Рішення № 73031906, 28.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2018Справа № 910/1614/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 56)

до Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька,15-17/181)

про стягнення 182 110,40 грн

за участю представників

від позивача Корчинський Б.І.

від відповідача Яцишин У.М.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Васильківської міської ради до Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» про стягнення 182 110,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.10.2014 року між Васильківською міською радою (позивач) та ПАТ«Концерн Галнафтогаз» (відповідач) укладено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова від 27.10.2014 року для здійснення будівництва АЗС по вул.. Робкорівська, 1-А в м. Васильків, Київської області, на виконання якого умов якого відповідачем було сплачено на користь позивача 341 189,60 грн.

У акті позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Васильківської міської ради за період з 01.07.2010 по 01.07.2015, складеним Васильківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією ДФІ в Київській області 29.09.2015 № 16-23/13, зазначено, що відповідачем сплачено пайову участь не в повному обсязі:- кошторисна вартість будівництва - 3233000,00 грн., сплачено коштів пайової участі в сумі 341189,60 грн., різниця становить 182110,40 грн.

Тобто, за результатами вказаної ревізії встановлено, що бюджету міста Василькова завдано збитки у розмірі 182 110,40 грн., внаслідок ненадання відповідачем достовірної інформації щодо загальної вартості об'єкта будівництва, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з останнього упущену вигоду у розмірі 182 110,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Державного підприємства "Документ" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 28.03.2018.

19.03.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву з доказами направлення такого відзиву позивачу. У даному відзиві відповідач проти вимог заперечує у повному обсязі з огляду на те, що всі доводи позивача про надання відповідачем недостовірних відомостей та умисно заниження загальної кошторисної вартості будівництва не відповідають дійсності. Оскільки, за доводами відповідача, загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва була достеменна відома позивачу ще на стадії укладання договору про пайову участь. Крім цього, відповідач зазначає, що даним обставинам уже надано оцінку Господарським судом міста Києва у справі № 911/116/17 від 13.06.2017, залишеного в силі постановою Київським апеляційним господарським судом від 12.12.2017.

Також відповідач стверджує, що позивачем належним чином не обґрунтовано вимоги стосовно завдання збитку у вигляді упущеної вигоди через неправомірність дій відповідача, оскільки не доведено усіх елементів складу господарського правопорушення, визначених приписами ст. 255 ГК України. Оскільки, поведінка відповідача була правомірною, так як ПАТ «Концерн Галнафтогаз» виконав взяті на себе зобов'язання визначені умовами договору, укладеного між сторонами.

Крім іншого, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки договір укладався сторонами 27.10.2014, а до суду позивач звернувся з позовною заявою лише 18.01.2018, а відтак вважає що позивачем строк визначений ст. 275 ЦК України пропущений.

У судове засідання 28.03.2018 з'явилися представник сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та просив суд задовольнити вимоги та стягнути з відповідача 182 110,92 грн упущеної вигоди.

Представник відповідач проти вимог заперечував та просив суд відмовити у позові повність з підстав наведених у письмовому відзиві, що залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.03.2018 оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 жовтня 2014 року між Васильківською міською радою (надалі - позивач/сторона 1) та Публічним акціонерним товариство «Концерн Галнафтогаз» (надалі - відповідач/сторона2) було укладено договір №79 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова (надалі - договір).

За доводами позивача, за наданим відповідачем проектом кошторисна вартість будівництва була зазначена у сумі 3 411 896,00 грн. А відтак, згідно з поданого відповідачем кошторису між відповідачем та позивачем було укладено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова для здійснення будівництва АЗС по вул.. Робкорівська, 1-а, в м. Васильків.

Відповідно до п.1.1 договору сторона 2 здійснює пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова шляхом перерахування коштів до міського цільового фонду створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, а сторона 1 приймає дані кошти на окремий рахунок.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що сторона 1 зобов'язана виконати розрахунок розміру пайової участі до оплати замовником у відповідності до ст.. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з п. 2.2.2 договору сторона 2 зобов'язується сплатити кошти пайової участі згідно з розрахунком пайової участі у розвиток інфраструктури міста до Фонду частинами за графіком не пізніше листопада 2014р. у сумі триста сорок одна тисяча сто вісімдесят дев'ять грн.. 60 коп.

Проте, як зазначає позивач Васильківською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією в Київській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Васильківської міської ради за період з 01.07.2010 року по 01.07.2015 року, за результатами якої 29.09.2015 складено акт №16-23/13.

У зазначеному акті інспекцією встановлено, що будівництво АЗС на 250 заправлень на добу, м. Васильків, вул.. Робкорівська, 1а, введено в дію 04.11.2014 (сплата не в повному обсязі), забудовник - ПАТ «Концерн Галнафтогаз», кошторисна вартість будівництва - 5 233 000,00 грн., договір про пайову участь у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 27.10.2014 №9, в якому визначено величину пайової участі в сумі 341 189,60 грн., тоді як 10% від кошторисної вартості будівництва становить 523 300,00 грн., ПАТ «Концерн Галнафтогаз» сплачено коштів пайової участі в сумі 341 189,60 грн., різниця становить - 182 110,40 грн.

Враховуючи приписи встановлені в Акті Державною фінансовою інспекцією в Київській області позивач направив на адресу відповідача претензію вих.. №834/09.03-10 від 17.11.2017 року, в якій пропонував негайно сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури міста Василькова в сумі 182 110,40 грн.

Оскільки, така сума не було сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з ТОВ «Концерн Галнафтогаз» упущеної вигоди у розмірі 182 110,40 грн. В обґрунтування правової позиції посилається на ст.ст. 174, 179 ГК України та ст. 22, 526, 648, 1166 ЦК України.

Відповідач проти вимог заперечував з підстав наведених у відзиві, а саме: загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва була достеменна відома позивачу ще на стадії укладання договору про пайову участь, що також підтверджується рішенням у справі № 911/116/17 від 13.06.2017. Позивачем не доведено усіх елементів складу господарського правопорушення, визначених приписами ст. 255 ГК України, а також просить застосувати строки позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 13.06.2017 у справі № 911/116/17 за позовом Васильківської міської ради до Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» про визнання укладеною додаткову угоду та стягнення 182 110,40 грн. у позовних вимогах позивачу відмовлено в повному обсязі.

У мотивувальній частині даного рішення встановлено, що «…Рішенням двадцять третьої сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області від 04.04.2012 року затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків (надалі - Порядок).

Відповідно до п.1.2 Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні інфраструктури м. Васильків.

Пайова участь (внесок) в розвитку інфраструктури м. Васильків полягає у перерахуванні замовником після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію до міського бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з п.2.1 Порядку, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з Васильківською міською радою (відповідно до встановленого Васильківською міською радою розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням кошторисної вартості будівництва об'єкта будівництва, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Пунктом 2.2 Порядку передбачено, що розмір пайової участі у розвиток інфраструктури м. Васильків з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, становить:

- 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

- 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації Васильківською міською радою звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (п.4.1 Порядку).

Відповідно до п.4.2 договору пайовий внесок сплачується на підставі договору про пайову участь у створенні інфраструктури м. Васильків, що укладається між замовником та Васильківською міською радою в особі Васильківського міського голови (п.4.2 Порядку).

В матеріалах справи наявний акт готовності об'єкта до експлуатації від 22.10.2014 року («Будівництво АЗУ на 250 заправлень на добу по вул.. Робкорівська, 1-А в м. Васильків, Київської області») в п.10 якого зазначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво 5233 тис. гривень, у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи 3071 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 1047 тис. гривень.

Позивачем надано лист від 10.10.2014 року підписаний директором відповідача, в якому зазначено, що сума пайової участі розраховується від вартості будівництва, яка вказується в зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва, а саме в пунктах 1-9 включно і становить 2909,194 тис. грн. А також, надано Розрахунок пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова (підписаний головою правління відповідача) в якому зазначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків з урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить 341189 грн. 60 коп.

Також, в матеріалах справи наявний зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва («Будівництво АЗУ на 250 заправлень на добу по вул.. Робкорівська, 1-А в м. Васильків, Київської області»), відповідно до якого всього по зведеному кошторисному розрахунку 5233,180 тис. грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що на момент укладання договору позивачу було відомо про кошторисну вартість об'єкта та те, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з Васильківською міською радою (відповідно до встановленого Васильківською міською радою розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, тому вимога позивача щодо визнання укладеною додаткову угоду від 01.12.2016 року до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова від 27.10.2014 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню».

Дане рішення залишено без змін постановою Київським апеляційним господарським судом від 12.12.2017, в якій суд апеляційної інстанції надав оцінку діям позивача, а саме: «Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що надання відповідачем недостовірних відомостей, а саме: умисне заниження загальної кошторисної вартості будівництва - АЗС по вул. Робкорівської, 1-а в м. Васильків (зазначивши суму 3909194,00 грн., замість реальної 5233000,00 грн), потягло за собою внесення неповних та недостовірних відомостей у договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Василькова від 27.10.2014; через дії відповідача позивачу завдано збитки на суму 182110,40 грн, що мали надійти до бюджету за рахунок коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Василькова є необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, обов'язок виконати розрахунок розміру пайової участі, належної до оплати замовником покладено саме на позивача, який відповідно до п.4.1 Порядку визначається за зверненням замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що у справі № 911/116/17 уже надано оцінку доводам позивача, зокрема: про обізнаність позивача стосовно кошторисної вартість об'єкта та розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що визначений у договорі, укладеному з Васильківською міською радою (відповідно до встановленого Васильківською міською радою розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) а також необґрунтованості доводів позивача щодо наданням відповідачем недостовірних відомостей, а саме: умисне заниження загальної кошторисної вартості будівництва - АЗС по вул. Робкорівської, 1-а в м. Васильків (зазначивши суму 3909194,00 грн., замість реальної 5233000,00 грн), потягло за собою внесення неповних та недостовірних відомостей у договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Василькова від 27.10.2014. через дії відповідача позивачу завдано збитки на суму 182110,40 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини, адже існування даної обставини підтверджує судове рішення у справі № 911/116/17 від 13.06.2017 у спорі, що виник між тими ж сторонами.

Доводи позивача про понесення останнім упущеної вигоди через неправомірні дії відповідача спростовуються таким.

Судом встановлено, що договір сторонами укладено з узгодженням всіх істотних умов; договір виконано як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, жодних претензій та зауважень стороною 1 заявлено не було стороні 2.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновок перевірки Васильківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією ДФІ в Київській області, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.

Адже, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Зі змісту правовідносин сторін вбачається, що відповідач здійснює пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова шляхом перерахування коштів до міського цільового фонду створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, а позивач приймає дані кошти на окремий рахунок.

Таким чином, доводи позивача, викладені ним у позові, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За таких обставин, з огляду недоведеність позивачем наявності підстав для стягнення упущеної вигоди, а також наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов, позовні вимоги Васильківської міської ради з підстав, заявлених у даній позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст..256 Цивільного кодексу України). Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо спірних правовідносин, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачам у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.03.2018

Суддя Пукшин Л.Г.