19 лютого 2018 року о 12:00 год.

В зв’язку з перебуванням головуючого судді Богатиря К.В. у відпустці з 19.02.2018 по 20.02.2018 та у відрядженні з 21.02.2018 по 23.02.2018, та наявністю процесуальних строків для можливості розгляду апеляційної скарги, розгляд справи № 916/2741/17 призначено на 05 березня 2018 року о 11:30 год., про що повідомлення учасників справи відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні від 05 березня 2018 року апеляційним господарським судом протокольно проголошено перерву щодо розгляду апеляційної скарги до 26.03.2018 о 11:00 год., про що під розписку було повідомлено присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05 березня 2018 року по справі № 916/2741/17 повідомлено відповідача – Одеську митницю ДФС та третю особу – Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про те, що розгляд справи відбудеться 26 березня 2018 року о 11:00 год.

В зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_4 у відпустці, по справі № 916/2741/17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи від 23.03.2018, яка відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2018 розподілена складу колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Філінюк І.Г., Аленін О.Ю..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2018 року справу № 916/2741/17 прийнято до провадження у зміненому складі суддів.

В судове засіданні 26 березня 2018 року представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (третя особа) не з’явився без повідомлення про причини неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать відповідні реєстри поштових відправлень ОАГС, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а також роздруківки з сайту Укрпошти. Вказані документи додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення зазначеної особи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом

Оскільки третя особа не скористалась своїм правом на участь в судовому засіданні, явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Заяви та клопотання до суду не заявлялись.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2016 року між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (Виконавець) та Одеською митницею ДФС (Замовник) укладено Договір № 14-1331/2 (а.с. 12-14).

При цьому, в матеріалах справи ще один Договір за № 14-1331/2, укладеного також між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (Виконавець) та Одеською митницею ДФС (Замовник), але датований він іншою датою – 05 вересня 2016 року (а.с. 87-89).

Тобто, в матеріалах справи знаходяться два Договору за № 14-1331/2, укладеного між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (Виконавець) та Одеською митницею ДФС (Замовник), які датовані різними датами.

Як вбачається з письмових пояснень ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії від 20 березня 2018 року, останній пояснив чому на одному примірнику Договору № 14-1331/2 вказана дата 01 серпня 2016 року (дата отримання договору Апелянтом), а на іншому 05 вересня 2016 року (дата реєстрації договору у казначействі), а саме, апелянт є бюджетною організацією і повинен реєструвати усі витратні Договори у державному казначействі, у зв’язку з чим на прохання апелянта на одному екземплярі Договору позивач не ставив дату. Апелянт обґрунтував це тим, що усі документи реєструються не пізніше 3-х днів у казначействі, а апелянт не завжди встигає у цей термін. Коли апелянтом було здійснено реєстрацію Договору у казначействі, пройшов час і знову ж таки на прохання апелянта позивачем у базу було занесено дату саме реєстрації Договору у казначействі, тобто 05 вересня 2016 року. Однак мова йде про один і то й же Договір.

Проаналізувавши зміст Договору № 14-1331/2 від 01 серпня 2016 року та Договору № 14-1331/2 від 05 вересня 2016 року, підписаних тими самими сторонами, їх умови та предмет, судова колегія дійшла висновку про їх повну ідентичність між собою, хоча вчинені різними датами.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами укладено один Договір № 14-1331/2, який зареєстрований у встановленому Законом порядку - 05 вересня 2016 року, відповідно до якого позивач як Виконавець на підставі п. 4 ст. 16 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» та Положення про Південну філію Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» виконує роботи (послуги) з радіочастотного моніторингу параметрів випромінювання та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) та випромінюючих пристроїв (ВП), а відповідач як Замовник на підставі Закону України «Про радіочастотний ресурс України» виконує свої зобов’язання щодо використання РЧР, а також здійснює оплату вищезгаданих робіт на рахунок Виконавця.

Розділом 2 Договору визначені обов’язки сторін. Зокрема, пунктом 2.1. Договору Виконавець зобов’язується:

- виконувати роботи (послуги) по розділу 1 цього договору згідно з вимогами чинного законодавства України у галузі зв’язку, для чого: здійснювати радіочастотний моніторинг РЕЗ та ВП замовника; по заявкам замовника у наданій йому смузі частот виявляти радіозавади, визначати джерела цих радіозавад та усувати їх у строки та у порядку, визначених діючими нормативно-правовими актами (п. 2.1.1 Договору);

- в разі потреби здійснювати роботи (послуги) по оформленню дозволів та ліцензій, проведення ПТК та інші разові роботи (послуги) в межах своєї компетенції згідно чинного законодавства. На виконання таких робіт виконавець виставляє окремий рахунок (п. 2.1.2 Договору).

Пунктом 2.2 Договору замовник зобов‘язується:

- своєчасно забезпечувати виконавця необхідними для виконання договору документами та інформацією (п. 2.2.1 Договору);

- здійснювати експлуатацію РЕЗ та ВП згідно з вимогами чинного законодавства України в галузі радіозв’язку (п. 2.2.2 Договору);

- своєчасно здійснювати оплату виконавцю згідно умов цього договору (п. 2.2.3 Договору);

- виконувати вимоги виконавця щодо усунення виявлених порушень умов використання РЧР (п. 2.2.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість робіт (послуг) по цьому договору визначається згідно Тарифів на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов’язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж, затверджених Рішенням НКРЗІ № 195 від 07.04.2015 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.06.2015 за № 687/27132 (далі - Тарифи) та зазначена у додатку № 1 (далі - Додаток), який є невід’ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що загальна сума договору на 2016 рік становить 1065, 60 грн., у тому числі ПДВ 177, 60 грн.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що вартість робіт (послуг) по цьому договору може змінюватись у випадку:

- зміни Тарифів (п. 3.3.1 Договору);

- зміни додаткової угоди (п. 3.3.2 Договору);

- анулювання або закінчення дії дозвільних документів (п. 3.3.3 Договору);

- отримання нових дозвільних документів (п. 3.3.4 Договору).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що у випадку зміни Тарифів виконавець робить відповідний перерахунок з дати, коли Тарифи набули чинності. Якщо вартість робіт (послуг) по цьому Договору змінюється згідно п.п. 3.3.3., 3.3.4. Виконавець вносить зміни та виставляє новий рахунок у відповідності до Тарифів, замовник зобов’язаний повідомити виконавця про такі зміни у 10-денний термін.

Перелік РЕЗ та ВП, що підлягають нагляду відповідно до умов договору, надається у додатку (п. 3.5 Договору).

Пунктом 3.6 Договору зазначено, що роботи (послуги) виконавця вважаються виконаними в повному обсязі у разі забезпечення ЕМС РЕЗ та ВП, які належать замовнику та при відсутності скарг замовника на радіозавади, які не були опрацьовані виконавцем у відповідності до вимог нормативної документації, а також у разі виконання вимог нормативної документації у сфері РЧР. Скарги замовника на радіозавади, які виникли з вини самого замовника, не є підставою вважати роботи не виконаними.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю за роботи (послуги) по договору шляхом перерахування суми вартості робіт на розрахунковий рахунок виконавця до 25-го числа наступного місяця, слідуючого за розрахунковим періодом, на підставі виставленого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт. Починаючи з 26 числа у разі несплати, нараховується пеня у розмірі подвійного облікової ставки НБУ, яка діяла на той період. По виставленим рахункам за роботи(послуги), вказані у п.п. 2.1.2. Договору, замовник здійснює оплату не пізніше 7-ми днів з дня одержання такого рахунку.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що виконання робіт (послуг) підтверджується відповідним двостороннім актом виконаних робіт. Друга сторона повинна підписати такий акт протягом 5 (п’яти) робочих днів з часу надходження або надати мотивовану відмову від підписання акту. У випадку коли, замовник не надіслав підписаний акт у вищевказаний термін та не надав мотивованої відмови, акт автоматично вважається узгодженим, а роботи(послуги) виконаними та такими, що підлягають оплаті.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016. При цьому, вказаний договір вважається подовженим на кожний наступний період тривалістю в один рік, але не більше терміну дії дозвільних документів. У разі анулювання або закінчення терміну дії відповідних дозвільних документів договір вважається втратившим дію (п. 6.2 Договору).

Пунктом 6.3. Договору сторони дійшли згоди, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України правовідносини між ними поширюються на час до підписання цього Договору, а саме з 01.01.2016 року.

У додатках № 1 до вказаного Договору № 14-1331/2 визначено Перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу, періодичність моніторингу та оплати – за місяць, згідно яких вартість послуги з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ, що за місяць складає 818, 00 грн. та 88,80 грн.

06 грудня 2016 року між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (Виконавець) та Одеською митницею ДФС (Замовник) укладена додаткова угода № 1 до Договору № 14-1331/2, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму договору на 7 584,00 грн. У зв’язку з цим сторонами було змінено п. 3.2 Договору, вказавши загальну суму договору 8 649, 60 грн., у т.ч. ПДВ 1 441,60 грн. (а.с. 91-92).

На виконання умов Договору у період з грудня 2016 року по вересень 2017 року позивачем здійснювався радіочастотний моніторинг та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) ультракороткохвильового зв’язку для мереж радіозв’язку технологічних користувачів радіочастотного ресурсу – за потужності передавача понад 3 Вт, про що складались відповідні акти, а саме:

- № 16-14-9954 від 30.12.2016 на суму 88,80 грн.;

- № 17-14-480 від 31.01.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-1181 від 28.02.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-1957 від 31.03.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-2958 від 28.04.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-3643 від 31.05.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-4600 від 30.06.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-5477 від 31.07.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-6554 від 23.08.2017 на суму 981,60 грн.;

- № 17-14-7214 від 25.09.2017 на суму 981,60 грн..

При цьому, про належне виконання Філією позивача своїх обов’язків згідно умов Договору свідчить відсутність скарг від відповідача як замовника на радіозавади на адресу Філії.

21 серпня 2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію № Ф51/32-2.1-03/16 разом з виставленими на оплату послуг рахунками: № 9954 від 27.12.2016 на суму 88,80 грн.; № 480 від 24.01.2017 на суму 981,60 грн.; № 1181 від 22.02.2017 на суму 981,60 грн.; № 1957 від 22.03.2017 на суму 981,60 грн.; № 2958 від 24.04.2017 на суму 981,60 грн.; № 3643 від 22.05.2017 на суму 981,60 грн.; № 4600 від 22.06.2017 на суму 981,60 грн.; № 5477 від 25.07.2017 на суму 981,60 грн., а також актами про виконання робіт до вказаних рахунків.

Між тим, за змістом претензії, позивач повторно направляв вищезазначені акти.

Отримання претензії з рахунками та актами підтверджує відповідь відповідача на претензію в листі б/н від 14.09.2017 (отриманий та зареєстрований позивачем 27.09.2017 вх. №Ф51/2071), в якому відповідач вказує на неможливість оплати послуг за договором з огляду на перевищення суми послуг за виставленими рахунками позивачем загальної суми спірного договору, а також вказуючи на відсутність відповідних бюджетних коштів (а.с. 38-40).

Разом з тим, доказів підписання з боку Одеської митниці ДФС вищевказаних актів наданих послуг за спірний період матеріали справи не містять.

Неповна сплата відповідачем виставлених на його ім’я рахунків призвело до порушення п. 3.7 Договору, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 8 923,20 грн. В наслідок порушення зобов’язання за Договором, позивачем нараховано на суму заборгованості пеню в сумі 401,51 грн.

За таких обставин, ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії звернулося до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом до Одеської митниці ДФС.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2017 рік, не є підставою на підставі частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання зі сплати послуг.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовою колегією встановлено, що Договір № 14-1331/2 від 01 серпня 2016 року (05 вересня 2016 року), укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм ст. 901-907 Цивільного кодексу України.

Таким чином, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк дії договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається та підтверджується матеріалами справи, між сторонами укладено Договір № 14-1331/2 та додаткова угода до нього, якими сторони погодили між собою всі умови, що необхідні для укладання договору про надання послуг, а також сторонами були вчинені дії, спрямовані на його реальне виконання.

Позивачем у період з грудня 2016 року по вересень 2017 року здійснювався радіочастотний моніторинг та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) ультракороткохвильового зв’язку для мереж радіозв’язку технологічних користувачів радіочастотного ресурсу – за потужності передавача понад 3 Вт, про що позивачем складались відповідні акти на загальну суму 8 923,20 грн.

Відповідачем не спростовано наявність спірної суми заборгованості. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем наданих послуг або неможливості виконання цього зобов’язання з поважних причин.

При цьому, про належне виконання Філією позивача своїх обов’язків згідно умов договору свідчить відсутність скарг від відповідача як замовника на радіозавади на адресу Філії.

Крім того, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2017 рік, згідно частини 2 статті 617 ЦК України та частини 2 статті 218 ГК України не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання зі сплати послуг. Аналогічна позиція викладена Верховним судом України в постанові від 15 травня 2012 року по справі № 3-28гс12. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка за статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинна застосовуватися судами разом з Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, та зазначено, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України судова колегія дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позов ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Південної філії в частині стягнення заборгованості за Договором № 14-1331/2 в сумі 8 923,20 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю за роботи (послуги) по договору шляхом перерахування суми вартості робіт на розрахунковий рахунок виконавця до 25-го числа наступного місяця, слідуючого за розрахунковим періодом, на підставі виставленого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт. Починаючи з 26 числа у разі несплати, нараховується пеня у розмірі подвійного облікової ставки НБУ, яка діяла на той період. По виставленим рахункам за роботи(послуги), вказані у п.п. 2.1.2. Договору, замовник здійснює оплату не пізніше 7-ми днів з дня одержання такого рахунку.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.04.2017 по 18.10.2017 в сумі 401,51 грн., виходячи з діючої облікової ставки НБУ, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за спірним Договором № 14-1331/2.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПУ України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, фактично повторюють його доводи викладені у відзиві на позов і яким місцевий суд дав належну оцінку, на переконання колегії суддів не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв’язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 270, 275 п. 1 ч. 1, 276, 281, 282, 283, 284, 287 п. 2 ч. 3 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2017 року по справі № 916/2741/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 29.03.2018р.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін