Рішення № 73031389, 12.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.2018 Справа № 905/2838/17

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання (помічник судді) Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок № 57-А, офіс № 11; код ЄДРПОУ – 35174848)

до Служби завтомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12; код ЄДРПОУ – 25946285)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок № 68; код ЄДРПОУ - 37967785).

про стягнення 34 664 308,19 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.10.2017)

від відповідача: Мендрух (О.М. (довіреність №01.3-437 від 05.03.2018)

від третьої особи: не з’явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення 34 664 308,19 гривень, з яких: 14 051 389,20 гривень заборгованості, 2 557 352,83 гривень пені, 1 546 422,75 гривень 3%, 16 509 143,41 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору на виконання робіт №2-20 від 16.04.2013 відповідач за виконані роботи не розрахувався, тому за ним налічується борг за прострочку оплати якого нараховуються пеня, а також інфляційні та річні на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2017 порушено провадження у справі №905/2838/17, розгляд якої призначено на 19.12.2017.

Від представника позивача 14.12.2017 надійшла заява про доручення до матеріалів справи додаткових пояснень щодо обставин справи, переривання строків позовної давності, а також доказів, що підтверджують викладені обставини.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області 19.12.2017 на електронну адресу суду надійшли пояснення стосовно реєстрації зобов’язань за спірним договором в органах Казначейства. Аналогічні за змістом пояснення надійшли 02.01.2018 через канцелярію суду.

У зв’язку з набранням чинності Закону України №2147 – VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК України) викладений в новій редакції, ухвалою суду від 19.12.2017 справу № 905/2838/17 було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкладено підготовче судове засідання на 23.01.2018.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2018 відкладено підготовче судове засідання на 20.02.2018, запропоновано відповідачу надати певні документи, зокрема оригінали додаткових угод до договору підряду №2-20 від 16.04.2013.

На виконання ухвали суду, 25.01.2018 від представника позивача надійшли додаткові документи.

Від представника відповідача 25.01.2018 надійшов відзив на позовну заяву,в якому останній заперечує проти задоволення позову посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності як стосовно вимог про стягнення основного боргу, так і стосовно додаткових вимог.

Також відповідач вважає доводи позивача стосовно переривання строку позовної давності безпідставними, оскільки прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про деякі питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг», якою визначено обсяг фінансування послуг з поточного середнього ремонту а/д Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка на певні роки, не може бути доказом вчинення відповідачем дій щодо визнання ним боргу за договором № 2-20 у заявленій позивачем сумі, крім того Кабінет Міністрів України не є стороною договору підряду № 2-20 від 16.04.2013. На думку відповідача, неодноразове продовження строку дії договору не змінює строку і порядку виконання відповідачем грошового зобов’язання, визначеного в пункті 12.1 договору підряду.

Ухвалою суд від 20.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження на двадцять днів до 12.03.2018, відкладено підготовче провадження на 27.02.2018.

У підготовчому судовому засіданні 27.02.2018 оголошено перерву до 11:30год. 06.03.2018, у зв’язку з необхідністю представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

Представником відповідача 06.03.2018 подано додаткові заперечення на пояснення позивача від 25.01.2018.

У підготовчому судовому засіданні 06.03.2018 оголошено перерву до 11:30год. 12.03.2018.

Відповідно до ч.6 ст. 183 ГПК України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні 06.03.2018 представниками сторін подано заяви про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, строк на подання документів встановлений ухвалами суду закінчився, будь-яких інших заяв або клопотань, які мають бути розглянуті до початку розгляду справи по суті до суду не надходило, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у запереченнях.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

16.04.2013 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (далі – Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (далі – Учасник) укладено договір № 2-20, за умовами якого підрядник взяв на себе зобов’язання виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна) (далі - об’єкт), а замовник зобов’язався прийняти закінчений і оплатити такі послуги.

Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3. договору).

ОСОБА_2 ціна робіт становить 25 034 832,00 гривень, у тому числі ПДВ (п.3.1 договору).

За умовами п.3.2. договору його ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником протягом 20 банківських днів при наявності коштів на бюджетних рахунках після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в). Замовник відповідно до вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404, за заявкою Підрядника при наявності фінансових ресурсів, може здійснити попередню оплату робіт у розмірі до 30 відсотків річного обсягу фінансування. Підрядник зобов’язується виконати роботи за рахунок попередньої оплати впродовж одного місяця. По закінченні вказаного терміну, невикористані суми повертаються на рахунок в органи Держказначейства.

У пункті 4.2 договору сторони погодили, що до акта приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3).

Строк надання послуг – до 31.12.2014 (п.5.1. договору)

У розділі 6 сторонами обумовлено обов’язки замовника: своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи (п.6.1.1 договору); приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (Ф.КБ-2в) (п.6.1.2 договору); негайно повідомити про виявлені недоліки в роботі (п.6.1.3. договору).

До прав замовника віднесено: зменшувати обсяг виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (п.6.2.3 договору); повернути акт прийняття виконаних робіт підряднику без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів (п.6.2.4 договору); відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення недоліків у їх виконанні (п.6.2.5 договору); здійснювати технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт (п.6.2.5 договору); вносити зміни і доповнення у процесі виконання робіт у кошторисну документацію (п.4.2.6 договору).

Згідно пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою або іншими компетентними органами (п.8.3 договору). У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 14 днів, кожна із сторін в установленому цим договором порядку має право розірвати цей договір. У разі попередньої оплати підрядник повертає замовнику кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього договору (п.8.4 договору).

Цей договір діє до 31.12.2014. Строк дії договору та виконання зобов’язань щодо виконання робіт можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, затримки фінансування витрат Замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі (п.10.1 договору).

Невід’ємною частиною цього договору є: Особливі умови, ОСОБА_2 ціна.

Згідно п.1.1. Особливих умов, за Учасником на період проведення послуг з поточного середнього ремонту закріплюється визначена кошторисною документацією ділянка дороги – будівельний майданчик.

Виготовлення і затвердження кошторисної документації здійснює замовник (п.2.1 Особливих умов).

Оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Платіжні зобов’язання за договором виникають при наявності відповідних бюджетних призначень (п.6.1. Особливих умов).

У додатку до договору № 2-20 від 16.04.2013 сторони погодили Графік фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна), встановивши на 2013 рік – 4 119 000,00 гривень, на 2014 рік – 20 915 832,00 гривень.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За умовами ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог і Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_2 є договором підряду.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 (Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором №2-20 у 2014 році на загальну суму 14 051 839,20 гривень, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 922 096,40 гривень та 12 129 292,80 гривень.

Вказані акти підписані 03.03.2014 без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а тому роботи вважаються прийнятими в повному обсязі.

Суд враховує, що у додатку до договору № 2-20 від 16.04.2013 сторони погодили Графік фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна), на 2014 рік в розмірі 20 915 832,00 гривень, а також умови пункту 12.1 договору, в якому сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

Тобто, порядок розрахунків за цим договором сторони поставили в залежність від наявності бюджетного фінансування замовника.

Згідно відповіді Державної казначейської служби України №07.2-17/3639 від 18.12.2017, у 2014 році зобов’язання за договором №2-20 від 16.04.2018 були зареєстровані на суму 14 051 389,20 гривень, отже на суму фактично виконаних ремонтних робіт.

З огляду на норми чинного законодавства, умови договору підряду № 2-20 від 16.04.2013 та підписані обома сторонами без зауважень 03.03.2014 акти виконаних робіт за формою КБ-2в, суд дійшов висновку, що розрахунки між сторонами мали бути проведені шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках.

Сторонами не заперечується, що замовник мав розрахуватись з підрядником за виконані роботи до 01.04.2014 включно.

В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження повного чи часткового виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором підряду.

Як було встановлено судом, у пункті 10.1 договору сторони обумовили, що строк дії договору та виконання зобов’язань можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, зокрема, затримки фінансування витрат Замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

З пояснень сторін та з матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із затримкою фінансування у 2014 році послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна), Додатковою угодою від 31.12.2014 до договору підряду № 2-20 від 16.04.2013 сторони встановили строк дії договору до 31.12.2015.

У зв’язку із затримкою фінансування у 2015 році послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна), Додатковою угодою від 31.12.2015 до договору підряду № 2-20 від 16.04.2013 сторони встановили строк дії договору до 31.12.2016.

У Додатковій угоді сторони дійшли згоди про наступне: «На підставі змін до Постанови КМУ № 498 від 17.06.2015, затверджених Постановою КМУ № 805 від 30.09.2015 «Деякі питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг», визначити обсяг фінансування 2015 року послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна) по договору №2-20 від 16.04.2013 у сумі 14 051 389,20 гривень, у тому числі ПДВ – 2 341 898,20 гривень, у тому числі: за рахунок коштів залучених у 2012 році – 6 701 942,20 гривень, за рахунок коштів залучених у 2013 році – 7 349 447,00 гривень.»

Постановою Кабінету міністрів України від 17.06.2015 № 498 «Деякі питання використання у 2016 році коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Держаним агентством автомобільних доріг» затверджено Перелік об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010 – 2014 роках, та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг, згідно з Додатком № 2.

У додатку № 2 до цієї Постанови серед Переліку об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010 – 2014 роках у Донецькій області, зазначений об’єкт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Т-05-13 Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка на ділянках км99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 із загальним обсягом фінансування 14 698,894 тисяч гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 805 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 498» пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 498 викладено в новій редакції, та установлено, що фінансування об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення здійснюється з урахуванням обсягу робіт, фактично виконаних та прийнятих у минулих роках.

Цією Постановою також доповнено Додаток 2 до постанови Кабінету міністрів України від 17.06.2015 № 498, згідно з яким до Переліку об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010 – 2014 роках, також значиться об’єкт «Т-05-13 Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка на ділянках км99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936» з обсягом фінансування на рівні 14 698,894 тисяч гривень.

Таким чином, сторонами продовжувався строк дії договору додатковими угодами від 31.12.2014 та 31.12.2015 у зв’язку із затримкою фінансування у відповідному році послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна), як це було обумовлено сторонами у пункті 10.1. договору про закупівлю послуг за державні кошти №2-20 від 16.04.2013 і оскільки вказаним договором порядок розрахунків поставлено у залежність від наявності бюджетного фінансування відповідача, тому позивач мав обґрунтовані сподівання на оплату послуг (виконаних робіт,з поточного ремонту автодороги) які прийнято відповідачем без заперечень, за рахунок бюджетних коштів.

З цих підстав суд вважає непереконливими доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Частиною третьою цієї статті встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що оскільки порядок розрахунків за договором № 2-20 від 16.04.2013 сторони поставили в залежність від наявності бюджетного фінансування замовника, у зв’язку з відсутністю відповідного фінансування сторони додатковими угодами від 31.12.2014 та від 31.12.2015 продовжували строк дії договору, і ці дії свідчать про визнання боргу або обов’язку розрахуватись за договором відповідачем, а тому строк позовної давності до вимоги про стягнення основного боргу позивачем не пропущено.

Частина друга статті 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 27.10.2011 у справі № 11/446, від 17.06.2013 у справі № 910/5946/13, від 12.06.2013 у справі № 5011-53/3454-2012 та ін.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст.875 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти об'єкт або закінчені роботи та оплатити їх. На підставі ч.1 ст.854, ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків є порушенням прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області заборгованості з оплати виконаних робіт за договором № 2-20 від 16.04.2013 в розмірі 14 051 389,20 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 02.04.2014 по 30.11.2017 в розмірі 1 546 42,75 гривень, оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок.

З здійсненим господарським судом перерахунком, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за вказаний період становить 1 545 267,84 гривень.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості наданих послуг з поточного ремонту автодоріг з з 02.04.2014 по 30.11.2017 в розмірі 16 509 143,41 гривень.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань», господарський суд дійшов висновків, що розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат є завищеним.

За здійсненим господарським судом перерахунком сума інфляційних втрат за період з 01.05.2014 по 30.11.2017 становить 15 828 676,31 гривень.

Стосовно застосування строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України від 06.06.2012 у справі N 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N 6-38цс11).

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Стаття 264 названого Кодексу передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зазначена стаття встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності. Норма частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України визначає підставою для переривання перебігу позовної давності, зокрема, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому, слід зазначити, що частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов'язанням (ч. 2 ст. 625 ЦК), які є складовою частиною основного боргу, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором.

В абзаці 1 п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст. ст. 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст. 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Отже, виходячи з наведених норм, та враховуючи вказану позицію Верховного Суду України, можна зробити висновок про те, що: - інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, входять до складу грошового зобов'язання (яке має виконати боржник); - на такі вимоги розповсюджується загальна позовна давність, що й до вимог про повернення або сплату грошових коштів строком три роки; - зі спливом строку позовної давності до вимоги про стягнення грошових коштів спливають вимоги й до додаткових вимог, таких як стягнення інфляційних втрат та 3% річних; - переривання строку позовної давності можливе, зокрема, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, якщо за характером відповідного зобов'язання припускається можливість відокремлення такої частини; - частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов'язанням, які входять до складу цього грошового зобов'язання.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що своєю правовою природою суми втрат від інфляції та 3% річних є складовою основного боргу, суд дійшов юридично обґрунтованого висновку про переривання строку позовної давності у зв’язку з підписанням Додаткових угод, які свідчать про переривання строку позовної давності за основним боргом.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 2 557 352,83 гривень за період з 02.04.2014 по 30.09.2014, виходячи з розміру 0,1% в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

У пункті 7.2. договору сторони обумовили, що Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених або не прийнятих робіт за кожний день прострочення.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як роз'яснено пунктом 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки сторонами у договорі не встановлено іншого, тому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а до стягнення мала бути пред’явлена протягом року відповідно.

З розрахунку позивача вбачається, що ним нараховано на заборгованість пеню виходячи з 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки (як це передбачено умовами п. 7.2. договору) за період з 02.04.2014 по 30.09.2014.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» звернулося до суду з відповідними вимогами 07.12.2017 (про що свідчить відбиток штемпелю відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Донецької області), тобто з пропуском строку річної позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені з підстав, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України.

Щодо посилань відповідача на неналежність постанови КМУ №498 від 17.06.2015, як доказу, що підтверджує виконання робіт або визнання відповідачем за собою заборгованості.

Так, відповідач зазначає, що автомобільна дорога Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна) на підставі прийнятих 08.06.2016 постанов КМУ №373 та №374 була виключена з переліку об’єктів, де здійснювався поточний середній ремонт.

Постановою Кабінету Міністрів України №1731 від 05.11.2003 затверджено Порядок спрямування коштів державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування, що додається.

Кошти державного бюджету спрямовуються, зокрема, на здійснення витрат на проведення конкурсів і підготовку угод (контрактів, договорів) щодо надання автомобільних доріг загального користування у концесію або виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування та споруд на них за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, інших кредиторів та інвесторів, співфінансування цих робіт згідно з відповідними угодами, нагляд за їх виконанням і прийняття доріг в експлуатацію, виконання боргових зобов'язань за залученими відповідно до законодавства кредитами на розвиток та утримання мережі автомобільних доріг загального користування (ч.3. Порядку).

За приписами ч.4. вказаного Порядку обсяг спрямування коштів державного бюджету за напрямами відповідно до пункту 3 цього Порядку визначається головним розпорядником коштів у межах бюджетних призначень з метою забезпечення сталого функціонування та збалансованого розвитку мережі автомобільних доріг загального користування в регіонах країни відповідно до вимог Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням пріоритетів, встановлених державними програмами, фактичного стану автомобільних доріг та необхідності погашення кредиторської заборгованості, яка виникла в межах планових показників попередніх бюджетних періодів.

Отже, автомобільна дорога Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 99+014 – км 100+291, км 100+298 – км 102+936 (вул.Інтернаціональна) із зобов’язаннями на суму 14 698,894 тис. грн. була включена постанови КМУ №498 від 17.06.2015 головним розпорядником коштів на підставі наявних в нього відомостей щодо існування заборгованості у вказаному розмірі.

Так, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт включення спірної автомобільної дороги до Переліку об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010 – 2014 роках, та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг свідчить і про прийняття виконаних робіт, і про визнання заборгованості.

Крім того, постанова КМУ №498 від 17.06.2015 була чинною на момент укладення Додаткової угоди у 2015 році.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення 34 664 308,19 гривень – задовольнити частково.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12; код ЄДРПОУ – 25946285) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок № 57-А, офіс № 11; код ЄДРПОУ - 35174848) 31 425 333,30 гривень, а саме 14 051 389,20 гривень заборгованості, 1 545 267,84 гривень 3% річних, 15 828 676,31 гривень інфляційних втрат, а також 217 574,80 гривень судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 12.03.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2018.

Головуючий суддя С.М. Фурсова