Рішення № 73031626, 19.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2018 Справа № 908/2314/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретареві Курочкіній О.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2314/17

За позовом – Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача – Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (69000, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 3, код ЄДРПОУ 14313317)

про стягнення 7574,17 грн.

Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін та учасників:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 255/20-19 від 11.01.2016р.;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 8 від 28.09.2017;

СУТЬ СПОРУ:

Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” 7574,17 грн. суми основного боргу за період з жовтня 2014р. по квітень 2016р.

Ухвалою від 23.11.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно номер провадження 21/38/17, справу призначено до розгляду в засіданні на 17.01.2018 року.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від відповідача до суду 16.01.2018р. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” у повному обсязі та просить суд розстрочити виконання рішення суду на дев’ять місяців рівними частинам, а саме, щомісячно по 1019,35 грн., починаючи з березня по листопад 2018р. включно.

Ухвалою від 17.01.2018р. судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/2314/17 на 07.02.2018р. о 12 год. 20 хв.

30.01.2018 до суду від відповідача надійшов уточнений відзив, в якому він просить розстрочити виконання рішення про стягнення 9174,17 грн. на 9 місяців рівними частками, а саме щомісячно по 1019,35 грн., починаючи з березня по листопад 2018 року включно.

Ухвалою від 07.02.2018р. судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/2314/17 на 28.02.2018р. о 10 год. 15 хв.

28.02.2018 року до суду від позивача надійшов відзив № 206/45/19 від 26.02.2018 року (вх. № 08-08/4138/18 від 28.02.2018), відповідно до якого позивач заперечує проти розстрочення виконання рішення суду у даній справі, в зв’язку з тим, що Концерну “Міські теплові мережі” з метою забезпечення споживачів тепловою енергією необхідно здійснювати оплату за газопостачання.

Ухвалою від 28.02.2018р. судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/2314/17 на 19.03.2018 року, 10 – 30, виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 17.01.2018 року у справі № 908/2314/17, виклавши пункти 1-2 в наступній редакції: “Відкрити провадження, справу № 908/2314/17 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 07.02.2018 року, 12 - 20”.

Від відповідача до суду 19.03.2018р. надійшов уточнений відзив на позов, відповідно до якого відповідач надав суду додаткові докази в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду, а саме копію звіту з праці за лютий 2018р., копію графіку погашення заборгованості із заробітної плати у 2018р., оригінал довідки про стан погашення заборгованості по розстроченим рішенням станом на 15.03.2018р.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 908/2314/17 до судового розгляду по суті на 19.03.2018р. (після закінчення підготовчого судового засідання).

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.03.2018р. визнав позов у повному обсязі та просив суд розстрочити виконання рішення суду на дев’ять місяців рівними частинами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.03.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як вказує позивач, ЗДП «Радіоприлад» є балансоутримувачем власного житлового фонду, до складу якого входить житловий будинок, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 14-Б.

Відповідно до Договору дарування від 18.11.2005р. власником АДРЕСА_1 виступає ОСОБА_3.

Пунктом 1 Рішення Запорізької міської ради від 26.05.2008р. № 224/2 «Про переведення квартири АДРЕСА_2 до нежитлового фонду» визначено: Перевести квартиру АДРЕСА_2 до нежитлового фонду та оформити її як нежитлове приміщення за ОСОБА_3 для подальшого використання під магазин непродовольчих товарів та офіс.

ОСОБА_3 провести реєстрацію права власності на нежитлове приміщення по вул. Анголенка, 14-Б в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», а також укласти договори з підприємствами – постачальниками комунальних послуг (п. 3 Рішення).

01.11.2008р. між ОСОБА_3 та Концерном «МТМ» був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 60082.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 9 від 28.08.2013р. «Про затвердження Положення про порядок переведення житлових приміщень (квартир, будинків, їх частин) до нежитлового фонду» був затверджений порядок переведення жилих приміщень до нежитлових.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 24.10.2104р., направленої на адресу позивача, зазначено, що квартира АДРЕСА_2 не була переведена до нежитлового фонду.

Згідно реєстру прав власності від 14.07.2017р. власником зазначеної вище квартири з 19.01.2017р. виступає ОСОБА_4, а з 15.05.2017р. квартира була переведена до нежитлового фонду м. Запоріжжя.

04.02.2015р. між Концерном «МТМ» та ОСОБА_5 було підписано Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1 якої визначено, що Договір вважається розірваним в частині відпуску теплової енергії з 10.10.2014р.

Як зазначає позивач, оплата за теплову енергію, поставлену до житлової квартири АДРЕСА_2 до 19.01.2017р. повинна була нараховуватись за відповідним тарифом, визначеним для населення.

Отже, на думку позивача, теплове навантаження квартири № 13 було додано до загального навантаження житлового будинку по вул. Базарній, 14-Б, балансоутримувачем якого виступає відповідач.

Позивач зазначає, що Концерном «МТМ» простими листами було надіслано на адресу відповідача рахунки, акти приймання-передачі за спірний період.

Крім того, позивачем 30.05.2016р. було надіслано повторно рахунки та акти приймання-передачі на адресу відповідача за спірний період, докази надіслання містяться в матеріалах справи.

Концерном «МТМ» було запропоновано внести зміни в частині збільшення розміру теплового навантаження на об’єкт теплопостачання – будинок № 13 по вул. Анголенка, 14-Б, однак ЗДП «Радіоприлад» відмовило, посилаючись на те, що в бухгалтерському обліку житлово-квартирного відділу відповідача спірна квартира обліковується як нежитлове приміщення.

Позивач вказує на те, що спірна квартира не використовується під комерційну діяльність, не має окремого виходу, в приміщенні не проводилась реконструкція та на час звернення до суду не зареєстрована як нежитлове приміщення.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача на свою користь 7574,17 грн. донарахованої заборгованості з відпуску теплової енергії за період з жовтня 2014р. по квітень 2016р.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Дії сторін (передача продавцем товару, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у спірний період, зазначена у актах приймання-передачі теплової енергії, які щомісячно надсилалися на адресу відповідача.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чикаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов’язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Оскільки факт постачання теплової енергії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а доказів оплати поставленої теплової енергії за період з жовтня 2014р. по квітень 2016р. суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 7574,17 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відтак, позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Таким чином, позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” до Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” про стягнення заборгованості в розмірі 7574,17 грн. підлягають задоволенню.

Розглянувши в судовому засіданні 19.03.2018р. клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд його задовольнив частково з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що в зв’язку з відсутністю державних замовлень підприємство тривалий час знаходиться в скрутному фінансовому становищі та існує цілком за рахунок власної господарської діяльності.

Крім того, звіт підприємства з праці за грудень 2017 р. підтверджує, що на підприємстві існує заборгованість з виплати заробітної плати 4388,6 тис.грн.

Посилаючись на тяжкий фінансовий стан ЗДП “Радіоприлад” та наявність провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство ЗПД “Радіоприлад”, відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі № 908/2314/17 в частині стягнення основного боргу за використану теплову енергію в розмірі 7574,17 грн. на дев’ять місяців рівним частинами, а саме щомісячно по 1019,35 грн., починаючи з березня по листопад 2018 року включно.

Представники позивача в судових засіданнях заперечували проти задоволення розстрочення виконання рішення суду, в зв’язку з тим, що Концерн «МТМ» здійснює виробничо-технічну діяльність, яка спрямована на надійне та безпечне забезпечення споживачів тепловою енергію. Як вказує позивач, предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розповсюдження, розподілення теплової енергії для обігріву житла, населення та надання теплової енергії бюджетним підприємствам, установам, організаціям. Концерну “Міські теплові мережі” з метою забезпечення споживачів тепловою енергією необхідно здійснювати оплату за газопостачання.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Неможливість виконання зобов’язань, і як наслідок необхідність надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач обґрунтовує тяжким фінансовим станом підприємства.

Відповідні документи, що обґрунтовують позицію відповідача надані суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд констатує існування об’єктивних обставин, які ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про надання розстрочки на виконання рішення підлягає частковому задоволенню шляхом надання розстрочення виконання рішення щодо стягнення 7574,17 грн. на шість місяців рівними частинами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (69000, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 3, код ЄДРПОУ 14313317) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 7574 (сім тисяч п’ятсот сімдесят чотири) грн. 17 коп. – основного боргу, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. – судового збору.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення щодо стягнення 7574,17 грн. суми основного боргу задовольнити частково.

Видати наказ, після набрання рішенням законної сили, виконання якого розстрочити на шість місяців рівними частинами наступним чином: до 30.04.2018 – 1262,36 грн.; до 31.05.2018 - 1262,36 грн., до 30.06.2018 – 1262,36 грн.; до 31.07.2018 - 1262,36 грн., до 31.08.2018р. - 1262,36 грн., до 30.09.2018р. – 1262,36 грн.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Черкаський

дата складання повного тексту рішення – 29.03.2018 р.