Рішення № 73031683, 20.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018Справа № 910/19842/17

За позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство";

до Закарпатської митниці ДФС (відповідач 1);

Державної казначейської служби України (відповідач 2);

про стягнення 197 111,30 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Гейвич М. М., адвокат, ордер ЛВ №099152 від 01.12.2017 р.;

Від відповідача 1: не з'явилися;

Від відповідача 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з Державного бюджету України 197 111,30 грн. шкоди, яка заподіяна внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/19842/17, розгляд справи призначено на 12.12.2017 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача 1 надійшло клопотання про заміну відповідача та направлення справи за підсудністю. Вказане клопотання було відхилене судом як безпідставне та не доведене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року слухання справи призначено на 25.01.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 року ухвалено розгляд справи №910/18354/17 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу № 910/19842/17 до судового розгляду по суті на 20.03.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року у задоволенні клопотання Закарпатської митниці ДФС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Представником позивача у судовому засіданні 20.03.2018р. було надано усні пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача 1 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання 20.03.2018р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2012р. між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) було укладено договір №2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015р.) якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних на піввагонах.

У п.9.1 вказаного правочину (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015р.) наведено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

Між ДП «Бродівське лісове господарство» в особі директора Ониськіва О.Я. (Продавець), з однієї сторони та фірмою «Пізец ГмбХ» в особі директора Франца Пізеца (Покупець) укладено контракт №7-2016 BR від 10.05.2016 року, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купляє лісоматеріали необроблені, а саме - дрова паливні.

Згідно контракту ціна на товар встановлена в Євро. Відповідно до п. 5.1 Контракту оплата товару здійснюється шляхом банківському переказу грошових коштів на валютний рахунок продавця на момент відвантаження товару. На виконання вимог Контракту фірмою «Пізец ГмбХ» перераховано ДП «Бродівське лісове господарство» 17.05.2016 року грошові кошти в сумі 7 150.00 Євро.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що на виконання вимог вищезгаданого контракту було здійснено завантаження лісопродукції 19 травня 2016 року вагоном №32261372 та здійснено замитнення згідно ВМД №209050000/2016/001548.

Організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відповідності до договору №2230/1234-2012р. від 28.12.2012р.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача 1 не заперечені, Закарпатської митниці ДФС, вагони, які відправлялись на адресу фірм-нерезидентів, не пройшли митного огляду та були затримані на станції Батьово.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що дії відповідача 1 затриманню вантажу на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 197 111,30 грн. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачів шкоди в сумі 197 111,30 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди наведено, зокрема, у статтях 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як було встановлено вище, на виконання вимог контракту №7-2016 BR від 10.05.2016 року позивачем здійснено завантаження лісопродукції 19.05.2016р. до вагону № 32261372. Означений вагон було замитнено, про що складено вантажну митну декларацію №209050000/2016/001548. Організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відповідності до договору №2230/1234-2012р. від 28.12.2012р. Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача 1 не заперечені, вагон № 32261372 не пройшов митного огляду та був затриманий Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/2237/16 за позовом Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності.

Постановою від 02.11.2016р. Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/2237/16, яка була залишена без змін ухвалою від 16.02.2017р. Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 11.04.2017р. Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" було задоволено: визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів: Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" № 96399787, № 96395264, № 96392964, №96398672; Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" №67610808; Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" №65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, №96396643; Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" №91503227, № 91503839, № 91502765; Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; Державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542; Державного підприємства "Cколівське лісове господарство" № 63359328; зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України наступних залізничних вагонів Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, №91503730; Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, №96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; Державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542; Державного підприємства "Cколівське лісове господарство" № 63359328; розподілено судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.

Отже, рішення по справі №813/2237/16, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують.

У судовому рішенні від 02.11.2016р. Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/2237/16, останнім встановлено, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі, Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 32261372, через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 Митного кодексу України.

Тобто, з наведеного полягає, що у межах провадження по справі №813/2237/16 судом адміністративної юрисдикції було встановлено обставини неправомірної поведінки (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС, які у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доведенню не потребують.

Наразі, заперечення відповідача 1 проти задоволення позову та, зокрема, обставин неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС, з посиланням на приписи Митного кодексу України судом до уваги не приймаються як необгрунтовані та безпідставні. При цьому, судом враховано, що означені заперечення були предметом розгляду у межах справи №813/2237/16, та не нівелюють преюдиціальності фактів, встановлених судом адміністративної юрисдикції.

Як вбачається з представлених суду документів, з огляду на затримання вагону №32261372, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", яке у відповідності до договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012р. є виконавцем послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах, було нараховано за надані послуги, а саме, зберігання вантажу, подання та забирання вагонів, зважування вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи, суму в розмірі 197 111,30 грн.

З представлених суду документів вбачається, що Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" було оплачено послуги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а саме згідно платіжного доручення №1326 від 24.05.2017р. сплачено 197 111,30 грн.

Заперечення відповідача 1 стосовно того, що означені оплати могло бути здійснено не у зв'язку із затриманням Закарпатською митницею ДФС вагону 32261372, суд до уваги не приймає, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Зокрема, у листі №ЦТЛ-19/812 від 13.04.2017р. філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" останнім підтверджено, що у зв'язку з затримкою вагону 32261372 на станції Батьово з причини «поглибленого митного контролю» Львівською залізницею було нараховано останньому 197 111,30 грн. додаткових зборів.

Отже, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо належного доказового обґрунтування позивачем розміру збитків, понесених внаслідок затримки відповідачем 1 вагону №32261372.

При цьому, у даному випадку матеріалами справи також підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" збитками, оскільки фактично витрати за користування вагоном, зберігання вантажу, подання та забирання вагонів, зважування вантажу, було понесено саме внаслідок затримки вагонів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України шкоди в розмірі 197 111,30 грн. заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС.

Також позивачем заявлено до стягнення 15 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У матеріалах справи міститься укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери" копія договору про надання правової допомоги № 18/09/17 від 21.09.2017 р., копія ордеру серія ЛВ № 099152 про надання правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 18/09/17 від 21.09.2017 р. адвокатом Гейвич М.М., а також копія платіжного доручення № 2865 від 02.11.2017 року, згідно якого позивачем було оплачено гонорар адвокатському об'єднанню.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" у повному обсязі.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків Державного бюджету України (Державна казначейська служба України 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, будинок 6, ЄДРПОУ 37567646) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вул.Низька, будинок 15, ЄДРПОУ 00992444) шкоду в сумі 197 111 (сто дев'яносто сім тисяч сто одинадцять) грн. 30 коп., заподіяну внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, будинок 20, ЄДРПОУ 39515893), а також 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 23.03.2018 р.