Ухвала суду № 73029570, 20.03.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/14/18

Справа № 686/11320/16-к Головуючий в 1-й інстанції Баєв С. М.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Бондар В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого-судді Бондар В.В.,

суддів Вітюк І.В., Федорової Н.О.,

з участю секретарів

судового засідання ОСОБА_1, ОСОБА_2,

прокурора Роговського Р.І.,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

обвинуваченої ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2017 року,-

В с т а н о в и л а :

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2017 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку м. Хмельницького, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, інвалід III групи, не судиму,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання в виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання її попереднє ув’язнення з 11 червня 2015 року по 9 липня 2015 року включно та з 16 березня 2016 року по 17 березня 2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_8 залишено попередній, - особисте зобов’язання.

Цивільні позови потерпілих задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 53672 грн. 47 коп. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 600 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, а всього 54272 грн. 47 коп.

Постановлено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_4 1327 грн. 53 коп. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 25950 грн. 64 коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, а всього 27278 грн. 17 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 292692 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 600 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, а всього 293292 грн.

Постановлено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_9 7308 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 6758 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, а всього 14066 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 292692 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Постановлено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_3 7308 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановлено цивільний позов Державного підприємства МВС України «Інформаційні ресурси» в особі Хмельницької філії ДП МВС України «Інформаційні ресурси» задовольнити повністю, та стягнути на його користь з ОСОБА_8 витрати на зберігання автомобіля в сумі 15888 грн.

Постановлено цивільні позови прокурора прокуратури Хмельницької області задовольнити повністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь Хмельницького міського бюджету (р/р 35414001053168 в ГУДКСУ в Хмельницькій області в м. Хмельницькому, МФО 815013, код ЗКПО 02774384) витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в сумі 16005 грн. 35 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 2831 грн. 09 коп.

Речові докази:

- автомобіль «Honda Akkord», номерний знак НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 40), який зберігається згідно постанови від 9 жовтня 2014 року на штрафмайданчику Хмельницької філії інформаційних ресурсів ДП МВС України в Хмельницькій області та сірі штани, чорну блузку, чорну накидку, які перебувають в камері схову речових доказів (т. 2, а.с. 23), - передано за належністю ОСОБА_8;

- поліетиленові пакети та паперові конверти з волоссям, експериментальними зразками волосся, подушками безпеки, зіскобами, змивами та вирізкою, які перебувають в камері схову речових доказів (т. 1, а.с. 152, т. 2, а.с. 20), - знищено.

За вироком суду, ОСОБА_8 5 жовтня 2014 року близько 03 год. 40 хв., в порушення вимог п.п. 2.9а, 31.4.5а ПДР України, керуючи в темну пору доби, у стані алкогольного сп’яніння автомобілем «Honda Akkord», номерний знак НОМЕР_1, із несправною ходовою частиною, що виразилось у значному експлуатаційному зношуванні шин обох задніх коліс, по вул. П.Мирного, зі сторони вул. Озерної, в напрямку до вул. М. Рибалка у м. Хмельницькому, наближаючись до перехрестя із вул. Кармелюка, порушуючи вимоги п. 12.4 ПДР України, перевищила допустиму швидкість руху 60 км/год. При повороті ліворуч, ОСОБА_8, з метою здійснення обгону автомобіля «Daewoo Lanos» під керуванням ОСОБА_11, що рухався в попутному напрямку, порушуючи вимоги п.п. 10.1, 12.1, 16.6(а,е) ПДР України, не врахувала дорожню обстановку, при цьому змінивши напрямок свого руху ліворуч, не переконавшись, що даний маневр буде безпечним, перетнула подвійну горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та яку перетинати заборонено, виїхала на зустрічний напрямок руху, де внаслідок вищевказаних порушень, допустила занос автомобіля, втративши контроль над його керуванням.

В результаті таких дій ОСОБА_8 автомобілем «Honda Akkord», номерний знак НОМЕР_1, у стані заносу та некерованості виїхала на праву відносно напрямку свого руху сторону тротуару, де правою частиною автомобіля зіткнулася з електроопорою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля під керуванням обвинуваченої отримали тілесні ушкодження, а саме:

- ОСОБА_12 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, саден лобної ділянки зліва, спинки носа та правої щоки, крововиливів м’яких тканин голови з внутрішньої поверхні лівої скроневої ділянки, переломів кісток основи та склепіння черепа, крововиливу під м’які мозкові оболонки, саден правої кисті та правого передпліччя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв’язку із настанням смерті, та від яких вона померла на місці;

- ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому правої лобкової кістки, правої крижової кістки, закритого перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, розриву сечового міхура та великого чепця з накопиченням крові в черевній порожнині, що спричинило травматичний шок середнього ступеню, крововиливів м’яких тканин підборіддя справа, обох стегон, обох колінних суглобів, правої гомілки, правої кисті, саден шкіри правого стегна, обох кистей рук, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння;

- ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді рани м’яких тканин шиї справа, правої завушної ділянки, правої вушної раковини, лобної ділянки голови справа, правої надбрівної дуги, в ділянці перенісся, від правого крила носу через праву щічну ділянку до середньої третини тіла нижньої щелепи справа, в проекції спинки носа справа, забою головного мозку середнього ступеню, ран м’яких тканин правої гомілки, крововиливів м’яких тканин правого плеча, лівого ліктьового суглобу, обох стегон, лівого колінного суглобу, саден шкіри правого плеча, обох кистей рук, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Дані наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв’язку з вказаними порушеннями правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, допущеними ОСОБА_8

В своїй апеляційній скарзі, як видно з її змісту, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати в зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосування закону про кримінальну відповідальність, неповним дослідженням фактичних обставини справи, що призвело, на переконання апелянта, до неправильної оцінки обставин справи, і закрити кримінальне провадження. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що в провадженні відсутні дані про належне вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру, обвинувачену було безпідставно екстрадовано до України, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, розмір стягнутої шкоди потерпілим є надмірними та недоведеним під час судового розгляду.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника в підтримання доводів апеляційної скарги, думку потерпілих, представників потерпілих та прокурора, які просили вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, провівши часткове дослідження доказів в частині допиту свідків в зв’язку з їх неповним дослідженням судом першої інстанції, дослідивши нові докази, в тому числі отримані на підставі виконання судового доручення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_12 та спричинило потерпілій ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент заподіяння, потерпілій ОСОБА_10 – легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, за викладених в вироку обставинах, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, відповідають фактичним обставинам провадження.

Дії ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій.

Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинувачену у вчиненні злочину, за який її засуджено, твердження захисника про наявність в справі обставин, що виключають настання відповідальності, відсутність в її діях складу злочину, невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченої, були предметом перевірки суду першої інстанції та визнані такими, що не відповідають дійсності і вказують на намагання винного уникнути настання відповідальності, суд у вироку навів належне мотивування своїх висновків.

В суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала, не заперечуючи факту керування нею автомобілем, вживши перед тим алкоголь, спільно з потерпілими ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_10 відвідали декілька нічних клубів, вказувала, що при керуванні не перевищувала допустимої швидкості руху. Прямуючи по вул. П. Мирного, в напрямку до клубу «Шторм» побачила позаду автомобіль «Ауді», темного кольору, який, ввімкнувши дальнє світло фар, різко наблизився та вдарив сильно її автомобіль в правий бік (в частину, де уявно мали перебувати задні двері), від чого її автомобіль викинуло на узбіччя та він в некерованому стані врізався правою стороною в стовп, при цьому інших автомобілів поруч не знаходилось, та винуватцем вважає водія невстановленого автомобіля «Ауді». Такі ж пояснення з приводу обставин інкримінованого їй кримінального правопорушення обвинувачена давала і під час апеляційного розгляду. Однак, обґрунтованих пояснень того факту, чому вона про автомобіль «Ауді», який, з її слів, став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, повідомила лише після початку розгляду справи в суді першої інстанції, а впродовж майже півтора років до початку розгляду справи в суді, ні вона, ні її захисники не повідомляли про такі обставини органам досудового розслідування, за відсутності будь-яких перешкод в цьому, апеляційному суду повідомити не змогла.

Суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив такі її показання, визнавши їх такими, що вказують на намагання уникнути настання відповідальності, навівши в вироку мотиви своїх висновків, з якими погоджується апеляційний суд.

Потерпіла ОСОБА_4 в суді першої інстанції показала, що в ніч з 04.10.2015 року на 05.10.2014 року з ОСОБА_12 відпочивала в нічному клубі «Мода бар», де познайомились з ОСОБА_10 і ОСОБА_8 Разом їздили автомобілем ОСОБА_8 у декілька розважальних закладів, під час чого обвинувачена за кермом вживала шампанське. По дорозі в «Шторм» ОСОБА_8 рухалась з високою швидкістю (понад 60 км/год.). При цьому біля водія сиділа ОСОБА_10, за ОСОБА_8 позаду розташовувалась ОСОБА_12, а поруч сиділа вона. Відчула як автомобіль занесло, а потім два удари автомобілем, останній з яких в електроопору. В результаті зіткнення отримала важкі травми, у зв’язку з чим перенесла кілька операцій. Просила обвинуваченій призначити суворе покарання та повністю задовольнити її позовні вимоги. Стверджує, що світла фар іншого транспорту не бачила та удару в правий бік автомобіля, до початку заносу не було. Під час апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_4 підтверджувала надані нею під час судового розгляду в суді першої інстанції показання з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди, підтверджувала факт двох ударів автомобіля ОСОБА_8 (в бордюр та в стовп), наполягала на відсутності будь-яких перешкод ОСОБА_8 для безпечного руху.

Потерпіла ОСОБА_10 в суді першої інстанції показала, що у вищевказаний час разом з ОСОБА_8 вживала шампанське, нетвереза ОСОБА_8 сіла за кермо. В сторону клубу «Шторм» їхали зі швидкістю близько 80 км/год. При повороті ліворуч, з правої сторони бачила автомобіль, була повернутою до обвинуваченої, а тому не бачила, який саме це був транспортний засіб і чи відбувався при цьому обгін. ОСОБА_8 розгубилась, після чого автомобіль занесло, від чого він зіткнувся з стовпом. Не змогла ствердно вказати про зв'язок аварії з вищевказаним невідомим автомобілем., після дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_8 порозумілись, претензій до обвинуваченої не пред’являла.

Батьки ОСОБА_12 потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_9 в суді першої інстанції вважали винуватцем загибелі їх доньки обвинувачену ОСОБА_8, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна подія. Вказали, що оскільки шкода їм не відшкодована, повністю підтримують заявлені позовні вимоги, наполягали на призначенні обвинуваченій покарання в межах санкції статті, у якій вона обвинувачується, з реальним його відбуванням. Така ж позиція стороною потерпілих була виказана і під час апеляційного розгляду, відтак підстав вважати, що суд першої інстанції невірно оцінив позицію потерпілих при призначенні покарання, про що вказує захисник в апеляційній скарзі, в апеляційного суду немає.

Очевидець подій свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції показав, що 05.10.2014 року близько 5 години, будучи водієм таксі, рухався з орієнтовною швидкістю 50-60 км/год. по вул.П.Мирного автомобілем «ОСОБА_7» червоного кольору. В бокове дзеркало побачив світло фар, яке швидко наближалось. Автомобіль «Хонда» почав фактично на повороті здійснювати обгін зі швидкістю близько 80/90 км/год., після чого змістився в сторону і його розвернуло в стовп на правому узбіччі. Він підбіг до автомобіля, який потрапив в аварію, надаючи медичну допомогу одній з потерпілих, яку виявив між сидіннями. Водія побачив пізніше, яка лежала біля машини. Через кілька хвилин підбігли хлопці, які доставали решту дівчат. Під час обгону інших транспортних засобів поруч не було. Автомобілі не контактували між собою.

Підстав у суду першої інстанції не довіряти показанням потерпілих та свідка ОСОБА_11, у яких відсутні причини обмовляти ОСОБА_8, не було. Водночас, неточність у показаннях ОСОБА_11 щодо часу події, яку він безпосередньо бачив, пояснюються тривалим часом, який минув з жовтня 2014 року. Останній впевнено і послідовно розповів про конкретні обставини події, які не суперечать іншим доказам справи. Зокрема вказував про те, що ДТП відбулась у темну пору доби, ближче до ранку 05.10.2014 року.

Зміст поданої апеляційної скарги захисника зводиться до того, що свідок ОСОБА_11 взагалі не міг бути очевидцем дорожньо-транспортної пригода, а є «підставним таксистом», в зв’язку з чим його показання не можуть бути враховані, на переконання апелянта, апеляційним судом, позаяк спростовуються показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та висновками експертів. Однак такі доводи апеляційної скарги не можуть бути враховані апеляційним судом, позаяк вони не підтверджені дослідженими під час розгляду судом першої інстанції та апеляційним судом доказами. Зокрема, надана на виконання ухвали апеляційного суду оператором мобільного зв’язку роздруківка телефонних розмов свідка свідчить про перебування абонента з телефонним номером, який в матеріалах справи зазначений телефонним номером свідка ОСОБА_11, в зоні покриття базових станції, де відбулась дорожньо-транспортна пригода,такі дані узгоджуються з вказаним ним маршрутом, за яким він віз пасажира від вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому, що узгоджується з поясненнями допитаного апеляційним судом спеціаліста – співробітника ПрАТ «Київстар» ОСОБА_16, який підтвердив та пояснив надані апеляційному суду роздруківки телефонних розмов, що дає підстави вважати, що повідомлений свідком маршрут руху в його поясненнях та факт перебування його в місці дорожньо-транспортної пригоди підтверджується вищевказаними доказами.

Апеляційний суд зауважує, що в своїх показаннях свідок ОСОБА_11 вказував такі деталі, які він запам’ятав на місці події, які працівникам поліції, які прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, набагато пізніше, відомі не могли бути, та дізнатись про такі обставини від працівників поліції він не міг. Свідок пригадав, що під час надання допомоги одній з дівчат, та постійно повідомляла, що в неї вдома маленька дитина, що підтверджувала також і свідок ОСОБА_15

Як видно з записів фіксування судового засідання з допомогою технічних засобів, під час допиту судом першої інстанції свідка ОСОБА_11 судом з’ясовувались питання, чи телефонував свідок з місця пригоди матері потерпілої ОСОБА_10. Під час допиту судом першої інстанції свідок ОСОБА_11, як видно з даних запису фіксування судового засідання технічними засобами, вказував, що на місці пригоди він не телефонував родичам потерпілих, а через деякий час, дізнавшись від спільного знайомого потерпілих щодо необхідності здачі крові, спілкувався з батьком потерпілої, відтак такі твердження апеляційної скарги захисника, як підстави вважати показання свідка ОСОБА_11, недостовірними показаннями, не можуть бути враховані. Ті обставини, що свідок ОСОБА_11 не впізнав інших свідків, які надавали допомогу потерпілим, не дає підстав сумніватись в показаннях цього свідка, зважаючи, що до того часу вони не були знайомі, враховуючи обставини надання допомоги потерпілим, в нічний час, згодом при значному скупченні людей.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в суді першої інстанції показали, що у жовтні 2014 року в період часу з 2 до 4 години повертались з клубу «Шторм» і були очевидцями того, як автомобіль «Хонда», рухаючись з високою швидкістю, вилетів на бордюр, а потім вдарився в стовп. При цьому, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 бачили поруч з автомобілем «Хонда» іномарку темного кольору. ОСОБА_14, крім того, бачив автомобіль таксі. Такі ж показання давали і під час апеляційного розгляду.

З показань цих свідків в суді апеляційної інстанції видно, що згодом, коли вони вже деякий час надавали допомогу потерпілим, до місця пригоди підходила значна кількість людей, багато з них кудись дзвонили, швидку допомогу та поліцію викликало багато людей. Згідно встановлених обставин у вироку суду дорожньо-транспортна пригода сталась о 03 год. 40 хв., а зафіксований свідком ОСОБА_17 дзвінок о 03год. 50 хв. (т. 1, а.с. 2), зважаючи на вищевказані показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18 в суду виникають сумніви у показаннях свідка, що він був першим, хто був на місці події, а інші троє свідків прибули пізніше, а ОСОБА_11 там взагалі не було.

Допитані під час апеляційного розгляду свідки не підтвердили, що були очевидцями того, що автомобіль темного кольору вдарив «Хонду», після чого її віднесло та відбувся удар об бордюр та об стовп. В разі такого розвитку подій, в чому намагаються переконати обвинувачена та захисник, очевидці мали б почути три удари автомобілем (зважаючи, що обвинувачена стверджувала, що удар в її автомобіль був сильним), чого під час апеляційного розгляду не встановлено, а потерпіла ОСОБА_4, зокрема, послідовно та категорично стверджувала, що було два удари - об бордюр та стовп, а удару в ту сторону автомобіля іншим автомобілем - де вона сиділа, що вона при такому розвитку подій неодмінно мала б, на переконання апеляційного суду, відчути - вона не відчула.

Вказані обставини давали суду підстави для висновку, що навіть при наявності під час зазначених вище подій, неподалік автомобілів «Хонда» і «Деу», третього автомобіля, той участі в дорожньо-транспортній пригоді не брав. При цьому апеляційний суд також враховує, що будь-яких слідів контакту автомобіля обвинуваченої з іншим автомобілем не виявлено, ні на місці, в якому обвинувачена вказує про зіткнення, ні на її автомобілі (осип грунту, частин фарби, тощо).

Свідок ОСОБА_19 (працівник швидкої допомоги) підтверджував факт потрапляння у зазначений вище час в ДТП легкового автомобіля та надання медичної допомоги потерпілим.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2014 року з фотоілюстрацією, план-схемою до нього (т. 1, а.с. 10-19) зафіксоване місце інциденту, дорожня обстановка, наявність слідів бокового юзу коліс автомобіля «Honda Akkord», пошкоджена електроопора, з якою зіткнувся даний автомобіль та сам транспортний засіб зі значними пошкодженнями, розміщений неподалік неї, дані яких повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченої, потерпілих і свідків щодо місця аварії. Зокрема, виявлені сліди пошкоджень, свідчать про значну силу удару транспортного засобу в електроопору, що в свою чергу вказує на високу швидкість руху, з якою він рухався. При цьому бампер розташований на значній відстані від автомобіля.

Згідно протоколу огляду транспортного засобу «Honda Akkord», номерний знак НОМЕР_2, а також його додаткового огляду (т. 1, а.с. 20-24, 29-39), виявлені зовнішні пошкодження автомобіля, у вигляді деформації кузова, розбиття скла, відсутності бампера, деформації даху та вилучено зразки для проведення експертиз.

Факт отримання потерпілими тілесних ушкоджень в результаті дій ОСОБА_8 підтверджується даними висновків судово-медичних експертиз, а саме:

- № 546, за підсумками якої у трупа ОСОБА_12, виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (садна лобної ділянки зліва, спинки носа та правої щоки, крововилив м’яких тканин голови з внутрішньої поверхні лівої скроневої ділянки, переломи кісток основи та склепіння черепа, крововиливу під м’які мозкові оболонки), що могла утворитись від дії тупих твердих предметів, якими могли бути конструкційні частини салону автомобіля, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння і перебуває у прямому причинному зв’язку із настанням смерті; саден правої кисті та правого передпліччя, що могли утворитись від дії тупих твердих предметів, якими могли бути конструкційні частини салону автомобіля, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що в прямому причинному зв’язку з настанням смерті не перебувають. Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми (переломи кісток основи та склепіння черепа, крововилив під м’які мозкові оболонки). Характерних тілесних ушкоджень, як для водія, не виявлено (т. 1, а.с. 68, 69);

- № 1272 (т. 1, а.с. 108-110), за підсумками якої у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому правої лобкової кістки, правої крижової кістки, закритого перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, розриву сечового міхура та великого чепця з накопиченням крові в черевній порожнині, що спричинили травматичний шок середнього ступеню, крововиливів м’яких тканин підборіддя справа, обох стегон, обох колінних суглобів, правої гомілки, правої кисті, саден шкіри правого стегна, обох кистей рук, що могли утворитись як від ударів тупими твердими предметами, якими могли бути виступаючі конструкційні частини салону автомобіля, так і від ударів об такі. Перелом правої лобкової кістки, правої крижової кістки, розрив сечового міхура та великого чепця з накопиченням крові в черевній порожнині з розвитком травматичного шоку середнього ступеня, за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння. Перелом правого стегна, крововилив та садна правого стегна за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров’я. Крововиливи лівого стегна, обох колінних суглобів, правої кисті, садна обох кистей рук за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Перераховані вище тілесні ушкодження могли утворитись при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 05.10.2014 року. Локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 можуть бути характерними для перебування потерпілої на місці пасажира, та не характерними для місця водія;

- № 1273, за підсумками якої у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани м’яких тканин шиї справа, правої завушної ділянки, правої вушної раковини, лобної ділянки голови справа, правої надбрівної дуги, в ділянці перенісся, від правого крила носу через праву щічну ділянку до середньої третини тіла нижньої щелепи справа, в проекції спинки носа справа, що могли утворитись від дії тупо-загострених твердих предметів, яким могло бути розбите скло автомобіля; забою головного мозку легкого ступеня, ран м’яких тканин правої гомілки, крововиливів м’яких тканин правого плеча, лівого ліктьового суглобу, обох стегон, лівого колінного суглобу, саден шкіри правого плеча, обох кистей рук, що могли утворитись як від ударів тупими твердими предметами, якими могли бути виступаючі конструкційні частини салону автомобіля, так і від ударів об такі. Крововиливи м’яких тканин правого плеча, лівого ліктьового суглобу, обох стегон, лівого колінного суглобу, садна шкіри правого плеча, обох кистей рук за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки). Решта виявлених у неї тілесних ушкоджень, за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров’я (т. 1., а.с. 127-129).

Згідно висновку експерта № 1099 від 10.11.2014 року (т. 1, а.с. 146-151), вилучені зі спинки водійського сидіння автомобіля «Honda Akkord», номерний знак НОМЕР_2, волокна, мають спільну групову належність з волокнами пальта, у яке була вдягнута ОСОБА_8 05.10.2014 року.

Згідно з висновком експерта № 1151 від 01.12.2014 року, зразки волосся, вилученого з лобового скла та з лівої сторони від водійського сидіння автомобіля «Honda», можуть належати ОСОБА_8 і ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 208-212).

Згідно висновків імунологічних експертиз (т. 1, а.с. 216-218, 222, 223, 227, 228, 232-234, 238, 239, 248, 249, 253, 254), вилучені сліди крові з автомобіля «Honda», можуть належати в тому числі і ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_8, що свідчить про те, що дані особи перебували разом в салоні автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Під час керування транспортним засобом, ОСОБА_8 знаходилась у стані алкогольного сп’яніння, на що вказують висновки експертів № 62 та № 1868 (т. 1, а.с. 162, т. 2 а.с. 36), згідно яких в її крові виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в кількості 1,43 ‰.

За висновком експерта № 363 від 07.11.2014 року (т. 2, а.с. 7-13), на момент огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «Honda Akkord», номерний знак НОМЕР_2 перебували в несправному стані, що заключаються у пошкодженні диску заднього лівого колеса, пошкодженні диску, шини та елементів підвіски переднього правого колеса, а також пошкодженні диску та елементів підвіски правого заднього колеса носять аварійний характер та виникли під дією ударних навантажень в процесі розвитку ДТП. Несправності ходової частини автомобіля заключаються у значному експлуатаційному зношуванні шин обох задніх коліс, носять експлуатаційний характер, виникли до ДТП та з технічної точки зору могли бути виявлені водієм шляхом візуального огляду.

Експерт ОСОБА_20, який проводив дану експертизу, в суді першої інстанції підтверджував дані висновки, зазначаючи, що зношеність задніх коліс однозначно впливала на стійкість автомобіля під час руху, і могла сприяти заносу, який виходячи з слідової інформації, залишеної на місці пригоди, дійсно відбувся. Повідомив, що брав участь в огляді місця пригоди 05.10.2014 року, під час якого були виявлені сліди контактування правої бокової частини автомобіля з бордюром і стовпом. При цьому слідів контакту з іншим транспортним засобом виявлено не було.

Висновком експерта № 376 від 19.11.2014 року встановлено, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Honda Akkord» ОСОБА_8 повинна була діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 12.1, 12.4 ПДР України. При заданих слідством обставинах пригоди, за умов відсутності причин втрати керованості автомобіля, незалежних від дій водія ОСОБА_8, остання, виконуючи вимогу пункту 12.1 ПДР України, мала можливість запобігти виникненню даної ДТП (т. 2, а.с. 18, 19).

В суді першої інстанції експерт ОСОБА_21 показав, що при керуванні транспортом, водій має обирати безпечну швидкість руху залежно від дорожньої обстановки, стану покриття і автомобіля. Оскільки констатована втрата керованості автомобілем, водій самостійно не обрав безпечну швидкість.

За висновками експертизи № 12А, проведеної 10.02.2015 року, з технічної точки зору значне експлуатаційне зношування шин обох задніх коліс автомобіля «Honda Akkord», в залежності від швидкості руху автомобіля, стану дорожнього покриття та сукупності інших факторів, могли призвести або сприяти виникненню заносу вказаного автомобіля (т. 2, а.с. 28, 29).

Судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено висновки проведених за ініціативою сторони захисту автотехнічних експертиз № 8913/16-52 від 31.08.2016 року, № 12-1-48 від 11.07.2016 року, № 022-06/Е(16) від 24.06.2016 року, згідно з якими встановлена технічна можливість показань обвинуваченої ОСОБА_8, оскільки при проведенні експертиз були використані вихідні дані, які суперечили дійсній обстановці дорожньо-транспортної пригоди, встановлені судом першої інстанції, та які не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду. Судом першої інстанції встановлено, що контакту між автомобілем «Honda Akkord» та іншими транспортними засобами, про які йдеться у висновках експертів, не відбулось, а вказані висновки суду першої інстанції під час апеляційного розгляду не спростовані.

Питання обрання ОСОБА_8 запобіжних заходів під час досудового розслідування, та інші питання, які при цьому піднімались стороною захисту, в тому числі з приводу оголошення в розшук, міждержавний розшук, були предметом апеляційного перегляду скарг на ухвали слідчих суддів про обрання запобіжних заходів чи відмову в їх обранні при розгляді апеляційної скарги прокурора. Апеляційний суд не вправі повторно перевіряти такі обставини під час розгляду апеляційної скарги на вирок суду, з приводу яких апеляційним судом ухвалені відповідні рішення та надано відповідні висновки з приводу цих обставин, перевіряти рішення слідчих суддів, постановлених під час досудового розслідування, які вже були предметом розгляду апеляційним судом, відтак доводи апеляційної скарги захисника з цього приводу не можуть бути враховані. Апеляційний суд зауважує, що періоди перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою під час досудового розслідування зараховані ОСОБА_8 в строк відбування покарання. Підстав вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_8, про зміну підозри не вручалось чи вручене з порушенням вимог ст. 278 ККПК України, апеляційний суд не знаходить. Ті обставини, що вона особисто не підписалась у відповідних документах, не дає підстав для інакших висновків, зважаючи, що факт отримання повідомлення про підозру засвідчував своїм підписом її захисник ОСОБА_22 (т. 3, а.с. 108-112) В лікарні вона відмовилась від підпису, що засвідчено підписами двох понятих, та зафіксовано, що вона не може розписатись в повідомленні про підозру, є підпис захисника про отримання повідомлення про підозру (т. 3, а.с. 164-168), при цьому суд враховує травму її правої руки. Згодом в санаторії «Радон» вона відмовилась від отримання обвинувального акту з додатками, від підпису протоколу з мотивів відсутності захисника і стану її здоров’я (т. 4, а.с. 50), при цьому чинний КПК України не містить вимог обов’язкової присутності захисника під час проведення такої процесуальної дії, а зважаючи, що такі дії відбувались в санаторії, в суду виникають сумніви, що в ОСОБА_8 на той час був такий стан здоров’я, який перешкоджав їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, під час судового розгляду стороні захисту були вручені всі ці документи. Вказані обставини не дають підстав вважати обгрунтованими доводи сторони захисту щодо ненабуття обвинуваченою статуту підозрюваної, обвинуваченої, в зв’язку з чим докази по справі є недопустимими та не могли бути покладені в основу доведеності вини обвинуваченої, про що йдеться в апеляційній скарзі.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне обмеження ОСОБА_8 на ознайомлення з матеріалами справи, порушення слідчим вимог ст. 290 КПК України, позаяк матеріали справи їй відкриті не були, відтак суд не може посилатись на докази, що були отримані слідством, за умови їх невідкриття стороні захисту, то такі доводи не можуть бути враховані з наступних підстав.

Як видно з матеріалів кримінального провадження повідомлення про відкриття матеріалів досудового розслідування отримав батько обвинуваченої ОСОБА_8 11 травня 2016 року (т. 3, а.с. 232, 233), а також повторно отримав 13 травня 2016 року (т. 3, а.с. 235). Ухвалою слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2016 року (т. 3, а.с. 278) визначено строк обвинуваченій для ознайомлення з матеріалами справи, зважаючи, що остання в строк до 13 травня 2016 року не ознайомилась з матеріалами справи. При цьому слідча суддя обґрунтовано критично оцінила повідомлення від батька обвинуваченої, що він не зміг до 13 травня 2016 року вручити обвинуваченій повідомлення про відкриття матеріалів кримінального провадження, хоча цього ж дня він подав слідчому від її імені два клопотання про зупинення провадження по справі (т. 3, а.с. 239, 244), що свідчить про те, що обвинувачена зволікала з наданим правом на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Також згідно надісланого 16 травня 2016 року слідчому повідомлення захисником ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 238) на той час той не являвся захисником ОСОБА_8

Твердження захисника, що про прийняте 18 травня 2016 року слідчим суддею рішення про визначення ОСОБА_8 строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 23 травня 2016 року їй не було відомо взагалі суперечать даним ухвали слідчої судді (т. 3, а.с. 278), з якої видно, що ОСОБА_8 була присутня при розгляді такого клопотання, а зважаючи, що матеріали кримінального провадження становили три томи, визначений слідчим суддею строк до 23 травня 2016 року був необхідним та достатнім для ознайомлення, при бажанні, з матеріалами досудового розслідування. Тому, згідно з ч. 10 ст. 290 КПК України, після спливу такого строку сторона вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження.

Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази давали суду першої інстанції підстави прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні злочину, за який її засуджено, а відтак твердження апеляційної скарги захисника обвинуваченої про незаконність та необґрунтованість вироку суду, та невідповідність його в зв’язку з цим вимогам ст. 374 КПК України, про відсутність в її діях складу злочину, про невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченої, що висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях, колегія суддів не приймає до уваги.

Згідно ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного ОСОБА_13 України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями) суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суд повинен виходити із всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону при призначенні покарання судом першої інстанції.

Так, призначаючи ОСОБА_8 вид та строк покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості злочину, особу обвинуваченої, яка раніше несудима, характеризується посередньо, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, на час ухвалення вироку не працювала, була незаміжня; заподіяну шкоду ОСОБА_4 відшкодувала частково; ОСОБА_3 та ОСОБА_9 шкода не відшкодована; обставинами, що пом`якшують покарання –суд визнав перше притягнення до кримінальної відповідальності, вона має інвалідність та частково відшкодувала шкоду потерпілій ОСОБА_4, у потерпілої ОСОБА_10 претензії до неї відсутні. Крім того, обвинувачена і сама постраждала від дорожньо-транспортної пригоди, отримавши множинні тілесні ушкодження, що негативно позначилось на стані її здоров’я; обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

У відповідності до висновку судово-психіатричного експерта № 203 від 13.04.2016 року ОСОБА_8 виявляє змішаний розлад особистості, що відноситься до іншого хворобливого стану психіки, а саме розладу зрілої особистості та поведінки у дорослих, виявляла його і на момент вчинення інкримінованого їй злочину. Вказаний розлад не позбавляв та не позбавляє ОСОБА_8 можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. З урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку здатна правильно сприймати обставини, що мають значення у кримінальному провадженні і давати про них відповідні покази. Могла та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_8 в період скоєння ДТП в стані тимчасового розладу душевної діяльності, в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу та патологічного сп’яніння не перебувала. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. (т. 3, а.с. 199-208).

Суд першої інстанції, враховуючи всі вищезазначені обставини, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та додаткового покарання у виді трьох років позбавлення права керування транспортними засобами. Таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, підстав вважати, що призначене покарання є надто суворим, в колегії суддів немає, навіть зважаючи, що після ухвалення судом першої інстанції обвинувачена працевлаштувалась, одружилась, вагітна. Вказані обставини, в сукупності, не дають суду підстав вважати, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та їй обгрунтовано призначене покарання, яке слід відбували реально.

Цивільні позови, пред’явлені потерпілими, вирішені відповідно до закону, суд стягнув з страхової компанії на користь потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_9 підтверджені розміри матеріальних витрат, за винятком розміру франшизи.

Визначаючи розмір морального відшкодування ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що потерпіла ОСОБА_4 перенесла сильний фізичний біль, тривалий час лікувалась, перенесла побутові незручності, що негативно відобразилось на її здоров’ї, психологічному стані, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування в 60000 грн.(з яких ОСОБА_8 Д,Д. відшкодовано 5000 грн.), стягнувши з страхової компанії 1327,53грн. моральної шкоди, а решту - з обвинуваченої ОСОБА_8

Суд першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування потерпілим ОСОБА_9., ОСОБА_3 в сумі по 300000 грн. кожному (з них з страхової компанії - по 7308 грн., а решту з обвинуваченої ОСОБА_8Д.) врахував, що потерпілі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратили дитину молодого віку, перенесли важкі душевні страждання, переживання, що негативно відобразилось на їх психологічному стані та стані здоров’я, врахувавши вимоги розумності та справедливості.

Колегія суддів вважає такі розміри стягнутої моральної школи на користь потерпілих з обвинуваченої обґрунтованими, підстав вважати, що потерпілими не були доведені позовні вимоги, про що вказує апелянт, відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирок суду постановлений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України і підстави для його скасування чи зміни вироку в межах поданої апеляції відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 407, КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду до Верховного ОСОБА_13.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_23