Рішення № 73030705, 27.03.2018, Кельменецький районний суд Чернівецької області

27.03.2018

Справа №717/1565/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” заборгованість у розмірі 17674 гривні 97 копійок за кредитним договором № б/н від 25.07.2011 року, яка складається з наступного: 132 гривні 89 копійок – заборгованість за кредитом, 12715 гривень 82 копійки – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3508 гривень 40 копійок – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина) та 817 гривень 86 копійок – штраф (процентна складова). Судові витрати у розмірі 1600 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача просить розглянути справу без участі представника позивача.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а саме у зв’язку з тим, що відповідач не проживає за зареєстрованим місцем проживання його було викликано шляхом розміщення оголошення на сайті суду, а також направленням повістки за зареєстрованим місцем проживання, відповідач не з’явилася в судове засідання без повідомлення причин , не подав відзив , а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” та відповідачем ОСОБА_1 25 липня 2011 року був укладений кредитний договір. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 в період з 18 вересня 2013 року по 29 січня 2014 року отримав кредит зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% на місяць. Картка якою користувався ОСОБА_1В визначена позивачем як „Універсальна , 55 днів пільгового періоду”. Вказані обставини стверджуються копією анкети-заяви ОСОБА_1В про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 25.07.2011 року, випискою по рахунку ОСОБА_1В за період з 25.07.2011 року по 31.10.2017 року, довідкою про зміну умов кредитування і обслуговування кредитної карти ОСОБА_1В

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно даного договору відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Сторонами було визначено, що сплата відсотків здійснюється щомісяця до 25 числа. Розмір щомісячних платежів визначено сторонами як 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості. Вказані обставини стверджуються витягом з тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256.

Згідно до п. 2.1.1.12.6.1. Умов і правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 гривень, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Згідно витягу з тарифів по картках „Універсальна , 55 днів пільгового періоду”, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості розраховується як пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень. Пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень другий місяць поспіль і більше.

Відповідач ОСОБА_1В не виконав свої зобов’язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу основний борг в сумі 132 гривні 89 копійок, а також прострочив заборгованість по відсотках. Відповідно до умов договору відповідачу нараховані штрафи та пеня.

Згідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь – якому із грошових зобов’язань передбачених дійсним договором більш, ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку судовий штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов’язань за цим договором, порушив свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

З розрахунків заборгованості станом на 31 жовтня 2017 року, які надані банком, вбачається, що в період до 01 вересня 2014 року процентна ставка визначена у розмірі 30 % річних, з 01 вересня 2014 року процентна ставка визначена у розмірі 34,8 % річних, з 1 квітня 2015 року процентна ставка визначена у розмірі 43,2 відсотка річних.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами кредитного договору, зазначено, що банк має право в односторонньому порядку змінювати тарифи.

Згідно до ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували застосування сторонами у договорі змінюваної процентної ставки встановленої у відповідності до вимог частин 4-6 ст. 10561 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у даному випадку умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У абзаці 1 пункту 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст. 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

У абзаці 3, 4 пункту 28 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року судам роз'яснено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст. ст. 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно пункту 2.1.1.5.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний при незгоді із змінами правил і/або тарифів надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити виниклу перед банком заборгованість.

Таким чином, в даному випадку позичальник позбавлений права не погодитися на зміну умов договору, і у випадку незгоди із запропонованими змінами зобов’язаний ініціювати розірвання договору.

Отже, така умова договору про право банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Суд вважає вимогу про стягнення з відповідача штрафів безпідставною виходячи із наступного. Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У анкеті - заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачем зазначено, що останній згідний з тим, що ця заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Суд відхиляє як докази розрахунки заборгованості за договором від 25.07.2011 року укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1В станом на 31.10.2017 року надані позивачем. Зокрема, в таких розрахунках застосовані збільшені розміри процентної ставки. Суд вважає таке збільшення розміру процентної ставки протиправним. Крім того, згідно поданого банком розрахунку розмір заборгованості відповідача по відсотках за період з 26 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2017 року складає 12715 гривень 82 копійки. Таким чином фактично відсоткова ставка складає більше 2390 % річних.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача по відсотках, суд вважає за необхідне застосувати відсоткову ставку в розмірі 30 відсотків річних як таку, що була встановлена на момент укладення кредитного договору між сторонами. Така відсоткова ставка вказана у витязі з тарифів.

Таким чином, заборгованість відповідача по відсотках, з урахуванням отриманих ним сум, за період з 26 жовтня 2013 року, тобто з дати коли у відповідача виникла поточна заборгованість, по 31 жовтня 2017 року визначена згідно наступного розрахунку:

295 гривень 01 копійка (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 20 днів (період з 26.10.2013 року по 15.11.2013 року) Х 30% річних / 360 днів = 4 гривні 91 копійка.

281 гривня 76 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 11 днів (період з 15.11.2013 року по 26.11.2013 року) Х 30% річних / 360 днів = 2 гривні 58 копійок.

276 гривень 07 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 28 днів (період з 26.11.2013 року по 24.12.2013 року) Х 30% річних / 360 днів = 6 гривень 45 копійок.

205 гривень 35 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 2 дні (період з 24.12.2013 року по 26.12.2013 року) Х 30% річних / 360 днів = 34 копійки.

161 гривня 48 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 25 днів (період з 26.12.2013 року по 20.01.2014 року) Х 30% річних / 360 днів = 3 гривні 36 копійок.

171 гривня 48 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 9 днів (період з 20.01.2014 року по 29.01.2014 року) Х 30% річних / 360 днів = 1 гривня 28 копійок.

291 гривня 63 копійки (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 147 днів (період з 29.01.2014 року по 27.06.2014 року) Х 30% річних / 360 днів = 35 гривень 72 копійки.

186 гривень 61 копійка (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 25 днів (період з 27.06.2014 року по 22.07.2014 року) Х 30% річних / 360 днів = 3 гривні 88 копійок.

160 гривень 97 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 36 днів (період з 22.07.2014 року по 27.08.2014 року) Х 30% річних / 360 днів = 4 гривні 83 копійки.

132 гривні 89 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 38 місяців (період з 27.08.2014 року по 27.10.2017 року) Х 2,5 % в місяць = 126 гривень 24 копійки.

132 гривні 89 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 4 дні (період з 27.10.2017 року по 31.10.2017 року) Х 30% річних / 360 днів = 44 копійки.

Нараховані відсотки складають 190 гривень 3 копійки. Від цієї суми віднімаємо 108 гривень 46 копійок, як суму сплачену відповідачем в рахунок погашення відсотків. Таким чином, заборгованість по відсотках складає 81 гривню 57 копійок.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сума нарахованої пені складає 3508 гривень 40 копійок.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 3722 гривні 86 копійок, в тому числі: основний борг в сумі 132 гривні 89 копійок, заборгованість по відсотках в сумі 81 гривня 57 копійок, та пеню за несвоєчасність виконанням зобов’язань по договору в сумі 3508 гривень 40 копійок.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 337 гривень в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, яке розташоване в м. Київ, вулиця Грушевського будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, до ОСОБА_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” 3722 (три тисячі сімсот двадцять дві) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок заборгованості за кредитним договором та 337 (триста тридцять сім) гривень копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 27 березня 2018 року.

Суддя: