Ухвала суду № 73031829, 28.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.03.2018Справа № 910/2238/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит»доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировичапровизнання протиправним та скасування рішенняСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

не викликалися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача №645 від 25.01.2018 р. про нікчемність договору купівлі - продажу прав вимоги від 12.09.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит».

26.03.2018 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирову Владиславу Володимировичу та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим та службовим особам, вчиняти будь-які дії, направлені на реалізацію (продаж) у будь-який спосіб активів (права вимоги), що склали предмет відступлення за договором купівлі-продажу прав вимоги від 12.09.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит».

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Як на підставу для забезпечення даного позову позивач вказує на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відповідач можуть вчинити дії, направлені на реалізацію активів, відступлення яких становило предмет договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.09.2014 р.

При цьому, на думку позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, і, відповідно, поновлення порушених прав позивача.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом: 1) накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; 2) заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.

Тобто, приписи ст. 137 Господарського процесуального кодексу України містять чітку заборону вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам (до яких, зокрема, відноситься відповідач у даній справі) вчиняти певні дії.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий