Рішення № 73032502, 26.03.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2018 р.Справа № 924/1090/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" м.Хмельницький

про стягнення 13 746 127,36 грн., з яких 2545411,72 грн. інфляційних втрат, 792 819,64 грн. - 3% річних, 10407 896 грн. - пені

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 14-72 від 14.04.17р.

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 14.03.18р.

Рішення виноситься 26.03.18р. після оголошеної в судовому засіданні 14.03.18р. перерви.

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" 13 746 127,36 грн., з яких 2545411,72 грн. інфляційних втрат, 792819,64 грн. - 3% річних, 10407 896 грн. - пені згідно договору купівлі-продажу природного газу №16-196-Н від 30.12.15р., обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві від 29.01.2018р. проти позову заперечує та повідомляє, що заявлені позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на особливості правовідносин у сфері забезпечення природним газом категорії споживачів «Населення». Адже відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам. Відповідно, дані правовідносини регулюються не тільки укладеним договором, а і постановою КМУ від 11.01.2005р. № 20, якою затверджено "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій", який визначає, зокрема, механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу; наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688, яким затверджено «Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію».

Наголошує на тому, що сума основного боргу по Договору Відповідачем оплачена в повному обсязі. Розрахунок за надані послуги по вищевказаному Договору ТОВ «Хмельницькгаз збут» здійснювало наступним чином: частину вартості послуг з транспортування газу, наданих за Договором, Відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених п. 6.1 Договору. Іншу частину наданих послуг - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі ОСОБА_3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", і Національною акціонерною компанією "НафтогазУкраїни" були укладені ОСОБА_3 протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків. Розрахунок за даними Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за поставлений природний газ відбувся шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями. За умовами вищевказаних ОСОБА_3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювались строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу № 16- 196-Н від 30.12.2015 року. ОСОБА_3 протокольні рішення були підписані усіма учасниками та профінансовані державою в повному обсязі.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги". Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005р.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету. З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає право на отримання бюджетного відшкодування. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову ПАТ “НАК “Нафтогаз України” в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

30.12.2015р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та ТОВ „Хмельницькгаз збут” укладено договір №16-196-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (далі - споживачі покупця). (п.п.1.1., 1.2).

Згідно із п.2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві газ у період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року в обсязі до 190 000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): січень 75000,000 тис.куб. м., лютий 65000,000 тис. куб. м., березень 50000,000 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.2. договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1. договору вбачається, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно п.п.7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та договором.

Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11.1).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Із метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору було укладено низку додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб ТОВ „Хмельницькгаз збут" у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.

Так, 31.01.2016р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015р. №16-196-Н, якою було викладено в іншій редакції п. 2.1. статті ІІ, п.5.4. статті V договору.

29.02.2016р. сторони підписали Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015р. №16-196-Н, якою було викладено в іншій редакції п. 2.1. статті ІІ, п.5.4. статті V договору.

31.03.2016р. сторони підписали Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015р. №16-196-Н, відповідно до якої додано п. 2.1. розділу ІІ, п. п. 3.1. та 3.3 розділу ІІІ, 5.1, 5.2., 5.4. розділу V, п. 6.1. розділу VІ, п.11.1. розділу ХІ викладено в іншій редакції (зокрема відповідно до п. 6.1. договору у новій редакції сторони погодили, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу).

30.04.2016р.сторони підписали Додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015р. №16-196-Н, відповідно до якої додано п. 2.1. розділу ІІ, п. п. 5.1, 5.2., 5.4. розділу V, п.11.1. розділу ХІ викладено в іншій редакції.

На виконання умов договору від 30.12.2015р. №16-196-Н сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016р. на суму 296 072 676,32 грн., від 31.01.2016р. на суму 296072676,32 грн. від 29.02.2016р. на суму 242779526,45 грн., від 31.03.2016р. на суму 265034699,53 грн., від 30.04.2016р. на суму 125 301 705 ,79 грн., від 31.05.2016р. на суму 57671668,69 грн., від 30.06.2016р. на суму 40380232,50грн., 31.07.2016р. на суму 42414 897,94грн., від 31.08.2016р. на суму 44154058,99 грн., від 30.09.2016р. на суму 53309206,08 грн.

Із матеріалів справи слідує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, ТОВ “Хмельницькгаз збут” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України” підписані ОСОБА_3 протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, та проведені відповідні оплати, а саме:

1. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 602 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.02.2016 року, на суму 233 000 000,00 грн.,

2. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2011 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016 року, на суму 55 000 000,00 грн.,

3. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2032 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016 року, на суму 55 000 000,00 грн.,

4. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2033 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016 року, на суму 30 000 000,00 грн.,

5. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2148 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.08.2016 року, на суму 400 000,00 грн.,

6. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2149 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.08.2016 року, на суму 200 000,00 грн.,

7. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2150 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.08.2016 року, на суму 100 000 грн.,

8. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2151 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.08.2016 року, на суму 36 000 000,00 грн.,

9. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2357 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.09.2016 року, на суму 100 000,00 грн.,

10. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2358 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.09.2016 року, на суму 200 000,00 грн.,

11. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2359 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.09.2016 року, на суму 200 000,00 грн.,

12. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2360 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.09.2016 року, на суму 19 700 000,00 грн.,

13. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2361 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.09.2016 року, на суму 20 000 000,00 грн.,

14. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2495 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.,

15. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2496 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.,

16. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2497 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.,

17. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2498 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.,

18. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2499 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.,

19. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2500 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.,

20. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2501 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.,

21. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2502 за рахунок коштів загального фонду державного

бюджету від 18.10.2016 року, на суму 40 000 000,00 грн.,

22. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2504 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 1 100 000,00 грн.,

23. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2505 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 200 000,00 грн.,

24. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2506 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 100 000,00 грн. ,

25. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2507 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 49 000 000,00 грн.,

26. ОСОБА_3 протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2508 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.10.2016 року, на суму 61 947,58 грн.

Відповідно до розділу 1 вказаних протокольних рішень предметом Спільного протокольного рішення є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Розділом 2 протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків. а саме : Сторона 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут) перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України») кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015р. № 16-196-Н із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005р. № 20, дата та номер спільного протокольного рішення за природний газ за 2016р., договір від 30.12.2015р. № 16-196-Н”.

Згідно із розділом 3 протокольних рішень з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року № 493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим ОСОБА_3 протокольним рішенням.

Сторони, що підписали ОСОБА_3 протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов’язань за ОСОБА_3 протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (р. 4 договору).

Розрахунок за даними Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за поставлений природний газ відбувся шляхом перерахування грошових коштів наступними платіжними дорученнями:

1. Платіжне доручення №9 від 29.03.2016 року на суму 233 000 000,00 грн.

2. Платіжне доручення №28 від 27.07.2016року на суму 55 000 000,00 грн.

3. Платіжне доручення №27 від 27.07.2016року на суму 55 000 000,00 грн.

4. Платіжне доручення №29 від 27.07.2016року на суму 30 000 000,00 грн.

5. Платіжне доручення №35 від 17.08.2016 року на суму 400 000,00 грн.

6. Платіжне доручення №36 від 17.08.2016 року на суму 200 000,00 грн.

7. Платіжне доручення №37 від 17.08.2016 року на суму 200 000,00 грн.

8. Платіжне доручення №34 від 17.08.2016 року на суму 36 000 000,00 грн.

9. Платіжне доручення №48 від 19.09.2016 року на суму 100 000,00 грн.

10. Платіжне доручення №46 від 19.09.2016 року на суму 200 000,00 грн.

11. Платіжне доручення № 45 від 19.09.2016 року на суму 200 000,00 грн.

12. Платіжне доручення №44 від 19.09.2016 року на суму 197 000 000,00 грн.

13. Платіжне доручення №43 від 19.09.2016 року на суму 20 000 000,00 грн.

14. Платіжне доручення № 53 від 19.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.

15. Платіжне доручення № 54 від 19.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.

16. Платіжне доручення № 55 від 19.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.

17. Платіжне доручення №56 від 19.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.

18. Платіжне доручення №57 від 19.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.

19. Платіжне доручення № 58 від 19.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.

20. Платіжне доручення № 59 від 19.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.

21. Платіжне доручення № 61 від 19.10.2016 року на суму 1 100 000,00 грн.

22. Платіжне доручення № 62 від 19.10.2016 року на суму 200 000,00 грн.

23. Платіжне доручення № 63 від 19.10.2016 року на суму 100 000,00 грн.

24. Платіжне доручення №65 від 19.10.2016 року на суму 61 947,58 грн.

25. Платіжне доручення № 86 від 02.12.2016 року на суму 49 000 000,00 грн.

26. Платіжне доручення № 87 від 02.12.2016 року на суму 40 000 000,00 грн.

За умовами вищевказаних ОСОБА_3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 року №16-196-Н.

Так, за змістом пункту 3 ОСОБА_3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою ОСОБА_3 протокольним рішенням.

Таким чином сторони, в тому числі НАК „Нафтогаз України” (сторона остання по ОСОБА_3 протокольних рішеннях), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 року №16-196-Н.

На виконання зазначених протокольних рішень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 року №16-196-Н відповідачем проведено розрахунки із позивачем за отриманий природний газ за рахунок наданих державою на погашення заборгованості коштів, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та випискою по операціях ТОВ "Хмельницькгаз збут" з 01.12.2015р. по 31.08.2017р.

Однак, на думку позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав, порушивши строки сплати за отриманий природний газ (п. 6.1) а тому, на підставі п.7.1, 9.2 договору та керуючись ст.625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 13 746 127,36 грн., з яких 2 545 411,72 грн. інфляційних втрат, 792 819,64 грн. - 3% річних, 10 407 896 грн. – пені згідно поданих розрахунків.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу та поставки – ст.ст.655, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

30.12.2015р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” м. Київ та ТОВ „Хмельницькгаз збут” укладено договір №16-196-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах цього договору для подальшої реалізації населенню (п.п.1.1, 1.2 договору).

Поняття договору визначене у ст.626 ЦК України, відповідно до якого договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом приймається до уваги, що договір №16-196-Н від 30.12.2015 року та додаткові угоди до нього (від 31.01.2016р. №1 , від 29.02.2016р. №2, від 31.03.2016р. №3, від 30.04.2016р. №4) за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628, 639, 655 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору.

При цьому, згідно статті 11 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 30 грудня 2015 року, і діє в частині реалізації газу до 31.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем повністю здійснений розрахунок з позивачем за одержаний протягом 2016р. природний газ, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Позивачем заявлено до стягнення 2545 411,72 грн. інфляційних втрат, 792 819,64 грн. - 3% річних згідно розрахунків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Судом приймається до уваги, що вартість поставленого природного газу позивачем за договором була оплачена шляхом часткової оплати вартості послуг з транспортування газу, наданих за Договором, за рахунок коштів підприємства шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених п. 6.1 Договору. Іншу частину наданих послуг - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі ОСОБА_3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету: № 602 від 18.02.2016 року на суму 233 000 000,00 грн., № 2011 від 22.07.2016 року на суму 55 000 000,00 грн., № 2032 від 22.07.2016 року на суму 55 000 000,00 грн., № 2033 від 22.07.2016 року на суму 30 000 000,00 грн., № 2148 від 16.08.2016 року на суму 400 000,00 грн., № 2149 від 16.08.2016 року на суму 200 000,00 грн., № 2150 від 16.08.2016 року на суму 100 000 грн., № 2151 від 16.08.2016 року на суму 36 000 000,00 грн., № 2357 від 16.09.2016 року на суму 100 000,00 грн., № 2358 від 16.09.2016 року на суму 200 000,00 грн., № 2359 від 16.09.2016 року на суму 200 000,00 грн., № 2360 від 16.09.2016 року на суму 19 700 000,00 грн., № 2361 від 16.09.2016 року на суму 20 000 000,00 грн., № 2495 від 18.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн., № 2496 від 18.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн., № 2497 від 18.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн., № 2498 від 18.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн., № 2499 від 18.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн., № 2500 від 18.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн., № 2501 від 18.10.2016 року на суму 50 000 000,00 грн., № 2502 від 18.10.2016 року на суму 40 000 000,00 грн., № 2504 від 18.10.2016 року на суму 1 100 000,00 грн., № 2505 від 18.10.2016 року на суму 200 000,00 грн., № 2506 від 18.10.2016 року на суму 100 000,00 грн., № 2507 від 18.10.2016 року на суму 49 000 000,00 грн., № 2508 від 18.10.2016 року на суму 61 947,58 грн.

Укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 р. № 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію

Відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно з п. п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктами 2.7 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1-1.3, 2.1-2.3, 2.6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688.

Підписання сторонами у 2016 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата вартості природного газу за договором №16-196-Н від 30.12.15р., підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ за договором №16-196 від 30.12.15р. Тому для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями (аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України №908/2215/15-г від 15.12.2015р., №922/364/15 від 15.10.2015р., а також у постановах Верховного Суду України: від 09.09.2014 зі справи № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 09.09.2014 зі справи № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 23.09.2015 зі справи №917/2519/14)

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов’язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. 5. Договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов’язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов’язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;

2) обов’язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов’язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов’язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов’язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Як зазначалося, за умовами п. 6.2. укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 792 затверджено „Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ”, яким визначено , що постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов’язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком (п.1).

Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв’язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (п.п. 4,5).

Пунктами 2-4 визначено, що споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. У разі коли у платіжному дорученні/касовому документі реквізити рахунка за природний газ не відповідають реквізитам поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого газопостачальним підприємством, доведеного до відома банку (підприємства поштового зв’язку), що обслуговує споживача природного газу, обслуговуючий банк (підприємство поштового зв’язку) повертає такий документ платнику без виконання. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме:

до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;

до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:

1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточні рахунки газопостачальних підприємств (п.5).

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств (п.6).

Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи (п.7).

У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються (п.8.).

У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів (дію п. 5-6 зупинено згідно з Постановою КМ № 296 від 26.04.2017).

Оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, здійснюється такими газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

Оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв’язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

На кошти, що розміщуються на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями суб’єктів ринку природного газу.

На кошти, що обліковуються за зазначеними рахунками, не накладається арешт, а операції за такими рахунками не підлягають зупиненню. Кошти, що надходять за спожитий природний газ на підставі визнаної претензії або за рішенням судів, зараховуються виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами (п.п.9.10).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2516 затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, який установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

У п. 1.2. вказаної вище Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2516 визначено, що дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ

Згідно зі ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Виходячи з вищевикладених норм, Державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Оскільки судом встановлено, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 792, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов п.6.2. договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету міністрів України №20 від 11.01.2005, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до покупця газу відповідальності за несвоєчасно здійснені розрахунки у вигляді штрафних санкцій.

При цьому, щодо посилання позивача на необхідність застосування практики Верховного суду України по справі № 910/16072/16 до спірних правовідносин судом враховується наступне. Із зазначеної Постанови Верховного суду України вбачається правова позиція про те, що у відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217), цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

При цьому, Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки; а Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

Судом враховується, що укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальним нормативно-правовим актом, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. передбачивши у розділі 1 положення про те, що предметом Спільного протокольного рішення є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Розділом 2 протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків. а саме: Сторона 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут") перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України») кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015р. № 16-196-Н із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005р. № 20, дата та номер спільного протокольного рішення за природний газ за 2016р., договір від 30.12.2015р. № 16-196-Н”.

Тобто, зазначена постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. не змінює договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, змінили договірні зобов'язання в частині порядку та строків розрахунків за зобов'язаннями, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 р. № 16-196-Н. Саме тому, суд не може погодитись із доданим до позову розрахунком позивача про нарахування 13 746 127,36 грн., з яких 2545411,72 грн. інфляційних втрат, 792819,64 грн. - 3% річних, 10407 896 грн. - пені.

Крім того, звертаючись із позовом до суду, позивачем як підставу позову зазначено окрім договору купівлі-продажу природного газу №16-196-Н від 30.12.15р., спільні протокольні рішення та спеціальний нормативно-правовий акт - постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р.

Враховується, що згідно ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 78 ГПК України).

Зважаючи на викладене, підстави для нарахування 13746 127,36 грн., з яких 2545411,72 грн. інфляційних втрат, 792 819,64 грн. - 3% річних, 10 407 896 грн. - пені на заборгованість, яка була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відсутні.

Таким чином в задоволенні позовних вимог про стягнення 13746 127,36 грн., з яких 2 545411,72 грн. інфляційних втрат, 792819,64 грн. - 3% річних, 10 407 896 грн. - пені належить відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача в зв'язку з відмовою у позові відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" м.Хмельницький про стягнення 13746 127,36 грн., з яких 2 545 411,72 грн. інфляційних втрат, 792 819,64 грн. - 3% річних, 10 407 896 грн. – пені відмовити.

Повний текст рішення складено 29.03.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6), 3 - відповідачу (м.Хмельницький, проспект Миру, 41).