Постанова № 73030099, 26.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 756/6298/15-ц Головуючий в І інстанції: Луценко О.М.

апеляційне провадження № 22-ц/796/956/2018 Доповідач Заришняк Г.М

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі -Ткаченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Сокуренка Євгена Сергійовича, діючого в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитом, процентів та пені,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитом, процентів та пені.

В обгрунтування позову зазначала, що 26.12.2013 р. між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» була підписана заява та укладений договір - №SАМDNWFD0070046286600 вклад «СТАНДАРТ» з розміщенням суми вкладу 20 000 доларів США строком до 26.12.2014 р. включно, під 10% річних, що зараховуються на рахунок/картку НОМЕР_1. У відповідності до заяви позивачка передала, а відповідач прийняв на вкладний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 20 000 доларівСША

Наприкінці березня 2014 р. відділення відповідача в Криму припинили обслуговування клієнтів, офіси були закриті, а 25.03.2014 р. відповідач через свій офіційний сайт повідомив про впровадження «нібито» банківських канікул та зазначив також про неможливість відновити операції по карткам і рахунках своїх клієнтів внаслідок відсутності легітимної законодавчої бази для діяльності банківської системи у Криму. З цього моменту картки, депозитні рахунки кримських клієнтів, вкладників (у т.ч. і вклад позивача, що є предметом цього спору) були «заблоковані». Протягом наступних місяців неможливо було з'ясувати нічого конкретного щодо долі вкладу, умов та місця його повернення й отримати виписку за рахунком, тощо.

Позивачка вважає, що таким чином, виконання договірних зобов'язань Банк у односторонньому порядку припинив ще у березні 2014 р., тобто до прийняття постанови правління НБУ від 06.05.2014 р. № 260, якою банкам (у т.ч. відповідачу) було наказано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і м.Севастополя та протягом місяця забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити НБУ.

З огляду на те, що 26.12.2014 р. сплив строк розміщення вкладу, у листопаді - грудні 2014 р. позивачка неодноразово зверталась до відповідача з проханням повідомити їй, в яких відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк» поза межами Криму вона зможе отримати суму свого вкладу та нарахованих на нього відсотків за закінченням строку вкладу. При цьому позивачка повідомила відповідача про те, що вона не укладала і не має наміру укладати ніяких договорів щодо передачі вимоги за своїм вкладом працюючій у Криму автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників» та отримувати від організації держави - окупанта компенсації депозитних коштів.

Посилаючись на викладене, та з урахуванням збільшених позовних вимог ОСОБА_2 просила задовольнити позов та стягнути з ПАТ «КБ «Приватбанк» на її користь грошові кошти у валюті вкладу станом на 01.08.2017 р. в сумі 85713,44 доларів США, що складаються із суми вкладу 20 000 доларів США; суми договірних відсотків під час дії вкладу -1998,36 доларів США, суми договірних відсотків за час прострочення - 5176, 08 доларів США; суми 3% річних за час прострочення -1706,40 доларів США та пені за прострочення надання фінансової послуги -56 832, 60 доларів США, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у справі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ „ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 суму вкладу - 20000 доларів США, суму договірних відсотків під час дії строку вкладу -1998,36 доларів США, суму договірних відсотків за час прострочення в сумі 5176,08 доларів США, суму 3% річних за час прострочення 1706,40доларів США.

Вирішено питання судових витрат.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Сокуренко Є.С., діючий в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк»,. посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Позивачка проти апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Судом встановлено, що 26.12.2013 р. між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» була підписана заява та укладений договір - № SAMDNWFD0070046286600 вклад «СТАНДАРТ» з розміщенням суми вкладу 20 000 доларів США строком до 26.12.2014 р. включно під 10% річних, що зараховуються на рахунок/картку НОМЕР_1, згідно з якими позивачка передала, а відповідач прийняв на вкладний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, що підтверджується квитанцією від 26 грудня 2013 року.

Зі справи вбачається, що наприкінці березня 2014 р. відділення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» у Автономній Республіці Крим припинили обслуговування клієнтів через анексію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Російською Федерацією, а з 25 березня 2014 року відповідач через свій офіційний сайт повідомив про впровадження «ніби-то» банківських канікул та зазначив також про неможливість відновної операції по карткам і рахунках своїх клієнтів внаслідок відсутності легітимної законодавчої бази для діяльності банківської системи у Криму.

Отже, виконання договірних зобов'язань відповідач в односторонньому порядку припинив ще у березні 2014 року, тобто, до прийняття постанови правління НБУ від 06.05.2014 року № 260, якою усі банкам (у тому числі і відповідачу) було наказано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Криму та у м. Севастополь та протягом 1 місяця забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

26 грудня 2014 року сплив строк розміщення вкладу позивачки за договором № SAMDNWFD0070046286600, а тому в листопаді - грудні 2014 року вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням повідомити її, в яких відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк» поза межами території Криму вона зможе отримати суму свого вкладу та нарахованих на нього відсотків за закінченням строку вкладу. При цьому повідомила відповідача, що вона не укладала і не має наміру укладати ніяких договорів щодо передачі вимоги за своїм вкладом працюючій у Криму замість Банку автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників» та отримувати від організації держави-окупанта компенсації депозитних коштів. У свою чергу, відповідачем була надана позивачу відповідь від 19.11.2014 року, у якій Банк з посиланням на постанову НБУ № 260 від 06.05.2014 року сповістив про припинення діяльності своїх відділень на окупованій території та неможливість переведення обслуговування вкладу на материк, нагадав останній про анексію Кримського півострову Російською Федерацією та послався на відповідальність цієї держави за шкоду, спричинену окупацією території України.

На подальші звернення позивачки представниками Банку також надавалися аналогічні відповіді, що на поточний момент робота банку на території Автономної Республіки Крим припинена, внаслідок чого відсутня можливість проводити операції з рахунками клієнтів, що відкриті на території півострова, зокрема, і перенесення їх обслуговування на материкову частину України.

Аналізуючи вказані обставини справи та досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачка виявила намір отримати свій вклад за договором по закінченню його дії, починаючи з 13 листопада 2014 року Банку було відомо про відсутність у ОСОБА_2 наміру пролонгувати дію договору № SAMDNWFD0070046286600.

Незважаючи на вказане, після закінчення дії договору №SAMDNWFD0070046286600 26 грудня 2014року відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання, не повернуто кошти по вкладу та не повідомлено позивачку про порядок отримання належних їй грошей.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 вказувала на те, що внаслідок невиконання ПАТ Комерційний банк «Приват Банк» взятих на себе зобов'язань по договору, вона має право на стягнення в судовому порядку належних їй грошових сум за договором.

Згідно з уточненого позивачкою розрахунку, який був досліджений судом, сума вкладу складає 20 000 доларів США. Ставкавідсотків за депозитом становить 10% річних, тому сума договірних відсотків під час дії вкладу складає 1998,36 доларів США, сума договірних відсотків за час прострочення становить 5 176, 08 доларів США; сума 3% річних за час прострочення складає 1706,40 доларів США та пеня за прострочення надання фінансової послуги становить 56 832, 60 доларів США.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ПАТ КБ „Приват Банк" на користь позивачки суму вкладу 20 000 доларів США, суд першої інстанції правильно виходив з того, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому вказані позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, вважає, що він зроблений судом на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та у відповідності до вимог закону.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом неправильно визначені: суму договірних відсотків під час дії строку вкладу, суму договірних відсотків за час прострочення та 3% річних за час прострочення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно ч. 4, 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

За правилами ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до умов договору № SAMDNWFD0070046286600 вклад «СТАНДАРТ», останній укладено строком на 366 днів по 26 грудня 2014 року включно.

Ставка відсотків за депозитом становить 10 % річних.

Після закінчення строку дії договору та за відсутності підстав для продовження його дії грошові кошти перераховуються на вклад «до вимоги».

На підставі положень ч. ч. 1, 2 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідноп.2 Договору вкладу «Стандарт» нарахування процентів на суму вкладу розпочинається з дня наступного за днем надходження коштів в Банк і здійснюється кожний календарний місяць.

Пунктом 3 Договору передбачено, що по закінченні кожного місяця, що пройшов з моменту укладення договору, в перший робочий день після дати оформлення договору, після 15:00, нараховані проценти по вкладу зараховуються на карту/рахунок НОМЕР_2.

Отже, за умовами договору період нарахування відсотків у розмірі 10 % повинен обчислюватися з наступного дня за днем зарахування коштів до Банку, тобто з 27.12.2013р. по 26.12.2014 р.

Разом з тим, як видно з доводів позивачки, вона не заперечує, що до кінця березня 2014 р. вона отримувала відсотки, блокування її рахунка відбулося в кінці березня 2014 р., тому відсотки слід вираховувати з 28.03.2014 р. по 26.12.2914 р., що складає 276 днів й становить 1508, 19 доларів США (20 000х10%х276=1508,19). За таких обставин, стягнутий судом розмір договірних відсотків за час дії вкладу в сумі 1998, 36 доларів США підлягає зменшенню до 1508, 19 доларів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-36цс15 від 10 червня 2015 року, яка відповідно до ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, закінчення строку дії договору банківського вкладу і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом.

Умовами договору №SAMDNWFD0070046286600 не передбачено визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення його дії. Застосування судом в даному випадку процентної ставки 10% є безпідставним, оскільки, відповідно до договору вказана ставка діє виключно протягом його дії, тобто по 26 грудня 2014 року.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк», в розділі 2.8 «Інше», передбачено, що розмір процентів за користування коштами на вкладному рахунку до запитування становить 1% річних.

Оскільки умовами договору не передбачено іншого розміру відсотків, які нараховуються на суму вкладу, що розміщений на вкладному рахунку до запитування після закінчення строку договору № SAMDNWFD0070046286600, розмір процентів підлягає обчисленню за процентною ставкою 1 % згідно положень ст. 1070 ЦК України. Отже, сума договірних відсотків за час прострочення виконання зобов'язання за період з 27.12.2014 р. по 01.08.2017 р. становить 519,45 доларів США (20000 х 1% х 948:366=519,45).

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ Комерційний банк «Приват Банк» на користь позивачки суми договірних відсотків за час прострочення виконання зобов'язання в розмірі 5176,08 доларів США необхідно змінити, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 суму відсотків за час прострочення виконання зобов'язання після закінчення строку дії договору, які обраховані за відсотковою ставкою за користування коштами на вкладному рахунку до запитування у розмірі 1% річних, що становить 519,45 доларів США.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, проценти, визначені ст. 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку, зокрема у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Тому, беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених ст. 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, суд прийшов до правильного висновку про те, що одночасне стягнення процентів за ст. 1061 ЦК України та сплата 3% процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірним.

Разом з тим, стягуючи 3% процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 27.12.2014 р. по 01.08.2017 р., тобто за період прострочення в 948 днів, суд першої інстанції помилково нарахував три проценти річних на суму заборгованості зі сплати процентів, передбачених договором банківського вкладу, проте три проценти річних мають нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошима. За таких обставин, виходячи з суми вкладу в 20 000 доларів США, три проценти річних складають 1554,09 доларів США ( 20 000х3%х948:366=1554,09), тому рішення суду в цій частині необхідно змінити, зменшивши суму стягнутих 3% річних за час прострочення з 1706, 40 доларів США до 1554,09 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено розміщення коштів в розмірі 20 000,00 доларів США на депозитному рахунку Банку, не приймаються до уваги як безпідставні.

Положеннями ст. 1059 ЦК України врегульовані питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з п. 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку вкладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний ( депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамі «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідченій електронним підписом САБ.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14, від 16 листопада 2016 року №6-1286цс16, який відповідно до ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення ОСОБА_2 з ПАТ «КБ «ПриватБанк» договору та факт внесення позивачкою грошових коштів у заявленому нею розмірі, підтверджуються оригіналом договору № SAMDNWFD0070046286600 вклад «СТАНДАРТ», оглянутим в суді апеляційної інстанції, нотаріально посвідчена копія якого приєднана до матеріалів справи, та оригіналом оглянутої квитанції, копія якої долучена до справи, яка містить найменування Банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції - внесення позивачкою на рахунок НОМЕР_2 коштів в сумі 20 000 доларів США, зміст операції: відкриття депозиту № SAMDNWFD0070046286600, вказана квитанція підписана касиром ОСОБА_3, яка прийняла готівку (т.3а.с.36-38), що відповідає вимогам, установленим законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності.

Не ґрунтуються на положеннях закону також посилання в апеляційній скарзі на те, що виплата коштів позивачу є неможливою, так як діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260, оскільки припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов'язань банку, так як договори, у тому числі й банківського вкладу, укладаються з банком, а не з філією, яка відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України не є юридичною особою.

Посилання в апеляційній скарзі представника відповідача на можливе подальше звернення позивача за виплатами за договором до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно наявної у справі довідки Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» від 25.04.2017 р. позивачка не зверталася до вказаного Фонду із заявою про згоду на придбання прав (вимог) по вкладу, розміщеному в ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно договору банківського вкладу «Стандарт» від 26.12.2014 р. № SAMDNWFD0070046286600 (т.3а.с.36-38).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Сокуренка Євгена Сергійовича, діючого в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року змінити.

Зменшити розмір стягнутих з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( р/р №29092829003111, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2: суми договірних відсотків під час дії строку вкладу з 1998,36 доларів США до 1508,19 доларів США;

-суми стягнутих 3% річних за час прострочення з 1706, 40 доларів США до 1554,09 доларів США;

-суми договірних відсотків за час прострочення з 5 176,08 доларів США до 519,45 доларів США.

В решті дане рішення суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова виготовлена 27 березня 2018 р.

Головуючий:

Судді: