Ухвала суду № 73031531, 27.03.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" березня 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/1256/14

За позовом Закарпатського прокурора з нагляду за додержання законів у транспортній сфері, м. Ужгород в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та ЗОКП "Міжнародний аеропорт Ужгород", м. Ужгород

до відповідача 1 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 ТОВ "ВІП Автореклама", м. Ужгород

за участю третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог на

стороні відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про визнання недійсним на майбутнє договору №2 від 01.10.2012р. укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ "ВІП Автореклама" та зобов'язання ТОВ "ВІП Автореклама" демонтувати об'єкт зовнішньої реклами, розташований по вул. Закарпатська, м. Ужгород (р - н ТЦ "Дастор").

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

прокурор - Лемак Р. - прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

від позивача (Закарпатська обласна державна адміністрація) - не з'явився

від позивача (ЗОКП "Міжнародний аеропорт Ужгород") - Чернобук Я.Л. (дов. від 15.12.17)

від відповідача 1 - Зінич А.Б. - заступник начальника управління правового забезпечення Ужгородської міської ради, начальник відділу правової експертизи документів (дов.№26.01-10/01 від 02.01.18)

від відповідача 2 - Бойко Б.Б., договір-доручення від 21.02.2018р

від третьої особи - Зінич А.Б. - заступник начальника управління правового забезпечення Ужгородської міської ради, начальник відділу правової експертизи документів (дов.№03-17/3 від 05.01.18

СУТЬ СПОРУ: визнання незаконним та скасувати п.І рішення виконкому Ужгородської міської ради №465 від 14.11.2008 року "Про надання дозволів на зміну місця розташування об'єктів зовнішньої реклами" в частині надання дозволу на розміщення рекламних щитів ТОВ "ВІП Автореклама", визнання недійсним на майбутнє договору №2 від 01.10.2012 р. укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ "ВІП Автореклама" та зобов'язання ТОВ "ВІП Автореклама" демонтувати об'єкт зовнішньої реклами, розташований по вул. Закарпатська, м. Ужгород (р - н ТЦ "Дастор").

Позивач (Закарпатська обласна державна адміністрація) участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, однак у поданому 23.02.18 до господарського суду Закарпатської області клопотанні №996/06-16 від 23.02.18 просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника.

Позивачі та прокурор вимоги ухвали суду від 19.03.18 не виконали.

Відповідач 2 станом на день судового засідання подав письмовий відзив на позов з доказами в їх обґрунтування та відправлення прокурору та сторонам, у відповідності до ст.ст.80,91,165 Господарського процесуального кодексу України, в якому вказує, що прокурор не має процесуальної дієздатності для подання вказаного позову, у зв'язку з чим є підстави для залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі та встановлено наступне.

У грудні 2014 року Закарпатський прокурор з нагляду за додержання законів у транспортній сфері, м. Ужгород звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та ЗОКП "Міжнародний аеропорт Ужгород", м. Ужгород про визнання недійсним на майбутнє договору №2 від 01.10.2012р. укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ "ВІП Автореклама" та зобов'язання ТОВ "ВІП Автореклама" демонтувати об'єкт зовнішньої реклами, розташований по вул. Закарпатська, м. Ужгород (р - н ТЦ "Дастор").

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 2015 р., а саме ст. 2 визначені функції прокуратури, серед яких представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснюється у випадках, визначених цим Законом;

Після прийняття нової редакції вказаного закону не передбачено повноважень органів прокуратури права здійснювати загальний нагляд за дотриманням законодавства.

Згідно ч.3 ст. 2 Закону країни "Про прокуратуру" на прокуратуру не можуть покладати» функції, не передбачені Конституцією України, зокрема ст. 131-1, Основного закону.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. При цьому прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до су і повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта влади: повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав д представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єкт» владних повноважень.

У відповідності до статті 63 частини 1 Господарського кодексу України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Відповідно до статті 42 частини 1 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно статті 43 частини 4 Господарського кодексу України, здійсненні підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 55 частини 2 пункту 1 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно де Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 62 частини 1 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно статті 1 Статуту Закарпатського обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Ужгород", затвердженого рішенням сесії Закарпатської обласної ради від 16.11.2012 № 585 визначено, що дане підприємство засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальній власності Закарпатської області) і підпорядковане Закарпатській обласній раді (Засновнику) та управлінню з тань майна комунальної власності облдержадміністрації (орган управління майном).

Рішенням Закарпатської обласної ради від 26.02.2014р.№920 „Про визнання таким, що втратило чинність, рішення обласної ради від червня 1998 року № 29 „Про повноваження щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" визнано таким, що втратило чинність, рішення обласної ради від 10 червня 1998 року „Про повноваження щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" та утворено відповідний структурний підрозділ з питань управління спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області обласної ради.

Розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 12.05.14 №78-р „Про внесення змін до тури облдержадміністрації" ліквідовано управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації.

Отже, станом на момент розгляду даного спору ЗОКП "Міжнародний аеропорт Ужгород" як об'єкт комунальної власності не перебуває в підпорядкуванні та управлінні Закарпатської облдержадміністрації.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що станом на момент розгляду даного спору прокурором подано позов в інтересах Закарпатської ОДА та ЗОКП "Міжнародний аеропорт Ужгород", однак при цьому, порушення права чи інтересу Закарпатської ОДА судом не встановлено у зв'язку з чим вказаний спір за позовом прокурора в інтересах визначених в позовній заяві позивачів не може бути предметом розгляду у господарському суді, відтак у спірних правовідносинах у прокурора відсутня процесуальна дієздатність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У зв'язку з наведеним, позов Закарпатського прокурора з нагляду за додержання законів у транспортній сфері, м. Ужгород в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та ЗОКП "Міжнародний аеропорт Ужгород", м. Ужгород до відповідача 1 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача 2 ТОВ "ВІП Автореклама", м. Ужгород за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород про визнання недійсним на майбутнє договору №2 від 01.10.2012р. укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ "ВІП Автореклама" та зобов'язання ТОВ "ВІП Автореклама" демонтувати об'єкт зовнішньої реклами, розташований по вул. Закарпатська, м. Ужгород (р - н ТЦ "Дастор") належить залишити без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 20, п. 1 ч.1 ст.226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду у строк, встановленийч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський