Постанова № 73029947, 21.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа 757/36507/16-ц Головуючий у І-й інстанції -- Москаленко К.О.

апеляційне провадження № 22-ц/796/2329/2018 Доповідач -Заришняк Г.М

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Ткаченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Прем'єр-міністра України ОСОБА_3, Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Прем'єр-міністр України ОСОБА_3 про захист честі, гідності, та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2017, занесеною до журналу судового засідання, замінено неналежного відповідача - Кабінет Міністрів України на належного відповідача - Прем'єр-міністра України ОСОБА_3 Також, в якості співвідповідача залучено до участі у справі Господарсько-фінансовий Департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час публічного виступу на прес-конференції за підсумками робочого візиту до Сполучених Штатів Америки відповідач поширив недостовірну інформацію, яка стосується позивача, як політичного діяча, та її діяльності на посаді Прем'єр-міністра України у лютому-вересні 2005 року та грудні 2007-березні 2010 року. Вказана прес-конференція транслювалася різними ЗМІ, он-лайн трансляція відбувалася в ефірі телеканалу «112 Україна» та була розміщена на сайті 112.ua. Зауважувала на те, що у 2008 році ніяких контрактів на поставку газу по ціні 135 доларів США за 1 000,00 куб.м не існувало, ціна газу у 2008 році за 1 000,00 куб.м. складала 179,5 доларів США; жоден суб'єкт господарювання станом на 01.01.2009 р. не мав договірних зобов'язань перед НАК «Нафтогаз України» на поставку у 2009 році природного газу за ціною 179,5 доларів США за 1 000,00 куб.м.; здороження ціни на газ за контрактом від 19.01.2009р. №КП було найменшим за останні 3 роки, і ціна становила на рівні 232,98 доларів США, тоді як середня ринкова ціна газу по Європі була на рівні 510,00 доларів США за 1 000,00 куб.м. Вважала, що розповсюджена відповідачем інформація щодо неї озвучена з метою дискредитувати її, як тодішнього керівника Кабінету Міністрів України та сьогоднішнього політичного опонента. Незважаючи на наявність великого об'єму відкритої та загальнодоступної інформації щодо правомірності і доцільності укладення «газових угод» у 2009 році, відповідач з невідомих причин використовує застарілу риторику керівників держави «часів ОСОБА_6», свідомо поширюючи неправдиву та недостовірну інформацію щодо порядку укладення Контракту на поставку газу у 2009 році та його ціни, а також мотивів його укладення з української сторони.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 06.04.2017 року, позивачка просила суд зобов'язати відповідача за свій рахунок протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію: «…тому що з кожної тисячі кубів газу з 2008, по моєму, року, а дев'ятого року з тисячу кубів, той, хто мав відношення до підписання, заробляв звідти дивіденди…», поширену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 під час його публічного виступу на пре-конференції за підсумками робочого візиту до Сполучених Штатів Америки 14-17 червня, у той же спосіб, у який вона була поширена з оголошенням повідомлення наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_1 на прес-конференції за підсумками робочого візиту до Сполучених Штатів Америки 14-17 червня, мною, ОСОБА_3, як Прем'єр - міністром України, під час публічного виступу була поширена інформація про те, що «я думаю, що це (підписання Контракту у 2009 році на постачання газу в Україну) зробили не безкоштовно, не безкоштовно. А експертне середовище знає, що це зробили не безкоштовно, тому що з кожної тисячі кубів газу з 2008, по моєму року, а дев'ятого року з тисячі кубів, той, хто мав відношення до підписання, заробляв звідти дивіденди. Але ці дивіденди були поза межами України». Вказана інформація є недостовірною, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, як однієї з осіб, яка була причетна до підписання Контракту у 2009 році на постачання газу в України. У мене відсутні докази того, що з кожної тисячі кубів газу з 2009 року той, хто мав відношення до підписання контрактів на постачання газу, заробляв звідти дивіденди. Такі мої твердження були голослівними»;

- зобов'язати Господарсько-фінансовий Департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України забезпечити доступ громадськості до інформації з спростування Прем'єр - міністром України ОСОБА_3 недостовірної інформації, що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 під час його публічного виступу на прес-конференції за підсумками робочого візиту до Сполучених Штатів Америки 14-17 червня.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У відповідності зі ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час публічного виступу на прес-конференції за підсумками робочого візиту до Сполучених Штатів Америки відповідач поширив наступну інформацію: «…І я думаю, що це зробили не безкоштовно. А експертне середовище знає. Що це зробили не безкоштовно, тому що з кожної тисячі кубів газу з 2008, по моєму, року, а дев'ятого року з тисячу кубів, той, хто мав відношення до підписання, заробляв звідти дивіденди. Але ці дивіденди були поза межами України…».

Он-лайн трансляція прес-конференції відбувалася в ефірі телеканалу «112 Україна» та була розміщена на сайті 112.ua.

Також, аналогічна інформації була розміщена на сайті Інтернет-видання «Українська правда», «Еспресо ТV», Інтернет-виданні «Укрнет», на сайті Інтернет-видання «Цезор.НЕТ», Інтернет-видання «Дзеркало тижня України» та на сайті Інтернет-видання «iPress.ua».

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р. № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 4,7 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичних даних, критика, оцінка, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів вживання гіпербол, алегорій, сатири) оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

В п. 46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року Суд вказав, що «Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. У зв'язку з цим Суд зауважив, що факти, на яких пан Лінгенс ґрунтував свої оціночні судження, були незаперечними, як і його добросовісність. ... Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу (про обов'язок підтвердження відомостей) неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

У п.76 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фельдек проти Словакії» Суд встановив, що «У випадку, коли сказане зводиться до оціночного судження, питання про пропорційність втручання у здійснення прав вирішується залежно від того, чи підкріплено це оціночне судження достатніми фактами».

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної інформації не вбачається, що вислови відповідача ОСОБА_3 стосувалися саме позивачки ОСОБА_2 Зазначення у виступу: «…той, хто мав відношення до підписання…» ніяким чином не може свідчити про те, що мова йде саме про позивачку.

Як видно з Висновку судово-лінгвістичного експертного дослідження від 09.02.2017р. за №123/1, підготовленого судовим експертом, професором ОСОБА_4, у фрагменті, який просить позивачка ОСОБА_2 спростувати, висловлюється особиста думка, міркування з елементами невпевненості та з посиланнями на інших, тобто ОСОБА_3 надає відомості негативного характеру, принаймні, про особу у формі оціночного судження, а не категоричного твердження про фактичні дані, підкреслюючи, що це його власна думка, його погляд («І я думаю», «по-моєму»). Аналізуючи оспорювану інформацію експертом зазначено, що ОСОБА_2 безпосередньо у виступу ОСОБА_5 не згадується, ототожнення її з людиною, яка підписала з росіянами контракт, за яким за тисячу кубів газу Україна стала сплачувати 450 доларів, виходить за межі компетенції експерта (а.с.133-136).

Крім того, у Висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження №1978/17-61 від 10.02.2017 вказано про те, що за умов врахування загального контексту досліджуваного тексту. Виражений психосоматичний контекст спірного вислову ОСОБА_3 потенційної здатності спричинити шкоду честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_2 у собі не містить (а.с.144-147).

Вказані висновки експертних досліджень сумнівів у колегії суддів не викликають, оскільки є обгрунтованими, узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, складені судовими експертами, які мають значний стаж експертної роботи.

Оцінюючи зміст оскаржуваної інформації, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з огляду на характер використання відповідачем мовно-стилістичних засобів: «І я думаю», «по-моєму», відсутність категоричного твердження про фактичні дані, дана інформація є оціночним судженням.

Статтею 4 ЦПК України, в редакції Закону, яка була чинною на час ухвалення рішення, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.11 ЦПК України, в редакції Закону, яка була чинною на час ухвалення рішення, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачкою не надано суду доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час публічного виступу на прес-конференції за підсумками робочого візиту до Сполучених Штатів Америки відповідач ОСОБА_3 висловлювався особисто про ОСОБА_2 або вказував посаду Прем'єр-міністра України, яку вона займала в періоди, що вказані у висловлюваннях.

За таких обставин, спростування висловлень ОСОБА_3 порушуватиме його право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що гарантовано ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, яка була висловлена відповідачем ОСОБА_3, є оціночним судженням, а тому, за змістом ЦК України та Закону України «Про інформацію» не підлягає спростуванню.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 за його недоведеністю.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав та доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та порушує особисті немайнові права позивачки, була доведена більш, ніж одній особі, не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, оскільки як вже було встановлено судом, виступ відповідача ОСОБА_3 щодо певних подій не містять фактичних тверджень щодо позивачки, не порушує її особисті немайнові права, а є оціночними судженнями, які у відповідності зі ст. 277 ЦК України не можуть бути спростовані.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 27 березня 2018 р.

Головуючий:

Судді: