Постанова № 73032718, 22.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 914/76/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Малех І.Б.

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

Розглянувши апеляційну скаргу б/н від 23.02.18 ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.02.18 за результатами розгляду матеріалів зустрічної позовної заяви ОСОБА_2

у справі №914/76/18

за позовом ОСОБА_3, м. Львів

до відповідача ОСОБА_2, м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба", м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба" (ідентифікаційний код 40068614, місто Львів, вулиця Навроцького, будинок,1), укладеного 22.03.2016 року між ОСОБА_3 (місце проживання зареєстровано за адресою:Україна, АДРЕСА_1, РНОКПП за даними ДРФО -НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: Україна, АДРЕСА_2, РНОКПП за даними ДРФО -НОМЕР_2).

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 - представник

від відповідача - ОСОБА_5 - представник

від третьої особи - не з'явився

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/76/18 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 б/н від 23.02.2018р. на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.02.2018р. у справі №914/76/18, справу призначено до розгляду в судовому засіданні - 22.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2018 р. у справі №914/76/18 (суддя Кітаєва С.Б.) зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 (вх.№272 від 13.02.2018 р.) і додані до неї документи повернено, із посиланням на ч.6 ст.180 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що задоволення зустрічного позову з підстав, викладених у ньому, не виключає можливості задоволення і первісного позову, з підстав, які у ньому вказані, а відтак, зустрічний позов подано з порушенням вимог ч.2 ст.180 ГПК України. Одночасно, суд вказує, що у зустрічному позові заявлені вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди, які жодним чином не пов?язані з вимогами та підставами, викладеними в первісній позовній заяві.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.02.2018 р. у справі №914/76/18 про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та направити справу для продовження розгляду.

При цьому, апелянт посилається на те, що зустрічний позов відповідає вимогам ч.1 та ч.2 ст.180 ГПК, а саме пред?явлений у передбачений цією статтею строк, взаємопов?язаний із первісним позовом, обидва позови виникають з одних правовідносин - договору купівлі-продажу від 22.03.2016 року та, що задоволення зустрічного позову виключає повністю задоволення первісного позову, оскільки спірний договір може бути визнаний судом лише або з підстав зазначених у первісному позові, або з підстав вказаних у зустрічному позові. Зокрема, апелянт зазначає, що у разі визнання недійсним спірного договору, не можуть одночасно застосовуватись загальне правило наслідків недійсності, передбачене ч.ч.1 та 2 ст.216 ЦК України, і наслідки недійсності правочину, встановлені ч.3 ст.216 та ч.2 ст.230 ЦК України.

Крім того, апелянт зазначає, що за первісним та зустрічним позовами, сторони просять про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посилаючись на одну і ту ж обставину - відсутність права ОСОБА_3 продавати ОСОБА_2 корпоративні права, в зв?язку з їх несплатою.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Зважаючи на положення ст.270 та ст.273 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.01.2018 року господарським судом Львівської області порушено провадження у справі №914/76/18 за позовом ОСОБА_3 до відповідача - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба" від 22.03.2016 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТзОВ "Львівська дорожня служба".

Позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовані тим, що остання, відповідно до статуту ТзОВ «Львівська дорожня служба», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 04.03.2016 року, є учасником товариства з часткою в статутному капіталі 67%, що становить 134 000,00 грн. 22.03.2016 року між ОСОБА_3 (як продавцем) та ОСОБА_2 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», відповідно до п.п.1,2 якого продавець зобов?язується передати покупцеві, а покупець зобов?язується прийняти та оплатити корпоративні права на частку в статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба». Під корпоративними правами на частку, зазначеними в п.1 цього Договору, розуміється право власності на частку у статутному капіталі товариства розміром 33%, що становить 66 000,00 грн. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 22.03.2016 року підлягає визнанню недійсним, вказуючи на порушенням з ч.3 ст.147 ЦК України, ст.53 Закону України «Про господарські товариства» та п.16.2.2 Статуту товариства, на підставі ст.215 ЦК України, у зв?язку з недодержанням вимог ст.203 ЦК України та те, що договір був укладений ОСОБА_3 під впливом обману з боку ОСОБА_2, який умисно замовчував свої справжні наміри щодо виконання своїх зобов'язань за договором, ввів позивача в оману, приховував істотні обставини, обізнаність з якими мала б безумовно вирішальний вплив на наміри укласти з ним спірний договір.

13.02.2018 року до господарського суду Львівської області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 12.02.2018 р.(вх.№272) від ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ТзОВ «Львівська дорожня служба», у якій ОСОБА_2 просить суд: - письмовий договір купівлі-продажу корпоративних прав на ТОВ «Львівська дорожня служба» від 22 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, визнати недійсним на підставі ст.230 ЦК України, у зв?язку з вчиненням його під впливом обману з боку ОСОБА_3; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 167 112,00 грн. подвійного розміру збитків та 100 000,00 грн. моральної шкоди, завданих у зв?язку з укладенням договору купівлі-продажу корпоративних прав на ТОВ «Львівська дорожня служба» від 22 березня 2016 р.

Подаючи зустрічний позов, ОСОБА_2 зазначає, що такий виник з тих же правовідносин, що й первісний позов та просить визнати спірний договір недійсним посилаючись на ст.230 ЦК України, у зв?язку із введенням в оману сторони правочину та просить застосувати правові наслідки вчинення правочину під впливом обману шляхом стягнення подвійного розміру збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.180 ГПК України відповідач має право пред?явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов?язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

З матеріалів справи вбачається, що зустрічний позов ОСОБА_2 подано у відповідності до ч.1 ст.180 ГПК України, оскільки ухвалою господарського суду Львівської області від 29.01.2018 року по справі №914/76/18, якою прийнято позовну заяву ОСОБА_3 до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.02.2018 р., зобов?язано відповідача (ОСОБА_2.) подати в строк до 16.02.2018р. письмовий відзив на позовну заяву, а зустрічний позов надійшов до господарського суду - 13.02.2018 року.

Апеляційною інстанцією встановлено, що первісний і зустрічний позови виникають з одних правовідносин - договору купівлі-продажу корпоративних прав на ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 22 березня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, про визнання недійсним якого просить позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом. При цьому, сторони просять визнати такий договір недійсним з різних підстав, зокрема, ОСОБА_3 (позивач за первісним позовом) посилається на те, що спірний договір не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а ОСОБА_2 просить визнати такий на підставі ст.230 ЦК України.

Щодо посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що задоволення зустрічного позову з підстав, викладених у ньому, не виключає можливості задоволення і первісного позову, з підстав, які у ньому вказані, з огляду на що, зустрічний позов подано з порушенням вимог ч.2 ст.180 ГПК України, то колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду, з огляду на наступне:

Задоволення зустрічного позову виключає можливість задоволення первісного позову і навпаки, задоволення первісного позову виключає можливість задоволення зустрічного позову, оскільки договір може бути визнаний недійсним лише один раз, однак підстави визнання недійсним повинні досліджуватись судом за первісним позовом так і за зустрічним.

Крім того, апеляційна інстанція погоджується з доводами апелянта про те, що в разі задоволення позову ОСОБА_3, подання і задоволення позову ОСОБА_2 в окремому позовному провадженні буде неможливим, оскільки договір може бути визнаний недійсним судом лише один раз. Визнання одного договору недійсним в двох різних провадженнях суперечить ст.ст.215, 216 ЦК України, і подання окремого позову ОСОБА_2 не захистить порушеного права, оскільки рішенням суду договір вже буде визнаний недійсним.

Разом з тим, безпідставним є посилання суду на те, що вимоги зустрічного позову про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди жодним чином не пов?язані з вимогами і підставами первісного позову, так як відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди є особливим правовим наслідком визнання недійсним договору на підставі ст.230 ЦК України (Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману).

Частиною 2 ст.230 ЦК України встановлено, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Відповідно до ч.2, ч.3 ст.216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Одночасно слід зазначити, що позивачі за первісним та зустрічним позовом просять про визнання недійсним оскаржуваного договору, посилаються на одну і ту ж обставину - відсутність права ОСОБА_3 продавати ОСОБА_6 корпоративні права, в зв?язку з їх несплатою, що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 46 за березень 2016 року.

Судом апеляційної інстанції також відзначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати.

Керуючись ст.269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.02.2018 р. у справі №914/76/18 скасувати.

3.Матеріали справи направити на розгляд суду першої інстанції.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 29.03.2018 р.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Малех І.Б.