Рішення № 73031944, 22.03.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокуСправа № 912/4414/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря Кравченко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4414/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Світанок", с. Тишківка, Добровеличківський район, Кіровоградська область

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м.Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, смт. Добровеличківка, Кіровоградська область

про визнання додаткової угоди укладеною

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, угода про надання правничої допомоги від 27.12.2017;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" (ТОВ "Агрофірма "Світанок", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач), в якій просить визнати укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі від 01.03.2010 № 041036900002, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Світанок" та Добровеличківською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Добровеличківському відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2010 № 041036900002, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що продовжує користуватися земельною ділянкою по закінченню строку дії договору оренди землі, тоді як відповідач додаткову угоду про поновлення договору не підписав.

У поданому відповідачем відзиві на позов від 30.01.17 відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що право позивача на поновлення дії договору оренди землі не порушене, оскільки позивач звернувся до Головного управління щодо поновлення дії договору на тих самих умовах та з тих самих підстав лише 07.10.2016 року, тоді як мав звернутись в місячний термін до і після закінчення дії договору оренди землі. 04.11.16 листом №Т-17753/0-9948/0/6-16 Головне управління повідомило позивача про прийняте рішення стосовно заперечення проти поновлення договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.17 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.17 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.17 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.17 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

У вказаній постанові зазначено, що вирішуючи цей спір необхідно брати до уваги положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", дотримання передбаченої наведеними нормами процедури поновлення договору оренди землі та встановити наявність чи відсутність порушення переважного права цієї особи на поновлення договору оренди землі на новий строк.

При цьому господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

26.12.17 матеріали справи № 912/4414/16 надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.12.17 справу призначено судді Макаренко Т.В.

15.12.2017 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

Ухвалою від 27.12.17 справу № 912/4414/16 прийнято до свого провадження, постановлено розглядати справу № 912/4414/16 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.18 о 10:00 год.

Ухвалою від 30.01.18 закрито підготовче провадження у справі № 912/4414/16, справу призначено до судового розгляду по суті на 23.02.18 о 10:00 год.

У судовому засіданні 23.02.18 оголошувалась перерва на підставі п. 2 ст. 216 ГПК України по розгляду справи № 912/4414/16 до 11:00 год 22.03.18.

У судовому засіданні 22.03.18 приймав участь представник позивача, який повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач, треті особи правом на участь своїх представників у засіданні суду не скористались, хоча є належно повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідачем подано клопотання від 22.03.18 про розгляд справи без участі представника.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників Відповідача та третіх осіб перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. між Добровеличківською РДА (Орендодавець) та ТОВ "Агрофірма "Світанок" (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надавав, а Орендар приймав в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,96 га (рілля), яка знаходиться на території Тишківської сільської ради (п.п.1, 2 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, вказаний Договір укладено на шість років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстровано у Добровеличківському районному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2010р. за №041036900002.

За актом передачі-приймання б/н та дати здійснено фактичну передачу відповідної земельної ділянки в користування Орендаря (а.с. 23, т.1).

ОСОБА_2 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.09.2016, кадастровий номер земельної ділянки, що отримана ТОВ "Агрофірма "Світанок" в оренду за Договором - 3521786000:02:001:9105 (а.с. 41, т.1).

Строк дії договору скінчився 17.03.2016р. За твердженням позивача, по закінченню строку дії Договору ТОВ "Агрофірма "Світанок" продовжило користуватися земельною ділянкою та звернулось 05.10.2016р. до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою № 292 про поновлення Договору, додавши до заяви поміж іншого проект додаткової угоди.

Із тексту додаткової угоди вбачається, що позиавач просив змінити умови договору.

Так, пункт 8 Договору викладався в наступній редакції:

«Договір укладено на шість років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».

Пункт 9 викладено в наступній редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі вноситься в розмірі 3% від грошової оцінки, що становить 185,34 грн. на рік».

Зазначає, що не отримавши відповіді, позивач звернувся до господарського суду з позовом, яким просив визнати укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі від 17.03.2010р. в редакції, яка була прикладена до листа позивача № 292 від 05.10.2016р.

За нормами ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру.

Наказом Держгеокадастру України № 20 від 03.03.2015р. затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, серед повноважень якого передбачено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Кіровоградської області.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

За наведеними вище нормами орендодавцем землі, що отримана ТОВ "Агрофірма "Світанок" в оренду за Договором, стало Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Стаття 764 ЦК України передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, якщо відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця

Право на поновлення договору оренди землі також передбачено нормами спеціального закону, який регулює земельні відносини - статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Господарський суд враховує, що позовні вимоги позивач обґрунтовує ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", однак, господарський суд також враховує Постанову Вищого господарського суду України від 05.12.17 у даній справі, у якій зазначено, що вирішуючи цей спір необхідно брати до уваги положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", дотримання передбаченої наведеними нормами процедури поновлення договору оренди землі та встановити наявність чи відсутність порушення переважного права цієї особи на поновлення договору оренди землі на новий строк.

При цьому господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Право на оренду спірної земельної ділянки у позивача виникло на підставі відповідного договору оренди від 01.03.2010.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд України, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у ч. 1 - ч. 5 вказаної статті, друга - у ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

За змістом ч. 1 - ч. 5 згаданої статті, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Правова конструкція, передбачена ч.1-ч.5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом згаданої статті Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

У відповідності до ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено іншу правову підставу, яка полягає в наступному: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, ч.1-ч.5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.1-ч.5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі»: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Таким чином, виходячи з того, що ч. 1-ч. 5 та ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» містять дві окремі правові підстави реалізації орендаря свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками.

Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже застосованого позивачем поновлення договору оренди на підставі ч.1-ч.5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та наявності заперечень з боку орендодавця (Держгеокадастру) у його поновленні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 21.02.18 по справі № 908/1164/17, від 01.02.13 по справі № 924/503/17.

Частиною 6 статті 33 Закону України передбачена автоматична пролонгація договору за наявності встановлених цією нормою юридичних фактів, а саме: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди. Поряд з цим, частина 8 цієї статті встановлює вимогу щодо укладення додаткової угоди в обов'язковому порядку у місячний строк.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що після закінчення строку дії Договору оренди землі позивач продовжив користуватись земельною ділянкою. ОСОБА_2 поданої до матеріалів справи довідки Голованівської ОДПІ (Добровеличківське відділення) заборгованість зі сплати податку у ТОВ "Агрофірма Світанок" відсутня.

Господарський суд також враховує, що спір про поновлення Договору оренди землі від 01.03.2010р., зареєстрованого 17.03.2010 р. за № 041036900002, вже був предметом розгляду у справі № 912/1941/16 між тими ж сторонами (позивач - ТОВ "Агрофірма "Світанок", відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області).

Рішенням господарського суду від 15.07.2016р. у справі № 912/1941/16 у задоволенні позову ТОВ "Агрофірма "Світанок" відмовлено.

При цьому встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Світанок" зверталось до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 20.10.2015 (майже за п'ять місяців до закінчення строку дії Договору) із завою про внесення змін до Договору.

Рішення господарського суду від 15.07.2016 у справі № 912/1941/16 залишено без змін згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 та є таким, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом в ході розгляду справи № 912/4414/16 було оглянуто матеріали справи № 912/1941/16 та знято копії з листів сторін та долучено до матеріалів даної справи № 912/4414/16.

Дослідивши листування сторін з приводу поновлення Договору оренди від 17.03.2016 року судом встановлено, що у листі від 20.10.2015 року та проекті Угоди (Проекту) про внесення змін до договору оренди землі від 17.03.2010 року № 041036900002, який додано позивачем до цього листа, позивач просив внести зміни до Договору оренди від 17.03.2010р. А саме: у п.8 договору від 17.03.2010 року за № 041036900002 слова "строком на 6 років" замінити на "строком на 21 рік"; до п.9 договору від 17.03.2010 року за № 041036900002 змінивши на "3,0% від грошової оцінки земель на 7,0 % від нормативної грошової оцінки землі".

На вказаний лист позивачем отримано відповідь від 09.12.2015 № ДС-27-11-0.31-9924/22-15 з пропозицією звернутися в установленому порядку і строки, з наданням документів, що підтверджують належне виконання обов'язків за умовами Договору.

В подальшому позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням № 42 від 28.12.2015, в якому зазначав, що у відповідь на лист відповідача від 09.12.2015 року № ДС-27-11-0.31-9924/22-15 про усунення неузгоджених позицій Угоди (Проекту) про внесення змін до договору оренди землі від 17.03.2010 року № 041036900002, площею 7,96 га, ТОВ "Агрофірма "Світанок" подає в зміненій редакції УГОДУ (ПРОЕКТ) про внесення змін до договору оренди землі від 17.03.2010 року № 041036900002 (а.с.116,т.1).

До вказаного листа було додано УГОДУ (ПРОЕКТ) про внесення змін до договору оренди землі від 17.03.2010 року № 041036900002, за текстом якої позивач пропонував внести зміни до п. 8 договору оренди землі від 17.03.2010 року та змінити "шість років" на: "договір укладено до 17 березня 2023 року"; а в п.9 Договору пропонував змінити розмір орендної плати з 3,0 % від грошової оцінки земель на 8,0 % від грошової оцінки землі.

На вказане звернення Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 24.03.2016 № Т-1027/0-2174/0/6-16 повідомило ТОВ "Агрофірма "Світанок", що не має підстав для задоволення заяви та запропонувало привести подані документи у відповідність до вимог законів.

В матеріалах справи також наявний лист відповідача від 04.11.2016 № Т-17753/0-9948/0/6-16, в якому Головне управління повідомило позивача про прийняте рішення стосовно заперечення проти поновлення договору оренди землі, посилаючись при цьому, що листом Держгеокадастру від 14.12.2015 року № ДС-22-28-0.13-17122/23-15 Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області було рекомендовано переглянути діючі договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на предмет терміну ді договору оренди (не більше 7 років), а також встановлення річної орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 8 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Отже, як убачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії Договору позивач звернувся до відповідача із клопотанням про поновлення договору на 21 рік, тобто фактично запропонував поновити договір на інший строк і змінити цю істотну умову договору, а в подальшому між сторонами також велося листування стосовно поновлення договору на інших умовах, ніж його було укладено (строк дії договору та розмір орендної плати), проте додаткової угоди між сторонами укладено не було, при цьому за приписами частин 4-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За змістом статті 1 ГПК у редакції, чинній на час звернення з позовом, правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Оскільки, як встановлено матеріалами справи, сторонами не було досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору на підставі ч. 1-5 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, та при цьому позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачем його права на поновлення договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" його вимоги укласти додаткову угоду, як це передбачено частинами 7-8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", господарським судом визнаються необґрунтованими.

Відповідно, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення

позивачу за адресою: с. Тишківка, Добровеличківський район, Кіровоградська область;

відповідачу за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Ак. Корольова, 26

третій особі за адресою: 27000, Кіровоградська обл., смт. Добровеличківка, вул. Центральна (Кірова), 112.

Повне рішення складено 29.03.18.

Суддя Т. В. Макаренко